Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-1067/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

                    головуючої–судді –ОСОБА_1

                    при секретарі –Дигас В.М.

за участю:

представників відповідача –ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кран»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень, -

ОСОБА_4:

          ТОВ «НВФ «Кран»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень Олександрійської ОДПІ № 00000152310/0 від 21.02.2011 р., яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 201017 грн. –основного зобов’язання та 52254,3 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000122310/0. яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 35083 грн. –основного зобов’язання та 8770,8 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що Олекандрійською ОДПІ за результатами планової виїзної перевірки винесені податкові повідомлення рішення від 21 лютого 2011 р., які товариство вважає незаконними, оскільки вони винесені всупереч вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість». Товариство зазначає, що не допускало порушень вимог оподаткування, а відтак податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки встановлені порушення Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»в зв’язку з чим збільшено грошове зобов’язання по податках.

В судове засідання представник позивача не з’явились, до суду надійшла заява вх.№ 16937 від 05.09.2011 р. про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документах.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 19.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 24.10.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кран»(далі позивач) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_5 А01 № 225232 (а.с.141 т.1).

          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

          Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

          Олександрійською ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами Олександрійською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Кран»(код ЄДРПОУ 20650639) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.02.2011 р. № 34/2310/20650639 (далі акт перевірки) (а.с.9-58 т.1).

Олександрійською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2011 р.:

- № 0000152310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 201017 грн. –за основним платежем та 50254,3 грн. –штрафних (фінансових) санкцій (а.с.59 т.1);

- № 0000122310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 35083 грн. –за основним платежом та 8770,8 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.60 т.1).

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 21 лютого 2011 р. № 0000152310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, судом встановлені наступні обставини.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення валових доходів в сумі 67445 грн., заниження суми валових доходів в сумі 996340 грн. та завищення валових витрат в сумі 279821 грн., заниження валових витрат в сумі 269405 грн., крім цього завищення суми амортизаційних відрахувань в сумі 134162 грн., що потягло за собою заниження оподатковуваного об’єкту в сумі 804 068 грн.

Щодо висновків відповідача про завищення та заниження валового доходу, суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових доходів в сумі 67445 грн., в т.ч. за 2-й квартал 2010 р. –40116 грн., 3-й квартал 2010 р. –27329 грн., з огляду на те, що позивач двічі включив до валового доходу сум попередньої оплати, отриманої від покупців та її реалізації в рахунок раніше отриманої попередньої оплати від ВАТ «Аерок Обухів».

Крім того, відповідач дійшов висновку про заниження суми валових доходів в сумі 329896 грн. в наслідок не включення до складу валового доходу сум поворотної фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи ОСОБА_6

Відповідно до частин 3 статті 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З порушеннями стосовно двічі включення до валового доходу сум попередньої оплати в сумі 67445 грн. та не включення 329896 грн. - суми поворотної фінансової допомоги представник позивача погодився, що зазначено в письмових поясненнях (а.с.202-204 т.1), а відтак ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами. Збільшення грошового зобов’язання в зв’язку з цими порушенням в сумі 82474 (329896 грн. х 25%) за основним платежом, та 20618,5 грн. (82474 грн. х 25%) –штрафної (фінансової санкції) є правомірними, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідач дійшов висновку про завищення валового доходу в сумі 360444 грн. за ІІІ квартал 2010 р., внаслідок не включення до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості платника перед іншими особами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Позивач не погоджуючись з такими висновками, зазначив, що оскільки кредиторами «Підйомні споруди», «Пожежне спостереження, ПП «Олександрія-Пріор», ПП «ОСОБА_5, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ТОВ «Енергопромавтоматика», ТОВ «Інженер –комплект», ПП ОСОБА_9 вимоги щодо виконання зобов’язання по оплаті переданої продукції та наданих послуг не пред’являлась. А відтак, перебіг позовної давності розпочато не було, а тому по закінченню трьох років з моменту отримання від цих постачальників товарів та послуг на загальну суму 360444 грн. строк, у межах якого ці особи можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу не сплинув.

