ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.16р. Справа № 904/1079/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра справа", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про визнання поруки припиненою за договором № 010/02-40/911/2 від 06.06.2008 року

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Шипіленко Р.О., довіреність № 629/15 від 06.11.2015 року, представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добра справа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Добра справа" за договором поруки № 010/02-40/911/2 від 06.06.2008 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра справа" та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" у порядку забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 010/02-40/911 від 06.06.2008 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що додатковою угодою №010/02-40/911/6 від 10.06.2010 року до кредитного договору № 010/02-40/911 від 06.06.2008 року було проведено рефінансування заборгованості, а саме позичальнику відкритий кредитний ліміт у сумі 1 244 036,84 грн. для рефінансування простроченої заборгованості - 156778,43 дол. США. Даною додатковою угодою було визначено дату остаточного погашення кредиту, а саме 03.06.2011 року.

Договором поруки № 010/02-40/911/2 від 06.06.2008 року та додатковими угодами до нього узгоджено кінцевий строк виконання зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором № 010/02-40/911 від 06.06.2008 року - до 03.06.2011 року.

За договором поруки остання припиняється у разі, якщо протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явить вимоги до поручителя. У період з 03.06.2011 року до 03.06.2014 року жодної вимоги банк до поручителя не пред'являв, строк дії поруки не збільшував.

Усі продовження строку виконання зобов'язання, які відбувалися без погодження з поручителем, не можуть бути підставою для стягнення з останнього грошових коштів, адже продовження строку існування кредитних зобов'язань без відповідного волевиявлення поручителя призводить до збільшення обсягу його відповідальності, що згідно з частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення поруки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 проти позову заперечує, вважає його незаконним. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що доводи позивача стосовно припинення договору поруки спростовані рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015 року у справі № 904/6823/14 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у цій же справі, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України додатковому доказуванню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав заперечення на позов з наведених у відзиві підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відзиву на позов не надала, правом участі у розгляді справи не скористалася, свого повноважного представника у судові засідання не направила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2016 року (а.с. 29 том 1).

Направлені судом на адресу відповідача-2 ухвали суду повернуті підприємством поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За змістом підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Обізнаність представника позивача про відкладення розгляду справи на 18.04.2016 року підтверджується протоколом судового засідання від 05.04.2016 року (а.с. 75 том 1).

Неявка представників позивача та відповідача-2 у судове засідання 18.04.2016 року не є перешкодою для закінчення розгляду справи за їхньої відсутності.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду від 25.02.2016 року з призначенням судового засідання на 16.03.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 05.04.2016 року та на 18.04.2016 року.

У судовому засіданні 18.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача-1, оцінивши надані докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Кредитор, Відповідач-1), правонаступником якого відповідно до статуту у новій редакції, погодженого Національним банком України 16.02.2016 року, є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Позичальник, Відповідач-2) був укладений кредитний договір № 010/02-40/911 (далі - Кредитний договір) за яким позичальнику відкрита відновлювальна кредитна лінія у сумі 167 500,00 дол. США строком по 05.06.2009 року на умовах сплати 15,5% річних за користування кредитними коштами (п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору, позичальник зобов'язаний здійснити повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного у пункті 1.1 договору, а сааме - до 05.06.2009 року. Позичальник має право здійснювати погашення кредиту частинами, починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом у сумі, визначеній позичальником.

05.06.2009 року між відповідачами укладена Додаткова угода №010/02-40/911/1 до кредитного договору, якою продовжено остаточне повернення кредитних коштів до 04.06.2010 року, а також встановлено графік повернення основного боргу за кредитом.

30.09.2009 року відповідачем-1 з відповідачем-2 укладена Додаткова угода №010/02-40/911/3 відповідно до якої останньому тимчасово, на період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік, надані кредитні канікули зі сплати основного боргу, у зв'язку з чим було змінено графік погашення боргу.

