- 1 -

                                                                                                                                     № 2-77/09

                                       Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23.07.2009р.       Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                            в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                            при секретарі  Заіка А.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1., представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовомОСОБА_2до ТОВ «Вільногірське скло»  про  витребування трудової книжки, стягнення належних до виплати сум у разі звільнення та моральної шкоди,  

                                           В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вільногірське скло»  про  витребування трудової книжки, стягнення належних до виплати сум у разі звільнення та моральної шкоди, в якому зазначає наступне.

З липня 2005р. по 18.03.2007р. він працював на підприємстві відповідача дробильником, був звільнений за ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані.

Через день після звільнення він звернувся до відділу кадрів з проханням видати йому трудову книжку та копію наказу про його звільнення. Однак, начальник відділу кадрів відмовилася видати йому його трудову книжку та копію вказаного наказу, пояснюючи це тим, що в нього є борг по кредиту перед Вільногірським відділенням КБ «Приватбанк», а тому до тих пір, поки він не розрахується з банком та представники банку не поставлять відмітку на обхідному листі, йому трудову книжку не буде видано.

Крім цього, до даного часу відповідачем не сплачені йому суми, які підлягають виплаті у разі звільнення, а саме : заробітна плата та компенсація за невикористану щорічну відпустку, оскільки за час роботи у відповідача він у відпустці не був. Таким чином відповідач порушив по відношенню до нього норми законодавства про працю. Розмір цієї компенсації відповідач йому не повідомив, хоча він мав таку інформацію.

Позивач в позові зазначає, що своїми неправомірними діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, він порушив його право на отримання винагороди за працю та на отримання належного йому документа (трудової книжки). Все це завдавало йому певних душевних страждань. Його звернення до суду за захистом свого права вимагає від нього додаткових зусиль. Моральну шкоду позивач оцінив в 10 000грн.

Він просить задовольнити його позов, зобов’язати відповідача видати йому трудову книжку та наказ про його звільнення, стягнути заробітну плату за лютий, березень 2007р. та грошову компенсацію за невикористані ним щорічні відпустки та також стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов в повному обсязі, а в подальшому надав заяву, якою просить розглядати справу без його участі, з участю його представника (а.с.66).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивачеві при звільненні з підприємства відповідача не було видано трудову книжку та не було проведено відповідний розрахунок по заробітній платі. Як пізніше з’ясувалось, трудову книжку він ніби-то отримав, стоїть його розпис, але він не впевнений, що це він розписувався. Однак, на задоволенні цієї позовної вимоги він не наполягає.

А стосовно виплати належних йому при звільненні сум в суді доведено, що ця сума була виплачена не зразу при звільненні, а майже через три тижні, тобто з великою затримкою, що є порушенням трудового законодавства. Тому позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди. Доводи відповідача про те, що він міг отримати

                                                                     - 2 -

гроші в касі підприємства є безпідставними, оскільки завжди всі суми перераховувались йому на картку в банк. На день розгляду справи позивач цю суму отримав, тому на її стягненні з відповідача він не наполягає, а просить стягнути з відповідача завдану позивачеві моральну шкоду, що передбачено ст.237-1 КЗпП України.

Представник відповідача висловила заперечення проти позову, посилаючись на те, що трудова книжка була повернута позивачеві при звільнення. Грошові суми при звільненні він також отримав, вони були спочатку передані до каси, але коли відповідач там їх не отримав, пізніше їх було перераховано до банку.

Представник вважає, що позивачеві не було завдано моральної шкоди, просить відмовити в задоволенні позову.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Позивач був прийнятий на роботу на підприємство відповідача 18.07.2006р., що підтверджується наказом №738 від 18.07.2006р. (а.с.39).

З копії наказу №136 від 19.03.2007р. вбачається, що позивач з зазначеної дати звільнений з підприємства за ст.40 КЗпП України – поява на роботі в нетверезому стані (а.с.40,46).

Стороною відповідача надано до суду розрахункові документи стосовно розміру нарахованих сум заробітної плати (а.с.41,42), також надано витяг з книги звільнених (а.с.43,44).

Також надано платіжні документи, якими відповідач підтверджував перерахування грошових коштів до банку для виплати заробітної плати, в тому числі і позивачеві (а.с.50,51), і вставний лист до платіжної відомості про отримання працівниками підприємства відповідача заробітної плати в касі (а.с.52).

З листа адміністрації вказаного підприємства вбачається, що належні до виплати позивачеві суми були йому виплачені (а.с.56).

Випискою із списку перерахованої заробітної плати за березень 2007р. відповідач підтвердив виплату позивачеві суми 278.03грн. (а.с.57).

З наданих на вимогу суду відповідно до ухвали від 20.02.2009р. документів (виписки з карткового рахунку та інформації про рух коштів по рахунку позивача) вбачається, що належна до виплати позивачеві сума 278.03грн. була перерахована на його рахунок 10.04.2007р. (а.с.70,71,76,77).

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що  на момент розгляду справи трудова книжка була отримана позивачем, також пізніше ним були отримані і грошові кошти, що підлягали до сплати в зв’язку із звільненням.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Однак, судом встановлено, що зазначені кошти поступили на картковий банківський рахунок позивача 10.04.2007 року, в той час, як звільнено його було 18.03.2007 року. Отже, в цій частині відповідачем було порушено вимоги трудового законодавства, що є підставою для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Доводи представника відповідача стосовно того, що гроші для виплати позивачеві в зв’язку із звільненням знаходились в касі підприємства, є безпідставними та непереконливими, оскільки під час роботи на підприємстві позивач отримував гроші на картковий рахунок в банку. Доказів стосовно того, що йому було відомо про отримання грошей в касі, відповідачем до суду не надано.

Згідно із ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають

                                                                - 3 -

від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач оцінив розмір завданої моральної шкоди в 10 000грн.

Суд, вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, керується рекомендаціями Верховного Суду України, які викладено в Постанові від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що при визначенні розміру моральної шкоди треба використовувати принципи розумності та справедливості.

З врахуванням зазначеного, суд вважає логічним і справедливим визначити розмір моральної шкоди в даному випадку 350грн. До того ж позивач не конкретизував та не навів відповідних обґрунтувань того, - чому він визначив моральну шкоду саме такою сумою.

Щодо вирішення питання стосовно судових витрат суд приходить до наступних висновків. Виходячи з категорії цивільної справи, при подачі позову позивача звільнено від сплати державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а враховуючи, що позов задоволено, цей вид витрат підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.10,11,58-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.47, 74, 83, 116,117,221,233,237-1  КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,   с у д

                                                В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Вільногірське скло»  про  витребування трудової книжки, стягнення належних до виплати сум у разі звільнення та моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Вільногірське скло» (Дніпропетровська обл.,  м. Вільношгірськ вул. Промислова, 31, р/р 26008123125061 в КБ «Приватбанк» м.Вільногірськ, МФО 305299 ОКПО 308093894) на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 350.00 грн.

Стягнути з ТОВ «Вільногірське скло» на користь держави державне мито в сумі 51.00 грн.  

Стягнути з ТОВ «Вільногірське скло» у встановленому законом порядку витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                Суддя                                                                                                  Р.А. Литвинова