Згідно письмових пояснень представника позивача (а.с.169-170 т.1) та даними картки рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»облік розрахунків за одержані товарно - матеріальні цінності з постачальниками ведеться з наступних дат: фізична особа - підприємець ОСОБА_7 - товарно-матеріальні цінності на суму 120 грн. отримані за накладною № 246 від 14.08.2007р., ТОВ «Енергопромавтоматика»- товарно - матеріальні цінності на суму 142,40 грн. отримані за прибутковою накладною № ПН-000248 від 22.08.2007р., ТОВ «Інженер —комплект» - товарно - матеріальні цінності на суму 20000 грн. отримані за прибутковою накладною ПН - 00000015 від 29.01.2007р., ПП «Олександрія - Пріор»- товарно - матеріальні цінності на суму 500000 грн. отримані за накладною № 30/08 від 30.08.2007р., фізична особа - підприємець ОСОБА_10 - товарно - матеріальні цінності на суму 2160 грн. отримані за накладними № РН-01478 від 14.02.2007р., б/н від 14.02.2007р., № РН-01500 від 27.02.2007р. (а.с.186-187 т.1).

За даними бухгалтерської довідки від 06.05.2011р. № 26 товари та послуги на загальну суму 2529,01 грн. від «Підйомні споруди»225 грн., «Пожежне спостереження»- 80 грн., ПП ОСОБА_11 - 2124,01 грн., СПД ОСОБА_8 -100 грн. отримані позивачем до 1 січня 2007р., документів, які підтверджують фактичне отримання цих товарів та послуг від вищевказаних контрагентів не збереглось.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, всі договори з вищезазначеними контрагентами укладені в усній формі.

Відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 5 статті 257 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Строк дії договору і строк існування договірного зобов’язання не є тотожними поняттями. Проте договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов’язання, а тому строк існування самої підстави зобов’язання не може бути коротшим строку існування цього зобов’язання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Отже припинення договору внаслідок закінчення його строку робить досліджуване зобов’язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке через відсутність чинної підстави (правочину), а тому набуте майно на виконання цього зобов’язання (в даному випадку –це грошові кошти, які контрагент позивача не витребував у нього) протягом строку позовної давності правильно кваліфікувалось податковим органом як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) безнадійна заборгованість –заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин)

Абзацом 4 пункту 4.16 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валовий доход включає: суму заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Пунктом 12.3.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) визначено, що сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Таким чином, з метою оподаткування перебіг строку позовної давності повинен розпочинатись саме з моменту закінчення строку дії договору, тобто після спливу трирічного строку, у відповідних звітних періодах. А відтак, позивач зобов’язаний був віднести до складу валового доходу суми по придбаних товарах у відповідних звітних періодах.

Суд погоджується з висновками податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 90111 грн. (360444 х 25%). Оскільки сума основного зобов’язання нарахована правомірно, а відтак і сума штрафної (фінансової) санкції в сумі 22527,75 грн. (90111 грн. х 25%) нарахована податковим органом вірно. Виходячи із вищезазначеного, адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідач дійшов висновку про заниження суми валового доходу за 1 квартал 2009 р. в розмірі 306000 грн., внаслідок не включення до складу валового доходу, вартості отриманих товарів, які залишились неоплаченими після ліквідації кредитора.

Такі висновки відповідачем зроблені з огляду на те, що позивач отримав в квітні 2008 р. від ТОВ «Гетера-В»згідно видаткової накладної № 8053 від 17.04.2008 р. колеса з букси в кількості 8 штук на суму 295999,97 грн., в т.ч. ПДВ – 49333,33грн., розрахунок за отриманий товар проведено шляхом часткової оплати в розмірі 40000 грн., у позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»обліковується кредитове сальдо по розрахунку з ТОВ «Гетера-В»в сумі 255999,97 грн. Державну реєстрацію ТОВ «Гетера-В»скасовано 30.10.2008 р. та знято з обліку як платника податків.

Також, позивач отримав від ТОВ Консалтинг-Линк»згідно видаткової накладної № 860 від 28.07.2008 р. балку, вантажний візок та кабіну мостового крану на суму 70000 грн., в т.ч. ПДВ –45000 грн., розрахунки за отриманий товар проведені частково в сумі 220000 грн. У позивача по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»обліковується кредитове сальдо по розрахунку з ТОВ «Консалтинг-Лінк»в сумі 50000 грн. Державну реєстрацію ТОВ «Консалтинг-Лінк»скасовано 16.12.2008 р. та знято з обліку як платника податків.

