Справа № 462/400/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/1564/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів – Ніткевича А.В., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Львівське комунальне підприємство «Сяйво», Львівська міська рада, про приведення приміщень до попереднього стану, усунення перешкод в користуванні майном, визнання незаконним та скасування розпорядження,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2013 року №285 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_4І.».

Зобов»язано ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 власним коштом привести приміщення загальної вбиральні в будинку №16 «А» по вул. Левандівській у м.Львові до попереднього стану.

Зобов»язано ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 використовувати загальну вбиральню в будинку №16»А» по вул. Левандівській в м. Львові за призначенням, надавши доступ ОСОБА_2 до приміщення загальної вбиральні в будинку №16 «А» по вул. Левандівській у м.Львові.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 730 грн.80 коп. в рівних частинах, тобто по 243,60 грн. з кожного.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5. В апеляційній скарзі зазначають, що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи. Зокрема, суд не врахувво, що даний позов належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки позивач просила скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2013 року №285. Крім цього, зазначає, що суд не взяв до уваги заяву позивачки про відмову від позову, яка була подана 05.06.2015 року на адресу апеляційного суду, в якій остання зазначила, що відмовляється від заявленого позову та відкликає свою апеляційну скаргу, а відтак суд повинен був закрити провадження на підставі ст.205 ЦПК України. Просить постановити ухвалу про скасування рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року і закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 01.07.1997 року Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки квартира №10 в будинку по вул. Левандівська,16-А в м. Львові, яка складається з однієї житлової кімнати площею 15,8 кв.м., належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого Другою Львівською державною нотаріальною конторою 14.03.1997 року, реєстраційний № 1282 (а.с.5).

З технічного паспорта, виданого 29.07.1996 року Львівським обласним бюро технічної інвентаризації, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з 1 кімнати житловою площею 15,8 кв.м., кухні площею 9,0 кв.м. та вбиральні загального користування, яка позначена на плані літ. V площею 4,40 кв.м. та літерою VІ площею 5,10 кв.м. (а.с.6).

Квартира № 17 в по вул. Левандівська,16-А в м. Львові, загальною площею 37,20 кв.м., належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 23.12.2006 року (а.с.50).

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2013 року № 285 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_4І.» відповідачам погоджено технічну можливість проведення перепланування квартири згідно проектних пропозицій, розроблених ФОП ОСОБА_10 з розширенням за рахунок приєднання приміщень загального користування: коридору під літ.ІV пл.5,70 кв.м, вбиралень під літ.V пл.4,40кв.м. і літ.VІ пл.5,10кв.м. (зазначених у поверховому плані, виготовленому Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 25.03.1986р.).

Квартира складається з житлової кімнати пл.19,0 кв. м, коридору пл.4,4 кв.м, кухні пл.5,6кв.м, вбиральні пл.0,7кв. м, поєднаного санвузла пл.2,70кв.м, комори пл.4,8кв.м. Загальна площа квартири становить 37,2кв.м, житлова - 19,0кв.м.

Після перепланування згідно з проектними пропозиціями, розробленими ФОП ОСОБА_10, квартира буде складатись з двох житлових кімнат пл.19,00кв.м, пл.10,23кв.м, коридорів пл.4,40кв.м, пл.5,80кв.м, кухні пл.5,60кв.м, вбиральні пл.0,70кв.м, поєднаного санвузла пл.2,70кв.м, комори пл.4,80кв.м. Загальна площа квартири буде становити 53,23кв.м, житлова - 29,23кв.м.

Звертаючись з позовом, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 16 травня 2013 року № 285 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії гр. гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_4І.»; зобов'язати відповідачів протягом одного місяця з дня вступу рішення в законну силу власним коштом привести приміщення загальної вбиральні в будинку № 16-А по вул. Левандівській у м. Львові до попереднього стану та зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди їй використовувати загальну вбиральню в будинку № 16-А по вул. Левандівській у м. Львові за призначенням, надавши їй доступ до вказаних приміщень.

Позов обгрунтовувала тим, що відповідачі без її згоди приєднали до своєї квартири № 17 в по вул. Левандівська,16-А в м. Львові приміщення вбиральні, яка знаходилася у спільному користуванні, подавши на розгляд Міжвідомчої комісії неправдиві документи, з яких вбачається, що відповідачам невідомо де вона проживає, і тому Залізничною районною адміністрацією було винесено незаконне розпорядження.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що оскільки приєднання місць загального користування відбулось без згоди всіх співвласників будинку, зокрема позивачки, а відтак це є порушенням вимог ст. 382 ЦК України та прав позивачки на користування вказаними приміщеннями, як співвласника нерухомого майна у зв»язку з чим визнав оскаржуване розпорядження органу місцевого самоврядування незаконним.

Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з п. 1.1 рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа № 1-2/2004) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (ч.2 ст.369 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що відповідачі визнали в судовому засіданні, що позивачка не давала згоду на приєднання до їх квартири місць загального користування, суд дійшов правильного висновку, що розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки видане з порушенням вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даний спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок узгоджується з п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» де роз»яснено, що якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Враховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Щодо тверджень відповідачів, про відмову позивача від позову, яка судом першої інстанції не врахована, то слід зазначити, що матеріали справи не містять такої заяви, а відтак підстав брати дані доводи до уваги, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, ухвалене на повно досліджених обставинах, що мають значення для справи з наданням правильної оцінки доказам наявним в справі, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 в і д х и л и т и.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А .В. Ніткевич

ОСОБА_11