Справа № 22ц-444/2009	Головуючий у 1-й інстанції -  КОВАЛЬОВА Т.Г.
Категорія - цивільна		Доповідач -  ІШУТКО В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

 

ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

21 липня 2009 року		м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді	ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів:	ІШУТКО В.М.,  КВАЧА М.О.
при секретарі	СЕТЧЕНКО Н.М.,
за участю:	ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

 

в с т а н о в и в:

 

В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 5680 грн. 14 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, втрачений заробіток внаслідок каліцтва в розмірі 49024 грн. та  20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.12.2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вона отримала тяжкі тілесні ушкодження і їй була встановлена третя група інвалідності.

 

В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останньої на його користь 14 846 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 278 грн. 46 коп.

 

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 26892 грн. 94 коп. матеріальної шкоди і 5000 грн. моральної шкоди, а всього 31892 грн. 94 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 318 грн. 92 коп. та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вищевказане рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на  неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт зазначає, що судом порушені вимоги п.4 ст.1193 ЦК України, оскільки не врахований його матеріальний стан. Також судом не взято до уваги ті обставини, що ДТП сталося з вини потерпілої ОСОБА_1, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи, що її діями пошкоджено автомобіль апелянта, що апелянтом було виконано всі дії по уникненню нанесення шкоди, та не враховано, що він одразу надав допомогу потерпілій, шляхом придбання медикаментів.   

 

    Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

    Стягуючи на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, суд першої інстанції виходив, що позивачкою доведені понесені нею витрати на лікування в сумі 4761 грн.88 коп., на додаткове харчування 287 грн.10 коп., та втрачений заробіток відповідно до ст.1197 ЦК України за період з 07.12.2006 року по 03.10.2008 року в сумі 49024 грн.

 

      Проте,  такий висновок суду першої інстанції суперечить  вимогам ст.1195 та ст.1197 ЦК України, які регламентують порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я  та  визначення при  цьому втраченого заробітку та додаткових витрат.

 

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, що сталася 07.12.2006 року в м.Ніжині по вул.Шевченка, позивачка ОСОБА_1 отримала тяжкі  тілесні ушкодження і 03.04.2007року їй була встановлена друга група інвалідності, а  08.05.2008 року  третя група інвалідності. 01.06.2009 року група інвалідності була знята.

 

 Відносно відповідача - водія ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа, яка закрита постановою ст. слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС від 17.09.2008 року на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв”язку з тим, що в діях водія відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.286 КК України, так як ОСОБА_3 при виникненні небезпеки для руху діяв згідно п.12.3 Правил дорожнього руху України,  застосував екстрене гальмування для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу і відносно нього не було складено протокол про адміністративне правопорушення.

 

Проте, хоча відповідач ОСОБА_3 і не визнаний винним в скоєнні ДТП та заподіянні позивачці тілесних ушкоджень, він  є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а тому, відповідно до положень ст.1187 ЦК України повинен відшкодувати завдану позивачці шкоду, незалежно від вини.

 

    Розмір втраченого позивачкою заробітку внаслідок каліцтва, судом першої інстанції був визначений з порушенням положень ст. 1197 ЦК України, а саме, не був визначений  відсоток втраченого заробітку, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров”я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Також, судом був зменшений втрачений позивачкою заробіток на призначену їй пенсію по інвалідності. Хоча, відповідно до приписів зазначеної статті 1197 ЦК України,  шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодження здоров”я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв”язку з втратою здоров”я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

 

     Під час розгляду справи в апеляційному суді, ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2009 року була призначена судово - медична експертиза для визначення стійкої втрати працездатності.

     Відповідно до висновку судово - медичної експертизи від 05.06.2009 року, стійка втрата професійної працездатності у ОСОБА_1 становить 45 %.

 

    По справі встановлено, що до отримання травми позивачка працювала на ВАТ „Ніжинський хліб”. Середня заробітна плата за 3 місяці до отримання травми ( вересень, жовтень і листопад ) становила 916 грн.

 

    Відповідно до вимог ст.1197 ЦК України, якщо середньомісячний заробіток потерпілого є меншим від п”ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку обчислюється виходячи з п”ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата на день розгляду справи апеляційним судом становить  630 грн., а п”ятикратний розмір 3150грн ( 630 х 5 )

 

 З дня отримання травми і до встановлення групи інвалідності - 03.04.2007 року, позивачка не працювала і не отримувала соціальну допомогу по лікарняному листу, а тому, втрачений позивачкою заробіток з 07. 12. 2006 року по 03.04.2007 року становить  12 285 грн., з яких : 2835 грн. - втрачений заробіток за 25 днів грудня 2006 року (3150 х 30 : 25);  за  2 дні квітня 2007 року (3150: 30 х 2) та  за 3 місяці 2007 року (січень, лютий, березень) - 9450 грн.   (3150 х 3).