Суд дійшов висновку про помилковість таких висновків податкового органу, оскільки законодавець не ставить в залежність факт припинення юридичної особи до віднесення до складу валового доходу сум за правочинами з такою особою. Законодавством встановлено перелік об’єктів, які відносяться до складу валового доходу, в якому зокрема відсутній такий випадок, як ліквідація юридичної особи. Позивачем до матеріалів справи додано довідку вих. № 25 від 06.05.2011 р., змістом якої є посилання позивача на те, що вартість отриманих комплектуючих від підприємств ТОВ «Гетера-В»та ТОВ «Консалтинг-Лінк»у 2008 р. буде включена до валових доходів за відповідний період, тобто за 2 та 3 квартали 2011 р. (а.с.171 т.1).

Суд, звертає увагу, що відповідач не довів суду обов’язок віднесення до складу валового доходу сум отриманих товарів від ТОВ «Гетера-В»та ТОВ «Консалтинг-Лінк»до закінчення строку позовної давності. Крім того, відповідач не обґрунтував, чому позивач зобов’язаний був віднести суму 306000 грн. до валового доходу за саме І квартал 2009 р. Як зазначав представник позивача в судовому засіданні про те, що відносно його контрагентів здійснено державний запис про припинення юридичної особи, позивач дізнався після проведення податковим органом перевірки. Законодавець не ставить обов’язку платникам податків відслідковувати державну реєстрацію або інші реєстраційні дії відносно своїх кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про заниження валового доходу в сумі 306000 грн. за І квартал 2009 р., а відтак про незаконність збільшення грошового зобов’язання в сумі 76500 грн. (306000 грн. х 25%) –за основаним зобов’язанням та 19125 грн. (76500 грн. х 25%) –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо висновків відповідача про завищення та заниження валових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за ІІ півріччя 2009 р. в сумі 10416 грн. за рахунок віднесення до валових витрат, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме: ПП «ФАО», код ЄДРПОУ 34218889 по придбанню обладнання до крану на суму 12499,2 грн., в т.ч. ПДВ 2083,2 грн.

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на те, що ПП «ФАО» фактично не здійснювало операцій з реалізації ТМЦ, тому придбання ТМЦ позивачем у червні 2009 р. є неможливим. Крім цього, відповідач в розділі 3.2.2 акту перевірки зазначено про те, що згідно подання Олександрійського ВПМ від 23.09.2010 р. № 573/26-34 щодо проведена позапланова документальна перевірка ПП «ФАО», вході якої встановлено, що відповідно до установчих документів засновником, директором та бухгалтером підприємства була ОСОБА_12, згідно пояснень якої встановлено, що вона у 2006 р. зареєструвала ПП «ФАО»на своє ім’я за грошову винагороду. Фактично ОСОБА_12 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не здійснювала, первинні бухгалтерські та податкові документи не підписувала. 27.08.2010 р. слідчим Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області за матеріалами ВПМ Олександрійської ОДПІ порушено кримінальну справу № 69-0317 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Відповідно до довідки з ЄДРЮОФОП станом на 28.03.2011 р. ПП «ФАО»є зареєстрованим приватним підприємством, 30.11.2010 р., внесено інформацію про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (а.с.86-92 т.1). Як вбачається зі змісту акту перевірки засновниками ПП «ФАО»були ОСОБА_12 та ОСОБА_15. ОСОБА_16 рахувалась директором та бухгалтером і 18.05.2010 р. вийшли зі складу засновників і ОСОБА_15 став єдиним засновником ПП «ФАО». На час вчинення правочину з позивачем та на день розгляду справи в суді державну реєстрацію підприємства в установленому законом порядку не скасовано, установчі документи підприємства не визнані недійсними.

Правочини стосовно купівлі продажу товарів позивача з ПП «ФАО»укладені в усній формі в період, коли директором та бухгалтером підприємства була ОСОБА_12 Оплата товару на суму 12499.20 грн., придбаного за видаткової накладною № 29/06 від 29.06.2009р. (вал проміжний головного підойму КМЕ в/п 16/3.2 тн в кількості 2 шт., вал проміжний допоміжного підйому КМЕ в/п 16/3.2 тн в кількості 1 шт., букса КМЕ в/п 16/3.2 тн в кількості 2 шт.) здійснювалася шляхом проведення безготівкового розрахунку, що підтверджується копією платіжного доручення № 171 від 17.07.2009 р. та випискою банку від 17.07.2009р. (а.с.210-211 т.1).

