Провадження № 2/229/225/2016

ЄУН 229/98/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 квітня 2016 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2016 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначив, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 16 липня 2008 року укладено кредитний договір № 420М-08. Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит у сумі 100 000,00 грн. зі строком погашення до 15 липня 2011 року. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Погашення заборгованості за договором здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з відсотків, комісії, а також інших витрат, передбачених кредитним договором. ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, тобто надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 100 000,00 грн. У випадку порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором, він повинен сплатити банку проценти за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, які нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідач до теперішнього часу не виконав зобов'язання щодо повернення в повному обсязі кредитних коштів та сплати процентів.

Станом на 17 листопада 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 420М-08 складає 320500,89 грн. з яких:

- заборгованість за кредитом –83701,81 гривень;

- заборгованість по процентам за користування кредитом – 103195,60 гривень;

- заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 133603,48 гривень.

Для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 420М-08 між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2 16 липня 2008 року укладено договір поруки. Відповідно до вимог ст. ст. 610,654 ЦПК України боржник і поручитель несуть відповідальність як солідарні відповідачі. 09 грудня 2015 року позивачем на адресу відповідачів було надіслано повідомлення із зазначенням невиконаних зобов’язань за договором № 420М-08. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 вересня 2013 року з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором у сумі 249929,59 грн. Тому, просить суд солідарно стягнути з відповідачів різницю заборгованості за кредитним договором № 420М-08 у розмірі 70 571,30 грн. (320500,89 грн.-249929,59грн.)= 70 571,30 грн. та судовий збір - 1378,00 грн.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк» ПАТ КБ "Приватбанк" не з’явився, надав заяву з клопотанням розглянути справу у його відсутність, наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення.

У відкрите судове засідання відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином: судовими повістками, про що у справі є поштове повідомлення.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив таке.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом, встановлено, що 16 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №420М-08, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит на споживчі цілі в сумі 100 000,00 грн. строком погашення до 15 липня 2011 року, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 50,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи договір, погодився з зазначеними в ньому умовами.

Відповідно до п.2.2.3 позичальник зобов’язаний погашати кредит в дату оплати згідно графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (а.с.11).

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбаченого п.п.1.3,2.2.3, п.2.3.3., 2.4.1, 4.11 договору, позичальник оплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 50% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а.с12, зворт. сторона).

Пунктом 4.9 договору зазначено, що при несплаті кредиту у строк, що встановлений графіком погашення заборгованості, а також п.2.3.3, 4.12 кредитного договору, заборгованість в частині своєчасно несплаченої суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок процентів проводиться згідно з п.4.3 договору з дня виникнення простроченої заборгованості (а.с.13).

Пунктом 6.1 кредитного договору вказано, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань по оплаті процентів за користування кредитом, передбачених графіком погашення, а також п.п.2.2.2., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3,4.4 договору, строків повернення кредиту, передбаченого графіком погашення, а також п.п..1.3.,2.2.3,2.3.3 договору, винагороди, передбаченої п.п4.5, 4.6 позичальник оплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, діючої у період, коли сплачується пеня (а.с.13).

Пунктом 6.2 кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником зобов’язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11 договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту (а.с.13).

Суд встановив, що банк виконав свої зобов’язання, а сторона за договором кредиту - відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору несвоєчасним поверненням суми кредиту та відсотків, і станом на 17 листопада 2015 року заборгованість за кредитним договором № 420М-08 від 16 липня 2008 року складає 320500,89 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом –83701,81 гривень;

- заборгованість по процентам за користування кредитом – 103195,60 гривень;

- заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором - 133603,48 гривень.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 вересня 2013 року № 202/29451/13-ц, №2/202/7095/2013 з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором № 420М-08 від 16 липня 2008 року у розмірі 249929,59 грн. (а.с.4).

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 вересня 2013 року № 202/29451/13-ц, №2/202/7095/2013 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 420М-08 від 16 липня 2008 року не виконане. Відтак, суд вважає, що відповідач своє зобов’язання перед банком в повному обсязі не виконав, тому воно не припинено, тобто вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, пені та процентам, за винятком вже стягнутих, є такими, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто вимоги банку про повернення відповідачем частини кредиту, що залишилася, сплати процентів та пені є такими, що ґрунтуються на законі, оскільки відповідач прострочив строки виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Для забезпечення виконання кредитного договору №420М-08 від 16 липня 2008 року між ОСОБА_2 (далі - поручитель), та ПАТ «Приватбанк» (далі-кредитор) укладено договір поруки (а.с.15).

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2 договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с.15).

Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником обов’язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.15).

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення дій з реалізації прав та обов’язків, що випливають із зобов’язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов’язання – це реально існуючі право відносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору. Сторони (боржник і поручитель) первинно взяли на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 15 липня 2011 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов'язання і незалежно від установлення строку її дії договором чи законом сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Аналіз частини 4 статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-436цс15 від 23 грудня 2015 року.

Остаточне виконання зобов’язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 повинен був здійснити не пізніше 15 липня 2011 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів. Вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання нею солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно було пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії договору поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку виконання кредитного договору, тобто до 15 січня 2012 року.

В зазначений строк позивач не звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу з ОСОБА_2 Тому суд вважає, що договір поруки, укладений між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3 16 липня 2008 року, є припиненим, і з відповідача ОСОБА_2 не підлягає примусовому стягненню заборгованість за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 від 16 липня 2008 року № 420М-08.

Суд вважає обґрунтованими вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом, процентам, пені до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 70 571,30 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378,00 грн. на корить ПАТ КБ "Приватбанк".

Керуючись ст. 10, 11, 88, 212-215, 218. 224-226 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул.Л.Чайкіної, буд. № 59, РНОКППФО НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", який знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, на розрахунковий рахунок №29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №420М-08 від 16 липня 2008 року станом на 17 листопада 2015 року у сумі 70 571 (сімдесят тисяч п’ятсот сімдесят одна) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на розрахунковий рахунок №29092829003111 судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат з ОСОБА_2 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. О. Рагозіна