- 1 -

                                                                                                                                      № 2-170/09

                                                Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14.07.2009р.      Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                           в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                           при секретарі  Заіка  А.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача  ОСОБА_3,  його представника-адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди,    

                                     В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користування власністю та стягнення моральної шкоди, в якому зазначає  наступне.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.03.2008р., яке видане державним нотаріусом Вільногірської нотаріальної контори, їй належить на праві спільної часткової власності 1/4 частина домоволодіння АДРЕСА_1.

Власником 3/4 частин в цьому домоволодінні на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2007р., яке видане тим же нотаріусом, є відповідач ОСОБА_3  Їх право власності на частини вказаного домоволодіння зареєстровано в БТІ  м. Вільногірська.

Згідно із ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Однак, відповідач в порушення вказаної норми та її права власності на частину цього домоволодіння, чинить їй перешкоди в користуванні належним їй об`єктом нерухомості з березня 2008р. до цього часу.

Перешкоди полягають в тому, що відповідач без її згоди вселив в зазначене домоволодіння свого сина, без її згоди він із своїм сином використовують гараж, частина якого також належить їй.

Крім цього, відповідач повісив замки на вхідні ворота у двір, на будинок, гараж, сарай, а ключі від вказаних замків утримує у себе. Тому вона не може за власним бажанням прийти та вільно користуватися належним їй нерухомим майном, користуватися земельною ділянкою та плодовими деревами, які на ній розташовані.

Тобто, відповідач на власний розсуд, самочинно перетворив нерухомий об`єкт спільної часткової власності на об`єкт, право власності на який належить лише йому, чим порушує її права.

Крім цього, відповідач своїми протиправними діями, які мають місце з березня 2008р. по цей час, завдав їй моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, які вона зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до неї.  Її звернення до суду за захистом свого права вимагає від неї додаткових зусиль, порушує її встановлений порядок життя, оскільки їй крім всього іншого доводиться звертатись за консультаціями до правознавців.

Моральну шкоду позивачка оцінює в 6000.00 грн., виходячи з розрахунку - по 1000.00 грн. за кожен місяць моральних страждань.

Позивачка просить усунути перешкоди в здійсненні нею права власності на нерухоме майно в зазначеній частині, зобов`язати відповідача надати їй ключі від замків на ворота у двір, вхідних дверей в будинок, в гараж, та в сарай зазначеного домоволодіння. Також позивачка просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 6000грн.

                                                          - 2 -

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала в повному обсязі, суду пояснила, що вони з відповідачем є братом та сестрою. Але брат не дозволяє їй користуватись частиною домоволодіння, яка їй відійшла в порядку спадщини за законом від матері. Він поселив в будинок свого сина, з нею це питання він не узгоджував. Він не дозволяє їй користуватись земельною ділянкою, плодовими деревами, господарчими будівлями, незважаючи на те, що гараж будували матері вона та її чоловік,  але  відповідач скрізь повісив замки, нікуди вона не може зайти. Такими діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона не може користуватись тим майном, що належить їй на праві власності. Вона просить задовольнити її позов.

Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що на протязі 13-ти місяців після смерті матері домоволодінням ніхто не цікавився, а коли розпочався опалювальний сезон, то він та його син стали регулювати газ. На воротах висів замок, чисто умовно, про місце знаходження ключа від нього знав він та його син.

Позивачка зразу погодилась, щоб у будинку проживав його син, щоб було дешевше оплачувати за газ, а потім коли знайшли покупців на будинок, вона затіяла сварку. В 2008р. до нього ні вона, ні її син не звертались з проханням дати їм ключі від домоволодіння. Він запропонував їй ключі, але з умовою, що вона буде відповідати за зберігання майна. Він пояснив, що дасть позивачці ключі лише за умови, що вона не буде пересікати межу його 3/4 частин в домоволодінні, бо в нього там лежать килими, а вона буде по ним ходити у взутті та забруднювати.

У відповідях на запитання відповідач доповнив, що дійсно він весною повісив замки, ключі від яких є у нього та у його сина, з позивачкою це питання він не узгоджував.

Представник відповідача доповнив його пояснення, зазначивши, що у відповідача повинні бути ключі від домоволодіння та всіх його об`єктів для того, що він відповідає за його збереження, тому він вважає, що відповідач поступає вірно і моральної шкоди позивачці не завдає.

Свідок  ОСОБА_5 суду показала, що їй відомо, що позивачка просила ключі у сина відповідача, тобто у свого племінника, але він їй не дає і говорить, щоб не заходила у двір, бо все там належить йому. З цього приводу позивачка дуже переживає, нервує, це позначається на її здоров`ї. Був випадок, що вони з позивачкою хотіли зайти в домоволодіння, але на калітці висів замок, у дворі нікого не було.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вони з позивачкою за її проханням разів сім ходили у спірне домоволодіння, щоб подивитись, але висів замок і вони туди не попали. Одного разу там був син відповідача, у дворі стояла його машина. Позивачка його попросила, щоб від подзвонив відповідачу (своєму батькові), але він їй сказав, що всі питання будуть вирішувати в суді. Позивачці після цього стало дуже погано, вона давала їй карвалол, бо їй було дуже погано та боляче, що її брат не пускає її у двір матері.