Ухвалою суду від 15.04.2011 р. за ініціативою суду, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 викликались в судове засідання в якості свідка, але до суду не з’явились. Згідно довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_15 10 ААА ОСОБА_12 є інвалідом другою групи з 01.05.2011 р. (а.с.224 т.1).

Судом винесено ухвалу від 06.07.2011р. про судове доручення Олександрійському міськрайонному суду допитати в якості свідка ОСОБА_12, яке повернуто до суду без виконання в зв’язку з повторною неявкою ОСОБА_12 в судове засідання (а.с.246-250 т.1).

Посилання в акті перевірки, як на ознаку фіктивності ПП «ФАО», факту порушення кримінальної справи ВПМ Олександрійської ОДПІ № 69-0317 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_14, суд оцінює критично, будь-яких документів стосовно порушення кримінальної справи суду не надано. Також суд звертає увагу на факт, що кримінальну справу порушено відносно громадян, які не є засновниками або посадовими особами ПП «ФАО». Відповідачем не надано суду жодних доказів які б свідчили про фіктивність ПП «ФАО»та безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «ФАО». Сам факт відсутності товарно-транспортих накладних не встановлює факту безтоварності господарської операції.

Відповідно до податкової накладної від 29.06.2009 р. № НОМЕР_1 «ФАО»реалізувало позивачу вал проміжний головного підйому в кількості 2 шт., вал проміжний допоміжного підйому –1 шт. та буксу КМЕ в кількості 2 шт. на загальну суму 12499,20 в т.ч. ПДІ 2083.2 грн. (а.с.62). Даний товар в подальшому був реалізований позивачем ВАТ «Белорусько-російське СП «Брестгазоапарат», що підтверджується інвойсом № 1 від 02.03.2009 р. на загальну суму 55080 ОСОБА_17 (а.с.63-64 т.1). Згідно інформації з офіційного веб-сайту Національного Банку України, вартість 10 російських рублів станом на 02.03.2009 р. 15.07.2009 р. (дата перетину кордону товарами) дорівнювала 2,5115 грн., а відтак вартість реалізованих товарів становила 13833,34 грн. Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позивач реалізовуючи придбаний у ПП «ФАО»товар отримав дохід в сумі 1334,34 грн., що також, на думку суду, виключає безтоварність операції.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодного доказу, в розумінні статті 69 КАС України, стосовно безтоварності господарських операцій з ПП «ФАО»відповідачем суду не надано, а відтак висновок податкового органу стосовно завищення позивачем валових витрат в сумі 10 416 грн. за ІІ квартал 2009 р. є помилковим.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про помилковість висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 10416 грн. за ІІ квартал 2009 р., а відтак збільшення грошового зобов’язання в сумі 2604 грн. (10416 грн. х 25%) – за основаним зобов’язанням та 651 грн. (2604 грн. х 25 %) –за штрафними (фінансовими) санкціями нараховано неправомірно, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач дійшов висновку про заниження позивачем валових витрат в сумі 269405 грн. за рахунок не включення до валових витрат сум фінансової допомоги, що поверталася фізичній особі.

Такі висновки відповідачем зроблено з огляду на те, що при перевірці даних оборотно-сальдових відомостей та карток 685,1 «розрахунки з іншими кредиторами», касових книг, видаткових касових ордерів та договорів поворотної фінансової допомоги встановлено, що сума поверненої фінансової допомоги фізичній особі ОСОБА_6 складає 269404,77 грн., яку позивач не включив до складу валових витрат.

Відповідно до частин 3 статті 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З зазначеними порушенням представник позивача погодився, що зазначено в письмових поясненнях (а.с.202-204 т.1), а відтак ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами.

