УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" квітня 2016 р. Справа № 906/8/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність №14-100 від 18.04.2014р. (в с/з від 11.04.2016р. )

від відповідача: ОСОБА_2- дов. № 623/19 від 01.02.2016р.(в с/з від 11.04.2016р.)

ОСОБА_3- дов. № 11/19 від 04.01.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про стягнення 3087135,62 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3087135,62 грн., з яких 2547203,86 грн. інфляційні та 539931,76 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.01.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2016р.

Ухвалою суду від 02.02.2016р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.02.2016р. в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору по 21.03.2016р та відкладено розгляд справи на 09.03.2016р.

В судовому засіданні від 09.03.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 21.03.2016р.

В судовому засіданні від 21.03.2016р. оголошувалась перерва 24.03.2016р.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2016р. розгляд справи відкладено на 11.04.2016р. Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Укртрансгаз".

В судовому засіданні від 11.04.2016р. оголошувалась перерва до 13.04.2016р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги позивача підтримував у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 228-232 т.1). В судове засідання від 13.04.2016р. позивач повноважного представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка про оголошену в судовому засіданні перерву (а.с. 17 т.2)

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (а.с. 67-71,99-100,136-138, 216-217,228-232 т.1,2-3 т.2)

Слід зазначити, що 21.03.2016р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого просить призначити економічну судову експертизу з метою перевірки правильності здійснення нарахувань позивачем (а.с. 210-211 т.1).

Представник позивача в судових засіданнях заперечував проти клопотання, вважає, що підстави для призначення експертизи відсутні.

Суд, дослідивши подане представником позивача клопотання дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони , прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

За приписами ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З огляду на обставини, які вказує відповідач для призначення у справі судової економічної експертизи, суд не вважає зазначені відповідачем підстави достатньо обґрунтованими, відтак суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання про призначення у справі експертизи.

Крім того представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого останній просить зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/5496/16 за позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання окремих умов договору недійсним (а.с. 8-9 т.2).

Так, відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Дослідивши подане представником відповідача клопотання та матеріали справи, суд не вбачає достатньо обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (відповідач, покупець) укладено договір № 13-414-ПР купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього № 1 від 10.07.2013р., № 2 від 31.12.2013р., №3 від від 28.04.2014р., № 4 від 15.05.2014р., № 5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., № 8 від 22.12.2014р., № 9 від 05.02.2015р., № 10 від 10.03.2015р., № 11 від 23.03.2015р., № 12 від 03.04.2015р., № 13 від 12.05.2015р., № 14 від 03.06.2015р.,№ 15 від 19.06.2015р. (а.с. 20-41).

Додатковими угодами сторони узгоджували вартість природного газу, обсяги поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін а також строк дії договору.

Відповідно до розділів 1, 3 Договору з урахуванням додаткових угод до нього позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013-2015 роках імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Як зазначив позивач, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв протягом січня 2013 року, червня-серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року природний газ в обсязі 28090,259 тис. куб. м. на загальну суму 112272873,91грн.

Як на доказ поставки природного газу позивач посилається на акти приймання-передачі від 31.01.2013р. за січень на суму 29084601,96 грн., від 30.06.2013р. за червень 2013р. на суму 10770531,62 грн., від 31.07.2013р. за липень 2013р. на суму 12658707,22грн., від 31.08.2013р. за серпень 2013р. на суму 10634407,72 грн., від 28.02.2014р. за лютий 2014р. на суму 24875427,64 грн., від 31.03.2014р. за березень 2014р. на суму 21983639,92 грн., від 30.04.2014р. за квітень 2014р. на суму 2265557,83 грн. (а.с. 42-48).

Приписами п. п. 3.1 3.3, 3.4 Договору встановлено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 до договору від 31.12.2013 р., оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13-414-ПР п. 6.1 договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 від 28.04.2014 р., в цій частині угода поширює свою дію на відносини сторін з 18 березня 2014 р.

Згідно п. 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ.

За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Відповідно до розділу 11 договору з врахуванням змін, які були внесені сторонами додатковими угодами, договір набуває чинності з дати підписанні уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 15 від 19.06.2015р. до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013р. № 13-414-ПР сторони дійшли згоди про наступне:

- вважати договір № 13-414-ПР від 31.01.2013р. таким, що припинив свою дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015 року.

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи остаточні розрахунки отриманого від позивача природного газу проведено 27.11.2014р. , що підтверджується довідками позивача (а.с. 15-19).

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов п. 6.1 розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, тому посилаючись на ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача 539931,76 грн. 3% річних та 2547203,86 грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що позивачем порушуються вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Заперечує проти нарахування інфляційних та 3 % річних вважає, що у позивача, враховуючи умови п.п. 6.1., 3.1, 3.3 договору не настав строк проведення розрахунків, оскільки відповідно до умов договору акти приймання-передачі є первинними документами тільки після того як позивач здійснить підписання відповідного акта.

Зазначає, що тільки після отримання від позивача належним чином оформленого акту приймання-передачі природного газу, відповідач міг здійснити облік господарської операції з позивачем та здійснити необхідний розрахунок.

Відповідач посилаючись на те, що позивачем не повернуто відповідачу належним чином оформлені акти приймання-передачі природного газу, а умови договору не містять обов'язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту приймання передачі газу та умовами договору не визначено іншого строку розрахунку у випадку підписання сторонами актів приймання-передачі пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, вважає що прострочення зобов'язання не наступило, відтак у позивача відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних.

