ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 902/1138/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Мамонтова О.М., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Донецького національного університету на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі № 902/1138/15 господарського суду Вінницької області

за позовомДержавного підприємства "Вінницький завод "Кристал"

до:1. Донецького національного університету, 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа", 3. фізичної особи - підприємця ОСОБА_4,

треті особи:1. ОСОБА_5, 2. ОСОБА_6, 3. ОСОБА_7,

проспростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 грн.,

за участю представників позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

відповідача-1: ОСОБА_10, ОСОБА_11, відповідача-2: не з'явились, відповідача-3: не з'явились,

третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року державне підприємство "Вінницький завод "Кристал" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Донецького національного університету та товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа", в якому просило: 1) зобов'язати Донецький національний університет подати в найближчий друкований випуск та на інтернет-ресурс http://focus.ua/society/331711 щотижневика "Фокус", а товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" - опублікувати в запланованому найближчому друкованому випуску та інтернет-ресурсі http://focus.ua/society/331711 щотижневика "Фокус", у той же спосіб, яким було поширено, спростування недостовірної інформації про банкрутство державного підприємства "Вінницький завод "Кристал", розміщеної у статтях "ІНФОРМАЦІЯ_1" номера НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" від 16.06.2015 на інтернет-сайті http://focus.ua/society/331711 щотижневика "Фокус", наступного змісту: "У номері НОМЕР_1 щотижневика "Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій ректором Донецького національного університету ОСОБА_5 в інтерв'ю про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, зокрема, про надані університету приміщення, поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали заводу "Кристал, який збанкрутував". 16 червня 2015 року стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті щотижневика "Фокус". Інформація не відповідає дійсності. Проти державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство"; 2) стягнути з Донецького національного університету на свою користь 1 грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.09.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ректора Донецького національного університету ОСОБА_5 та журналіста щотижневика "Фокус" ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2015 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (відповідач 3). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів фізичну особу ОСОБА_7 (третя особа 3).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.11.2015, з урахуванням ухвали від 04.12.2015 про виправлення описки, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача-2 опублікувати у найближчому запланованому друкованому випуску журналу "Тижневик Фокус" та інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою інтернет-ресурсу http://focus.ua спростування недостовірної інформації про банкрутство державного підприємства "Вінницький завод "Кристал", розміщеної у статтях "ІНФОРМАЦІЯ_1" номера НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" від 16.06.2015 на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою http://focus.ua, наступного змісту: "У номері НОМЕР_1 журналу "Тижневик Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій міститься інтерв'ю ректора Донецького національного університету ОСОБА_5 про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали збанкрутілому заводу Кристал. 16 червня 2015 року стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус". Вказана інформація не відповідає дійсності. Проти державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зобов'язано відповідача-1 подати в найближчий друкований випуск та на інтернет-ресурс http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", а відповідача-2 опублікувати в запланованому найближчому друкованому випуску та інтернет-ресурсі http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", таким способом, яким було поширено, спростування недостовірної інформації про банкрутство державного підприємства "Вінницький завод "Кристал", розміщену у статтях: "ІНФОРМАЦІЯ_1" номера НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" від 16.06.2015 на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою http://focus.ua, наступного змісту: "У номері НОМЕР_1 щотижневика "Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій ректором Донецького національного університету ОСОБА_5 в інтерв'ю про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, зокрема, про надані університету приміщення поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали збанкрутілому заводу Кристал. 16 червня 2015 року стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті щотижневика "Фокус". Інформація не відповідає дійсності. Проти державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство". Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 1 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати і передати справу на новий розгляд.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_2 у номері НОМЕР_1 видання "Тижневик Фокус", засновником якого відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ № 20303-10103пр є товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа", на сторінках 44-46 опубліковано інтерв'ю ректора Донецького національного університету ОСОБА_5 у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1". В даному інтерв'ю на запитання журналіста "Как удалось найти столь большое помещение для учебного процесса в городе, где лучшие здания заняты или зданы в аренду?" у статті міститься відповідь наступного змісту: "Мы, собственно, тоже арендаторы. Главный корпус нашего университета раньше принадлежал обанкротившемуся заводу "Кристалл" …".

На інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" 16.06.2015 за адресою http://focus.ua/society/331711/ розміщено статтю з інтерв'ю аналогічного змісту. Проте згодом слово "обанкротившемуся" було замінено на "который сейчас переживает не лучшие времена".