 

03.04.2007 року ОСОБА_1 була встановлена група інвалідності, тобто, настала стійка втрата працездатності,  а тому 45 % від п”ятикратного розміру мінімальної заробітної плати  3150 грн., становить 1417 грн.50 коп.

 

До суду позивачка звернулася 23.10.2008 року. Відповідно, втрачений заробіток за 18 місяців і 20 днів становить 26 459 грн.66 коп.(3150 х 45% х 18міс. і 20  днів).

 

Загальна сума втраченого заробітку з 06.12.2006 року по 23.10.2008 року складає 38 744 грн.66 коп. Також, за час лікування позивачкою було витрачено 5680грн.14коп. на придбання ліків відповідно до медичних призначень та наданих доказів про їх придбання. Відповідачем в добровільному порядку позивачці за лікування було відшкодовано 918 грн.26 коп., тому на зазначену суму підлягає зменшенню відшкодування витрат на придбання ліків (5680 грн.14 коп. - 918 грн.26 коп.).

 

Позивачкою заявлені вимоги про стягнення на її  на користь 287 грн. 10 коп., витрачених на посилене харчування, проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутній відповідний висновок МСЕК на необхідність такого харчування.

 

Відповідно до положень ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню, або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

 

Постановою ст. слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС від 17.09.2008 року встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 1.3, 4.4, 4.8, 4.14.а,б Правил дорожнього руху України, тобто в темну пору доби в умовах недостатньої видимості, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, раптово вийшла на проїзну частину, чим створила небезпеку для руху автомобіля „Фольксваген Гольф-2” під керуванням ОСОБА_3

 

Крім того, відповідно до акту судово-медичного обстеження №57 від 07.12.2006 року позивачка знаходилась у середньому ступені алкогольного сп'яніння. Зважаючи на це, апеляційний суд вважає, що визначений розмір у відшкодування шкоди, підлягає зменшенню на 50 %, оскільки груба необережність ОСОБА_1 сприяла виникненню шкоди, а тому, розмір шкоди, який підлягає стягненню на користь позивачки становить  21 609 грн. 72 коп., виходячи із розрахунку  38 744 грн.66 коп. + 4474 грн. 78 коп. = 43 219 грн. 44 коп. х 50%  = 21 609 грн.72 коп.

 

Позивачкою заявлені також вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

 

Відповідно до ч.2ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров”я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

 

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці, апеляційний суд враховує обставини справи, грубу необережність потерпілої та відсутність вини відповідача в ДТП і вважає за необхідне стягнути на користь позивачки одну тисячу гривень.

 

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення на її користь 3 тисячі грн., понесених нею витрат за надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_2, надавши квитанцію. Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  Враховуючи, що адвокат ОСОБА_2 приймав участь в суді першої інстанції 26.12.2008 року - 5 годин, в засіданні апеляційного суду 11.03, 18.03., 30.06 та 21.07. - 4 години, та витратив 30 хвилин на складання позовної заяви,  виходячи з мінімальної заробітної плати та часткового  задоволення позовних вимог ( в 1/3 частині),   стягненню на користь позивачки підлягає  770 грн.

 

    Апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, оскільки відповідно до положень ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Апелянт, який володів джерелом підвищеної небезпеки,  не довів, що завдана ним шкода була викликана непереборною силою чи умислом потерпілої. Відповідач також не надав доказів, як б давали підстави для застосування ст.1193 ЦК України щодо врахування його майнового стану.

 

З  відповідача ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету м.Чернігова підлягає стягненню 224 грн.50 коп. судового збору(216 грн. + 8грн.50 коп.) , з вимог майнового і немайнового характеру.

 

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187, 1193, 1197 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, аеляційний суд,

 

                                            В И Р І Ш И В:   

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 26 грудня 2008 року в частині  вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної  шкоди та вирішення питання про відшкодування судових витрат - скасувати.

  

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди  21609 грн.72 коп., у відшкодування моральної шкоди 1 (одну) тис. гривень та 770 грн. витрат за надання правової допомоги.

 

Стягнути з  ОСОБА_3 224 грн.50 коп. судового збору на користь місцевого бюджету м.Чернігова (розрахунковий рахунок № 31419537700002 в ГУДК у Чернігівській області (МФО 853592) отримувач - місцевий бюджет м.Чернігова, код ЄДРПУ 22825965).

 

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

 

 

          Головуючий                                             Судді: