Справа № 2-3354
2009року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2009 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Озерянської Ж.М.
при секретарі - Волинець Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ЛАНИ» (код ЄДРПОУ 34572501) до ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) і ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2) про зобов’язання задоволення вимог кредитора, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів, в змісті якої вказує на те, що 05.01.2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 (іпнНОМЕР_3) - спадкодавцем ОСОБА_1 і ОСОБА_2, було укладено договір (без номеру) купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 4,2837 гектарів, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1221488000-07-054-0020. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, згідно Державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 403251, який виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 999-р від 28.12.2004р. Цільове призначення земельної ділянки - «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Відповідно до пункту 5.1 Договору Сторони зобов'язались 08.01.2007 р. з'явитись до нотаріуса для нотаріального посвідчення цього Договору. В порушення вимог Договору ОСОБА_3 в зазначений термін не з’явилась до нотаріуса. Станом на 27 липня 2009 року договір не посвідчено нотаріально, але гроші за вищезазначену земельну ділянку в момент підписання Договору бн від 05.01.2007р. були отримані ОСОБА_3 у повному обсязі.
14 липня 2009р. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 померла і ІНФОРМАЦІЯ_1 після неї відкрилася спадщина. Спадкоємці першої черги за законом – ОСОБА_1 (Відповідач-1) – син спадкодавця, ОСОБА_2 (Відповідач-2) – дочка спадкодавця. Чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач, як кредитор спадкодавця - ОСОБА_3, пред’явив до вищезазначених спадкоємців спадкового майна, кредиторські вимоги на вищезазначену земельну ділянку, про що 14 липня 2009р. Позивачем на адресу Відповідачів було направлено листи-заяви про кредиторські вимоги. У підтвердження факту отримання вказаних листів-заяв та визнання кредиторських вимог у повному обсязі є власноручні підписи кожного з Відповідачів на листах-заявах.
Враховуючи, що Сторони за договором від 05.01.2007р. досягли всіх істотних умов і відбувся повний розрахунок між Сторонами за договором, Позивач прохав зобов’язати Відповідачів задовольнити вимоги кредитора (Позивача) на земельну ділянку площею 4,2837 гектарів, кадастровий номер 1221488000-07-054-0020, а також, визнати дійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки та визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Представник Позивача – Красовська М.Є. підтримала позовні вимоги і посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі надали до суду нотаріально посвідчені заяви про визнання вимог кредитора у повному обсязі та просили суд розглянути цивільну справу у їх відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи ,суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2006р.) громадяни та юридичні особи, які мали у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України – власники земельних часток (паїв) не вправі були до 1 січня 2007р. продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.
19 грудня 2006р. верховною Радою України був прийнятий Закон України № 490-V «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» (надалі – Закон). Згідно положень даного Закону до 01 січня 2008р. не допускалася купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку, відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Відповідно до прикінцевих положень вказаного закону він набрав чинності з дня його офіційного опублікування. Днем опублікування закону в засобах масової інформації, тобто днем набрання Законом юридичної сили стало 13 січня 2007р.
Оскільки на момент укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки п.15 перехідних положень Земельного кодексу в редакції 2006р. вже не діяв, а ЗУ «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення» № 490-V від 19.12.2006р. ще не набрав законної сили, то дії ОСОБА_3 щодо продажу земельної ділянки є цілком законними.
Згідно вимог ст.ст. 203, 205, 207, 208, 628, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 131, 132 Земельного кодексу України Позивач та ОСОБА_3 досягли усіх істотних умов за договором, договір купівлі-продажу містить:
1. назву сторін (прізвище, ім’я та по батькові громадянина, назву юридичної особи);
2. вид угоди;
3. предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, кадастрового номеру, правого режиму тощо);
4. документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
5. відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
6. відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
7. договірну ціну;
8. зобов’язання сторін.
Відповідно до п.1.1. Договору б/н від 05.01.2007р., ОСОБА_3, на умовах, передбачених даним Договором передала, а Позивач прийняв вищевказану земельну ділянку у власність.
