Справа № 22-3139/2006 року                    Головуючий першої інстанції Мірошниченко Л.Є.

Категорія35                                                  Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„8" червня 2006 року                       Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Новодворської О.І. Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. При секретарі: Келемені І.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені частково -стягнуто з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 2.02.2004 року і до досягнення дитиною повноліття. В задоволені позову в решті частини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, оскільки суд безпідставно відмовив їй в стягненні аліментів з відповідача, починаючи з лютого 2001 року, тобто за З роки до подання нею позовної заяви до суду і не стягнув з відповідача на її користь 12000 грн. моральної шкоди, яку відповідач спричинив дитині в зв'язку з грубим порушенням норм сімейного законодавства та міжнародної Конвенції про права дитини.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 являється батьком дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на утриманні матері - ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини за період, починаючи з 2.02.2001 року, суд виходив з того, що позивачкою не надано доказів того, що вона вживала заходи для отримання аліментів від відповідача, але не змогла їх отримати в зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення з відповідача 12000 грн. моральної шкоди, суд виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються нормами Сімейного Кодексу України, який не передбачає відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості з цього приводу.

При визначенні розміру аліментів у вигляді 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, суд правильно зробив вказівку на те, що він не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це передбачено ч. 2 ст. 182 СК України і посилання в апеляційній скарзі на помилкове застосування судом саме цього відсотку безпідставне.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення аліментів за трирічний період, що передував зверненню до суду з позовом про стягнення аліментів, апеляційний суд також вважає вірним, оскільки відповідно до ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. Між тим, позивачкою не були надані докази вживання нею заходів щодо добровільної сплати аліментів відповідачем.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд не застосував норми ст. 23 ЦК України і не стягнув з відповідача моральну шкоду безпідставні, оскільки суд правильно прийшов до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються нормами СК України, які не передбачають стягнення моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно відобразив обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.