Окрім того, статтю з інтерв'ю ОСОБА_5 також було розміщено на двох Вінницьких сайтах - http://vinnitsaok.com.ua та http://www.myvin.com.ua з посиланням на джерело - http://focus.ua, що зафіксовано відповідними скріншотами.

В подальшому ректор Донецького національного університету ОСОБА_5 листом від 22.06.2015 надісланим на адресу генерального директора державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" вибачився за непорозуміння у зв'язку із поширенням викривленої інформації щодо статусу підприємства у матеріалі "ІНФОРМАЦІЯ_1. Как спасали один из лучших вузов Украины" на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" від 16.06.2015, зазначивши про проведення ними відповідної роботи з представниками видання.

У відповідь на вказаний лист генеральним директором державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" ОСОБА_12 листом від 30.06.2015 № 01/486 повідомлено ректора Донецького національного університету про необхідність спростування висвітленої в інтерв'ю недостовірної та неправдивої інформації тим же способом, яким її розповсюджено, в найближчому номері видання журналу "Фокус" та на його інтернет-ресурсі, на тих же сторінках, таким же шрифтом.

Зважаючи, що вказана інформація не була спростована відповідачами, державне підприємство "Вінницький завод "Кристал" звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем того, що поширена щодо нього інформація є недостовірною, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача-2 спростувати зазначену інформацію у найближчому запланованому випуску журналу "Тижневик Фокус", дійшовши при цьому висновку, що Донецький національний університет не може бути відповідачем у справі, оскільки його ректор як службова особа не поширювала інтерв'ю з недостовірною інформацією. Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, місцевий господарський суд зазначив про недоведеність позивачем складу заподіяння моральної шкоди у зв'язку з приниженням ділової репутації, наявності такої шкоди та того, що поширена інформація вплинула на спосіб ведення чи результати господарської діяльності шляхом зниження вартості нематеріальних активів позивача.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співавторами інтерв'ю, ОСОБА_5 діючи як посадова особа - ректор Донецького національного університету поширив недостовірну інформацію, довівши її у інтерв'ю до відома журналіста журналу "Тижневик Фокус", у зв'язку з чим Донецький національний університет є належним відповідачем у справі. Крім цього, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний господарський суд зазначив про їх правомірність та обґрунтованість з огляду на те, що в опублікованій статті було завдано шкоди діловій репутації позивача шляхом публікації недостовірної інформації про діяльність підприємства, що підтверджується листами контрагентів позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Статтею 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пунктами 5 та 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" визначено, що ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За приписами ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.ст. 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Так за положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, зокрема, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судами обох інстанцій встановлено, що інформація, опублікована у виданні "Тижневик Фокус" є недостовірною, та встановлено доведеність складу цивільного правопорушення, за наявності якого настають правові підстави для спростування недостовірної інформації.

Відповідно до положень п.п. 9-10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Положеннями п. 11-12 зазначеної постанови Пленуму визначено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співавторами інтерв'ю і саме під час надання ОСОБА_5 як ректором інтерв'ю журналісту ОСОБА_6 відбувався процес створення авторського твору, співавторами якого вони стали, а інформацію про банкрутство позивача в першу чергу поширив ОСОБА_5, діючи як посадова особа - ректор Донецького національного університету, довівши її у своєму інтерв'ю до відома журналіста журналу "Тижневик Фокус" ОСОБА_6, який, в свою чергу, і опублікував це інтерв'ю на сторінках журналу.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що Донецький національний університет та товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" є належними відповідачами у справі, у зв'язку з чим правомірно зобов'язав відповідача-1 подати в найближчий друкований випуск та на інтернет-ресурс http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", а відповідача-2 опублікувати в запланованому найближчому друкованому випуску та на інтернет-ресурсі http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", таким способом, яким було поширено, спростування недостовірної інформації про банкрутство позивача.

Крім цього, ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім цього, при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співрозмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Колегія судів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом із зазначенням, які саме дії відповідача-1 були протиправними, з'ясовано наявність причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача-1, встановлено заподіяння позивачу втрат немайнового характеру від поширення відповідачем-1 недостовірної інформації та зазначено якими доказами це підтверджується, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 1 грн. моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 - без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі № 902/1138/15.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мамонтова О.М.

Борденюк Є.М.