Справа №22-306ас Головуючий 1 інстанції Назарцева В.О.
Категорія - 26 Доповідач Алексєєв А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Червінської М.Є.
Суддів - Алексєєва А.В., Новодворської О.І.
При секретарі - Мартіросової А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради м. Донецька про стягнення не отриманих коштів на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2005 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду та задовольнити
його позовні вимоги, стягнути з відповідача суму щорічної допомоги на оздоровлення в
сумі 4378 грн.20 коп. У підтвердження своїх доводів позивач посилається на статтю 48
Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок
чорнобильської катастрофи", згідної якої він має право на отримання щорічної допомоги
на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Разом з тим суд виходив з
розміру щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої постановою КМ України №836
від 26 липня 1996 року у сумі 26 грн. 70 коп., що, на його думку, не ґрунтується на
вимогах вищевказаного закону.
Суд першої інстанції встановив, що позивач є інвалідом 2 групи в результаті наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і, відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Також судом встановлено, що за період 2002-2004 рр. управління ПСЗН Будьонівської районної ради міста Донецька, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 26 грн. 70 коп.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду підлягає залишенню без змін, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, інвалідам 2 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи в наслідок аварії на Чорнобильської АЕС другої категорії.
Також судом правильно встановлено, що за період 2002-2004 рр. управління ПСЗН Будьонівської районної ради, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" виплатило позивачу щорічну допомогу у розмірі встановленим цією постановою.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 р.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14.108.908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1.659.228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, - 1.341.235,1 тис. гривень, з яких 414.279,4 тис. гривень - на
повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
За таких обставин, апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалив постанову з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
За таких підстав та відповідно до вимог ст. 200 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2006 р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.