Справа № 2-а-429/09

ПОСТАНОВА

                                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        09 липня  2009 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Резніченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 д о Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про донарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни» ,  

ВСТАНОВИВ:

         Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про донарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії  «Дітям війни»   і просить визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну пенсію за 2007 - 2008 роки посилаючись на те, що він являється дитиною війни, а тому йому повинна виплачуватися щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, в 2006-2008 роках така пенсія  йому  в повній мірі не виплачувалась.

        В суд позивач ОСОБА_1 не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю та підтриманням своїх вимог.

         Представник відповідача Ільченко Ю.О. у суд також не з’явився, надавши письмове заперечення вимог позивача посилаючись на те, що фінансування виплат, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України,  тому відповідач не є органом, який повинен нараховувати та виплачувати таке підвищення, а значить і належним відповідачем. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. За таких обставин, зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Насамкінець, відповідач стверджує, що в 2008 році позивачу правильно нараховувалась і виплачувалась доплата до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, так як з 01.01.2008 року такий механізм передбачений Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» та ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені відповідні зміни .  

          Суд, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами,  оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає,  що позов  підлягає до часткового задоволення в силу наступного.

         У суді встановлено, що спеціальним Законом який установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ (надалі  «Закон № 2195-ІУ»).

          Ст. 1 Закону № 2195-ІУ визначено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

          З наданої суду копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого 25 грудня 1998 р. Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в   с. Виграїв Корсунь-Шевченківського району Черкаської області .

          Таким чином, позивач належить до категорії дітей війни та, відповідно, має право на встановлений Законом № 2195-ІУ мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

          Державна соціальна підтримка зазначеної категорії осіб передбачена ст.6 Закону № 2195-ІУ, згідно якій дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          При вирішенні спору суд бере до уваги, що п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ (надалі  «Закон №3235-ІУ») в редакції Закону, що діяла до 02.04.2006 р. дію ст. 6 Закону № 2195-ІУ зупинено на 2006 р..

          02 квітня 2006 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ. Цим Законом виключено п. 17 ст. 77 Закону №3235-ІУ та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону № 2195-ІУ у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

           В 2006 р. порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був.

           П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У дію ст.6 Закону № 2195-ІУ було зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.

           Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

          Суд також бере до уваги, що п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI текст ст.6 Закону № 2195-ГУ викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Тобто, відповідач і керувався даними Законами і протягом 2008 року повністю нарахував і виплатив позивачу таку надбавку у розмірі 10% від встановленого на 2008 рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: січень-березень по 47 грн. щомісячно, квітень-червень по 48,10 грн. щомісячно, липень -  вересень по 48,20 грн. щомісячно, жовтень - грудень по 49,80 грн. щомісячно.

          Разом з тим, відповідачем не було взято до уваги, що  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008 положення п. 41 розділу II зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

          Насамкінець, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України (№25к/96-ВР) Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Незважаючи на це відповідач не здійснив щомісячний перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не провів виплати у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року: липень – вересень  на  123,02 грн., жовтень – грудень  на 124,53 грн.; за період з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року: травень – червень  на 144,33 грн., липень – грудень на 163,20 грн..

           З огляду на викладене суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосування положення ст.6 Закону N 2195-ІУ, а не норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними.

          Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що   був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

         Відповідно до ст.6 Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

        Приймаючи до уваги, що позивачу не було нараховане підвищення до пенсії, суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування. Разом з тим, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, а тому знаходить підстави для задоволення позову в зобов’язанні донарахуванні та виплаті підвищення до пенсії, але за певний період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р..

          Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача суд звертає увагу, що згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

          Передбачене ст.6 Закону № 2195-ІУ підвищення до пенсії є її складовою частиною, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що управління Пенсійного Фонду не є тим органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до цього Закону.

           В той же час, суд погоджується з висновком відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ГУ, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до с. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі за текстом - «Закон № 1058-ІУ») одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, ст.113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке
базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань,  судом до уваги не приймається. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

          Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

           Суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 Закону № 1058-ІУ передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

           У зв'язку з наведеним та відповідними запереченнями відповідача суд зауважує, що ст.6 Закону № 2195-ІУ не визначається розмір пенсії. Зазначена стаття посилається на мінімальний розмір пенсії за віком як на коефіцієнт для обрахування підвищення до пенсії, а тому суд не вбачає протиріччя між наведеними нормами.

           Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          В той же час передбачене ст.6 Закону № 2195-ІУ підвищення до пенсії є її складовою частиною, а тому відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. № 1788-ХП суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

           За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України що регулюють питання, пов'язані зі строками звернення до суду.

          Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що головним обов'язком держави, згідно зі ст. 3 Конституції України (254к/96-ВР), є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

          Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Ст. 6 Конвенції про захист прав людини  та  основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

         Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, частково підтвердив їх доказами, а тому суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р..

         При цьому суд бере до уваги, що протягом спірного періоду позивачу частково здійснювались виплати у вигляді підвищення до пенсії, а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.

         Протягом всього часу судового розгляду позивач н е змінив підставу або предмет адміністративного позову, не збільшив або зменшив розмір позовних вимог та не відмовився від адміністративного позову.

         Підстав для звернення постанови до негайного виконання не має.

         Заходи забезпечення адміністративного позову  судом не вживалися.

         Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Оскільки рішенням задовольняються вимоги стосовно бездіяльності суб’єкта владних повноважень, то понесені  позивачем судові витрати підлягають стягненню в розмірі 3 грн. 40 коп..

          Керуючись ст.ст.10,11,18 ч.1 п.2, 19 ч.2,49,51,69,70,71,87,94,99,104,118,158 ч.1,159,160,161,162,163, 186,254,256 і ч.3 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ, ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини  та  основоположних свобод, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 д о Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про донарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії «Дітям війни» .

           Визнати протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного Фонду України   в  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

           Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (пенсійне посвідчення  НОМЕР_3 видане 7 листопада 2002 року   Управлінням Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області ) з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати у відповідності до  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених за цей період виплат.

             В іншій частині позовних вимог відмовити.

             Стягнути з Державного  бюджету України  на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя с. Виграїв Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1  понесені ним судові витрати у справі по оплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп..

          Складання постанови у повному обсязі відкласти на строк три дні з дня закінчення розгляду справи, до 13 липня  2009 року.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Київському апеляційному адміністративному суду (Київський апеляційний адміністративний суд:  02093 м. Київ, вул. Поліська,3-Б.) через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий – підпис