Свідок ОСОБА_7 суду показала,  що поки мати сторін по справі була жива, то всі вони туди вільно приходили, а тепер ОСОБА_3 став хазяїном і вони не можуть зайти у двір, калітка завжди закрита на замок. Раніше вони користувались городом, деревами, а тепер відповідач нічого не дозволяє. Позивачка через це дуже переживає, їй боляче, тому вона себе погано почуває.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є чоловіком позивачки. За життя її матері вони завжди користувались будинком, городом. В будівництві даного будинку приймала участь і його жінка (позивачка). Коли померла її мати, то відповідач сказав, що мати невірно поступила, що тільки на нього заповіт оформила і він поділить все пополам. А зараз він не дозволяє їй нічим користуватись в домоволодінні, через це вона сильно переживає,плаче, тому захворіла. Вони ніколи не можуть зайти у двір, бо там завжди висить замок, а ключів їм від замків не дають.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона  дружила з покійною матір`ю сторін по справі. Коли вона була жива, позивачка приходила в будинок, а зараз – ні, кажуть, що там цепка  та  замок,  вона  сама  живе  через  хату від їх будинку. Вона бачила, що на воротах

                                                                        - 3 -

висить замок та цепка і бачила, як позивачка приходила, але через ці перешкоди не могла зайти у двір.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що раніше в родині сторін було все нормально, а після смерті матері між ними розпочалася війна. Коли мати була жива, було все мирно,  дружно, всі користувались землею. Він особисто не бачив, щоб відповідач не пускав позивачку у двір, але бачив, що замок висить.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем ? частини майна померлої ОСОБА_11 (матері позивачки), свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частини спадкового майна видане ОСОБА_3 (а.с.5).

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи та інші, надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, позивачці належить ? частина домоволодіння, які їй перейшла у спадок за законом після смерті матері, це підтверджено свідоцтвом про право на спадщину, видане нотаріусом.

Відповідачеві згідно з заповітом належить ? частини спірного домоволодіння. Однак він використовує на власний розсуд все повністю домоволодіння, не пускаючи позивачку на його територію, повісив всюди замки – на воротах, на будинок, сарай, гараж. Суд вважає такі дії відповідача незаконними, протиправними. Більш того, він без надання згоди позивачкою, поселив в будинок свого сина.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Сторони по справі такої згоди не досягли. Позивачка не має можливості користуватись частиною свого нерухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Як встановлено в судовому засіданні, зокрема це випливає з допиту всіх допитаних свідків, що після смерті матері позивачка не має можливості зайти у домоволодіння через створені  відповідачем перешкоди – замки. Він і сам в судовому засіданні не заперечував проти того, що ключі від всіх замків є лише у нього та у його сина.

Відповідно до ст.392 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Ст.391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном.

Ст.1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. В ній зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Судом встановлено, що дійсно дії відповідача носили протиправний характер, вони полягали в тому, що він, не маючи на це права, перешкоджав позивачці користуватись частиною домоволодіння,  яка перейшла їй у спадок за законом.

Ст.23 названого Кодексу зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На обов’язковість врахування зазначених обставин при ухваленні рішень по зазначеним категоріям справ  орієнтує  Верховний  Суд  України постановою Пленуму від

                                                                  - 4 -

31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Суд поділяє доводи позивачки стосовно того, що протиправними діями відповідача їй завдана моральна шкода. Така поведінка  відповідача її ображає, принижує, вона не має права користуватись частиною своєї спадщини, не може зайти у двір покійної матері, в який на протязі всього життя безперешкодно заходила, користувалась городом, деревами, а зараз вона всього цього позбавлена діями відповідача.

Однак, погоджуючись з наявністю моральної шкоди, суд вважає, що позивачкою значно завищено її розмір (6000 грн.), розмір такої шкоди нею в судовому засіданні не доведено, не надано достатніх обгрунтувань саме такого розміру моральної шкоди. На думку суду,  логічно та справедливо буде визначити моральну шкоду в розмірі 850.00 грн. На стягненні з відповідача судових витрат позивачка як в позові, так і в судовому засіданні  вимог не ставила, тому це питання судом не розглядається.

         Керуючись ст.ст. 10,11, 58-60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 358, 386, 391, 392, 1167  ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд

                        В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                  Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_3  про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди задовольнити.

                 Усунути перешкоди в здійсненні  ОСОБА_1 права спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 надати їй ключі від замків на ворота у двір, вхідних дверей в будинок, в гараж та сарай вказаного домоволодіння.      

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, проживає – АДРЕСА_2, працює в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 850 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої ним порушенням права спільної часткової власності на спадкове майно.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                Суддя                                                                                                 Р.А.  Литвинова