Щодо висновків відповідача про завищення амортизаційних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідач дійшов висновку про завищення амортизаційних відрахувань в сумі 134162 грн. внаслідок проведення позивачем амортизаційних нарахувань на повну вартість основного засобу крану козлового у сумі 500000 грн., тоді як із продавцем цього крану ПП «Олександрія Пріор»розрахунки були проведені лише часткового на суму 254500 грн., у зв'язку з чим позивач мав право здійснювати амортизаційні нарахування лише на 42,42% вартості основного засобу.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8.1.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Пунктом 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин) визначено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) (пункт 8.2.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин).

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Позивач придбав кран козловий, який віднесено до 3 групи основних фондів вартістю 600000 грн., в т.ч. 100000 ПДВ. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням без урахування сплаченого податку на додану вартість.

          Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), датою збільшення валових витрат виробництва ( обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів ( робіт , послуг), або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач мав право з моменту оприбуткування крана козлового вартістю збільшувати на суму вартості його придбання сукупну балансову вартість основних фондів групи 3 та на підставі п.п. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 цього Закону провадити нарахування сум амортизаційних відрахувань шляхом застосування встановлених у п. 8.6 Закону норм амортизації до сукупної балансової вартості основних фондів групи 3. Таким чином, починаючи з IV кварталу 2007р. позивач правомірно нарахував амортизаційні відрахувань за встановленими нормами на сукупну вартість основних засобів групи 3, збільшену на вартість придбання цього крану у сумі 500000 грн.

Амортизація –це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 (далі Положення), вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів (абзац 11 пункт 4 Положення).

Законодавство не ставить в залежність обрахунок амортизаційних витрат вартості основних фондів від фактичної повноти сплати грошових сум за такі основні фонди.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що позивач правомірно проводив амортизаційні відрахування із повної вартості основних фондів. А відтак, збільшення грошового зобов’язання в сумі 33540 грн. (134162 грн. х 25%) –за основаним зобов’язанням та 8385 грн. (33540 грн. х 25%) –за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним, а адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідачем надано суду детальний розрахунок основного зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій в розрізі порушень (а.с.8 т.2).

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення –рішення, яким збільшено грошове зобов’язання з податку при прибуток приватних підприємств підлягає частковому скасуванню, а саме: в частині нарахування основного зобов’язання в сумі 112644 грн. (33540 грн. + 2604 грн. + 76500 грн.) та штрафної (Фінансової) санкції в сумі 28161 грн. (8385 грн. +19125 грн. +651 грн.).

Стосовно оскаржуваного від 21 лютого 2011 р. № 0000122310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість, судом встановлені наступні обставини.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 35083 грн.., в т.ч. за червень 2009 р. з огляду на те, що до складу податкового кредиту віднесено ПДВ по податкових накладених, виписаних ПП «ФАО», яке має ознаки фіктивності.

Податковий кредит по господарських операціях з ПП «ФАО»сформований на підставі податкової накладної від 29.06.2009 р. № 29/06 на суму 12499,2 грн. в т.ч. 2083,2 грн. (а.с.62) та податкової накладної від 29.06.2009 р. № 10/06 на суму 198000 грн. в т.ч. ПДВ 33000 грн. (а.с.209).

Відповідно до податкової накладної від 29.06.2009 р. № 10/06 на суму 198000 грн. в т.ч. ПДВ 33000 грн. та видаткової накладної № 10/06 від 10 червня 2009 р. (а.с.208 т.1) позивач придбав горизонтально –розточний верстат модель 2В622Ф4 та надав суду копію паспорту цього верстату (а.с.150-155 т.1).

Аналіз висновків податкового органу стосовно фіктивності ПП «ФАО»судом описано вище, а відтак висновок податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 35083 грн. є помилковим.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, виписані ПП «ФАО», заповнені у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №615 від 30.05.97р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (далі Порядок).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову в цій частині, а тому податкове повідомлення –рішення, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову, а тому податкове повідомлення –рішення, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток підприємств підлягає частковому скасуванню, а податкове повідомлення рішення, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню повністю.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 32 від 16.03.2011 р. (а.с.2 т.1), так як адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, тому відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягає частковому відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 158 –163 КАС України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кран»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції від 21 лютого 2011 р. № 0000152310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в частини 112644 грн. –за основним зобов’язанням та 28161 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції від 21 лютого 2011 р. № 0000122310/0, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 35083 грн. –за основним платежом та 8770,8 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кран»з Державного бюджету України 2,13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 24.10.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1