Згідно з умовами Договору б/н від 05.01.2007р. сторони досягли згоди щодо ціни договору та проведення розрахунків. Так, пунктом 2.1. визначено договорну ціну, за яку вчинився продаж. Дана ціна відповідала волевиявленню продавця та покупця, була остаточною і змінам не підлягала. Договір було підписано обома сторонами, що свідчить про досягнення згоди та виконання пунктів цього Договору. Вказану суму Договору, Позивач передав ОСОБА_3 у повному обсязі. Підтвердженням факту розрахунку за земельну ділянку є підпис, власноруч написаний ОСОБА_3 на Договорі б/н від 05.01.2007р. та розписка ОСОБА_3 про отримання грошей.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2. Договору, Позивач та ОСОБА_3 зобов’язались 08 січня 2007р. о 15.00 з’явитись у нотаріальну контору для нотаріального посвідчення зазначеного Договору. В порушення вимог Договору відповіді та дій щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з боку ОСОБА_3 проведено не було. Отже, ОСОБА_3 своїми діями (бездіяльністю) ухилилася від нотаріального посвідчення договору, як того вимагають норми чинного законодавства України.
Статтею 209 ЦК України зазначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна визначається у Законі України «Про нотаріат» та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5. Відповідно до п.2 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) житлового будинку та іншого нерухомого майна.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Як зазначалось вище, станом на 14 липня 2009р. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 померла і ІНФОРМАЦІЯ_1 після неї відкрилася спадщина. Спадкоємці першої черги за законом – ОСОБА_1 (Відповідач-1) – син спадкодавця, ОСОБА_2 (Відповідач-2) – дочка спадкодавця. Чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач, керуючись ст.1281 Цивільного кодексу України, як кредитор спадкодавця, пред’явив до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кредиторські вимоги на земельну ділянку загальною площею 4,2837 гектарів, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221488000-07-054-0020, і в строк, встановлений законом, просив задовольнити дані вимоги, про що 14.07.2009р. на адресу Відповідачів було направлено листи-заяви про кредиторські вимоги. Відповідачі визнали вимоги кредитора у повному обсязі, що підтверджується власноручними підписами кожного з Відповідачів на листах-заявах.
Враховуючи вищезазначене, Позивач був змушений звернутися до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом про зобов’язання задоволення вимог кредитора, так як, саме останні є правонаступниками прав і обов’язків спадкодавця.
З матеріалів справи вбачається, що сторони за договором домовились щодо всіх істотних умов договору, Позивач повністю сплатив ціну земельної ділянки, а ОСОБА_3 ухилилася від його нотаріального посвідчення. За таких обставин суд вважає, що порушені майнові права Позивача підлягають захисту, а позов - задоволенню.
На момент укладання між сторонами угоди щодо купівлі-продажу земельної ділянки вид використання вищезазначеної земельної ділянки було визначено як: „для ведення товарного сільськогосподарського виробництва”. Згідно з ч.1ст.37 Земельного кодексу України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. ТОВ «СІЛЬСЬКІ ЛАНИ» є приватним несільськогосподарським підприємством, тому, на підставі вищезазначеної правової норми, спірна земельна ділянка підлягає відповідній державній реєстрації з видом використання „для ведення підсобного сільського господарства”.
Згідно ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права власності, тому Позивач обґрунтовано заявляє такі вимоги в позовній заяві.
Рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом на підставі якого органи по земельних ресурсах, в тому числі районні відділи УЗР та ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, зобов’язані провести реєстрацію права власності на земельну ділянку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Зобов’язати ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2) задовольнити вимоги кредитора ТОВ «СІЛЬСЬКІ ЛАНИ» на земельну ділянку площею 4,2837 гектарів, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221488000-07-054-0020.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,2837 гектарів, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221488000-07-054-0020, б/н від 05.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ЛАНИ» (код ЄДРПОУ 34572501) та ОСОБА_3 (іпнНОМЕР_3).
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКІ ЛАНИ» (код ЄДРПОУ 34572501) право власності на земельну ділянку загальною площею 4,2837 гектарів, кадастровий номер 1221488000-07-054-0020, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, з видом використання „для ведення підсобного сільського господарства”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Озерянська Ж.М.