28.12.2009 року між відповідачами укладено Додаткову угоду № 010/02-40/911/4 відповідно до якої проведена реструктуризація кредитної заборгованості шляхом капіталізації прострочених відсотків у сумі 2 792,68 дол. США у зв'язку з чим основний борг за кредитом у сумі 153 985,75 дол. США збільшився на суму прострочених відсотків і визначений у загальній сумі для сплати за графіком з останнім платежем 04.06.2010 року у загальній сумі 156 778,43 дол. США.

10.06.2010 року між відповідачами укладена додаткова угода № 010/02-40/911/6 до кредитного договору, проведено рефінансування кредитного боргу, позичальникові відкритий кредитний ліміт у сумі 1 244 036,84 грн. для рефінансування простроченої заборгованості у сумі 156 778,43 дол. США.

Підпунктом 1.1.4 пункту 1 Додаткової угоди № 010/02-40/911/6 визначена дата остаточного погашення кредиту за другим траншем, а саме - 03.06.2011 року. Пунктом 3 цієї ж додаткової угоди визначена відсоткова ставка для другого траншу - 22,00% річних.

Додатком № 1 до цієї додаткової угоди визначено графік погашення основного боргу за кредитом у період з 26.07.2010 року по 03.06.2011 року.

27.10.2010 року укладена Додаткова угода № 010/02-40/911/7 до кредитного договору за якою відповідачеві-2 тимчасово, на період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, надані кредитні канікули зі сплати щомісячного платежу, що спричинило зміну графіку погашення заборгованості, а також зміну строку остаточного повернення кредиту до 03.06.2013 року.

06.06.2008 року між відповідачем-1 (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добра справа" (далі - Позивач, Поручитель) було укладено договір поруки № 010/02-40/911/2 (далі - Договір поруки) за яким поручитель на добровільних засадах прийняв на себе зобов'язання відповідати за борговими зобов'язаннями відповідача-2, які виникають з умов кредитного договору № 010/02-40/911, повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом, пеню та штрафні санкції у разі їх застосування.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки сторони встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (пункт 4 статті 559 Цивільного кодексу України).

10.06.2010 року у зв'язку з відкриттям гривневої кредитної лінії у сумі 1244036,84 грн. для рефінансування кредитної заборгованості у доларах США позивачем з відповідачем-1 укладена Додаткова угода № 010/02-40/911/2/2 до договору поруки відповідно до умов якої сторони погодили викласти пункт 1.2 розділу 1 у новій редакції за якою вони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями боржника, які виникають з умов кредитного договору № 010/02-40/911 від 06.06.2008 року, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, а саме: повернути кредит у сумі 1244036,84 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди також встановлено, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору поруки № 010/02-40/911/2 від 06.06.2008 року.

Позивач вважає поруку припиненою з підстав наведених у позові, з чим відповідач-1 не погоджується, що і є причиною виникнення спору.

За змістом статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За частиною першою статті 554 цього ж Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 Цивільного кодексу України).

Доводи позивача про те, що порука діяла протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 03.06.2011 року і припинилася 03.06.2014 року, оскільки кредитор у цей період не заявляв вимог до поручителя, є безпідставними з огляду на наступне.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року встановлено та підтверджено доказами у справі, що відповідачі неодноразово укладали між собою додаткові угоди до кредитного договору, останньою з яких - додатковою угодою №010/02-40/911/7 від 27.10.2010 року сторони уточнили графік платежів за кредитним договором та визначили строк виконання основного зобов'язання до 03.06.2013 року.

У свою чергу позивач, підписавши додаткову угоду № 010/02-40/911/2/2 від 10.06.2010 року до договору поруки, надав згоду на зміну умов кредитного договору, оскільки підтвердив, що його зобов'язання як поручителя зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором із врахуванням додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому (а.с. 74 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, сторони у договорі поруки встановили строк її дії протягом трьох років. Посилання позивача на те, що порука припинилась через три роки від дати настання строку виконання основного зобов'язання, тобто від дати 03.06.2011 року, є необґрунтованими.

За приписами частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у сумі 1 378,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2016 року.

Суддя І.І. Колісник