Вважає, що сторони у договорі вказівкою на дату підписання відповідного акту приймання-передачі газу визначили дату, з якою сторони пов'язали настання права позивача на отримання коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму.

Крім того вказує, що п. 5 додаткової угоди від 31.12.2013р. № 2, до договору внесені зміни в наступній редакції: «7.2. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (Розділ XI Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору)».

За таких обставин, враховуючи зміну сторонами умов Договору, порядку та умов проведення розрахунку за договором, строк його дії і те, що прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами договору настало 20.07.2015р., вважає заявлені позивачем позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не погоджуючись із запереченнями відповідача, вказує на те, що підписані сторонами акти приймання-передачі газу наявні в матеріалах справи. Дата підписання актів зазначена безпосередньо в їх тексті і підстав вважати, що акти були складені в інший день немає.

Вважає, що акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача. Вважає, що обов'язок відповідача з оплати поставленого природного газу не пов'язаний з поверненням підписаних актів, такий обов'язок виникає з факту приймання-передачі природного газу.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13-44-ПР від 31.01.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 112272873,91грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивачем проведено оплату за поставлений позивачем природний газ.

Як встановлено судом, додатковими угодами № 2 від 31.12.2013 р. та № 3 від 28.04.2014р. сторони визначили порядок оплати за поставлений природний газ, зокрема, вказали, що остаточний розрахунок здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Тобто сторони у договорі акт приймання-передачі визначили суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі ст. ст. 6, 11 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, уклавши додаткові угоди № 2 від 31.12.2013 р. та №3 до договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р. № 13-414-Пр сторони змінили порядок розрахунків, передбачивши дві умови настання остаточного строку розрахунку, а саме настання 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу та наявність підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу.

В той же час в п. 3.4 договору сторони обумовили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки щодо оформлення факту передачі та прийняття газу. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Так, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на виконання п. 3.4 договору надав підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою відповідача акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. на суму 29084601,96грн. за газ, прийнятий у січні 2013р.;

- акт приймання-передачі від 30.06.2013р. на суму 10770531,62грн. за газ, прийнятий у червні 2013р.

- акт приймання-передачі від 31.07.2013р. на суму 12658707,22грн., за газ прийнятий у липні 2013р.:

- акт приймання-передачі від 31.08.2013р. на суму 10634407,72 грн. за газ, прийнятий у серпні 2013р.;

- акт приймання-передачі від 28.02.2014р. на суму 24875427,64 грн. за газ, прийнятий у лютому 2014р.;

- акт приймання-передачі від 31.03.2014р. на суму 21983639,92 грн. за газ, прийнятий у березні 2014р.;

- акт приймання-передачі від 30.04.2014р. на суму 2265557,83 грн. за газ, прийнятий у квітні 2014р.

Підписані позивачем та відповідачем вищеперелічені акти приймання-передачі природного газу позивачем долучені до позовної заяви, що свідчить про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі актів приймання-передачі природного газу позивачеві.

Натомість позивачем не виконано зустрічного зобов'язання щодо повернення належним чином оформлений актів приймання-передачі природного газу відповідачу. В матеріалах справи відсутні докази направлення таких актів позивачем на адресу відповідача.

Суд неодноразово вимагав у позивача докази направлення відповідачу підписаних актів приймання-передачі природного газу, однак позивач таких не надав, пояснивши, що у позивача такі відсутні.

Згідно п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Факт подання позовної заяви в суд із долученням підписаних актів приймання-передачі природного газу не є підтвердженням їх повернення відповідачу , що стало б підставою для проведення остаточних розрахунків.

За таких обставин, проаналізувавши умови договору, укладеного між сторонами суд дійшов висновку, що у відповідача виникає обов'язок провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, що до цього часу відповідач отримає від позивача підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За приписами ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

За таких обставин, оскільки позивачем не виконано договірного обов'язку щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу (матеріали справи зворотного не містять), у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, яких позивач не повернув відповідачеві.

В даному випадку мова йде про неповернення підписаних позивачем актів приймання - передачі природного газу на підставі яких, відповідно до п. 6.1 Договору, здійснюється остаточний розрахунок.

Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем та порушення строків оплати, оскільки остаточний строк проведення розрахунків у відповідності до умов п. 6.1 договору не настав.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарський операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З вищевикладеного випливає, що первинний документ, в даному випадку - акт приймання-передачі природного газу, має підтверджувати факт здійснення господарської операції, а саме отримання природного газу за відповідний місяць. Тому датою складення актів приймання-передачі природного газу в кожному з актів зазначено дату останнього дня місяця, в якому здійснювалось отримання природного газу.

Слід зазначити, що відповідачем здійснено оплату за отриманий природний газ, за період січня 2013 року, червня-серпня 2013 року, лютого-квітня 2014 року в повному обсязі. Оскільки суд дійшов висновку, що за вказаний позивачем період за поставку природного газу у відповідача строк розрахунків, у відповідності до п. 6.1 договору, не настав, то оплату відповідачем здійснено на умова попередньої оплати.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладені, встановлені судом обставини справи, оскільки позивачем наявними в матеріалах справи доказами не доведено факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого від позивача природного газу, правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних відсутні.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.04.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)