ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р.Справа № 922/5729/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків

до 1) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ, 2) Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" м. Харків, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" м. Київ

про та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до про визнання поруки такою, що припинена Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані", м. Київ 1) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ 2) Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків визнання поруки припиненою

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 27.08.2015р., ОСОБА_2 довіреність б/н від 29.10.2015р.;

1-го відповідача – ОСОБА_3 довіреність №815 від 10.12.2015р.;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2 директора;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Термолайф", м. Харків (позивач за первісним позовом та 2-ий відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання поруки такою, що припинена, до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), м. Київ (1-ий відповідач за первісним позовом та за позовом третьої особи із самостійними вимогами), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків (2-ий відповідач за первісним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Київ (3-ій відповідач за первісним позовом).

У позовній заяві Приватне акціонерне товариство "Термолайф" просить суд:

- визнати припиненим Договір поруки від "04" вересня 2012р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії";

- визнати припиненими солідарні зобов’язання Приватного акціонерного товариства "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. укладеними між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", що випливають з умов договору поруки від "04" вересня 2012р.;

- визнати припиненими солідарні зобов’язання Приватного акціонерного товариства "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеними між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод", що випливають з умов Договору поруки від "04" вересня 2012р.

До прийняття господарським судом рішення у справі Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" без зміни його організаційно-правової форми (публічне акціонерне товариство) та надало до суду відповідні належні докази – належним чином завірену копію статуту.

Згідно з п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Також до прийняття господарським судом рішення у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані", м. Київ (третя особа із самостійними вимогами) на підставі ст. 26 ГПК України звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" в межах справи № 922/5729/15, в якому просить суд:

- визнати припиненим Договір поруки від "04" вересня 2012р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством “ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії”;

- визнати припиненими солідарні зобов’язання Приватного акціонерного товариства "Термолайф" перед Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", що випливають з умов Договору поруки від "04" вересня 2012р.

Присутні у судовому засіданні представники Приватного акціонерного товариства "Термолайф" позовні вимоги за первісним позовом підтримували та просили позов задовольнити, проти позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами не заперечували.

Присутній у судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" проти позовних вимог за первісним позовом та проти позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами заперечував, просив в задоволенні обох позовів відмовити.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи із самостійними вимогами свої позовні вимоги підтримав та просив позов третьої особи із самостійними вимогами задовольнити, проти позовних вимог первісного позову не заперечував.

2-ий відповідач та 3-ій відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили. 2-им відповідачем було надано до суду відзив на первісний позов. 3-ім відповідачем надано до суду заяву про визнання первісного позову.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи вищенаведене та те, що Відповідач-2 та Відповідач-3 були повідомлені належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-1), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 7 280 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4.).;

№ 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-2), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 10 874 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4).

Також 04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ТОВ "Коксотрейд" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-3), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 4 466 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4).

№ 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі – кредитний договір-4), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 400 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4).

При цьому пунктами 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1 - 1.3.8. встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) та маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M. Де R – розмір змінюваної процентної ставки за кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) – базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії кредитних договорів 1,2,3,4. На дату укладення кредитних договорів-1,2,3,4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп.1.3.2 п. 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп.1.3.5 п.1.3 кредитних договорів-1,2,3,4). Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп.1.3.3. п. 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4). Сторонами кредитних договорів-1,2,3,4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитних договорів 1,2,3,4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 кредитних договорів 1,2,3,4).

Згідно умов кредитних договорів-1,2,3,4 у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов’язань за кредитними договорами-1,2,3,4, змінювана процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункта. Після цього розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами кредитних договорів-1,2,3,4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитних договорів-1,2,3,4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 кредитних договорів-1,2,3,4).

Додатками № 1 до кредитних договорів 1,2,3,4 (надалі Додаток/ки № 1) є "Порядок визначення процентної ставки за кредитним договором". Додатки № 1 набирають чинності з дати їх підписання сторонами кредитних договорів-,2,3,4 та діють до дати припинення кредитних договорів-1,2,3,4 (п. 8 додатків № 1), а з моменту набуття чинності додатків № 1 кредитні договори-1,2,3,4 діють в частині, що не змінені додатками № 1 (п.9 додатків № 1).

В забезпечення зобов’язань позичальників за кредитними договорами-1,2,3,4 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – ПАТ "Сбербанк") було укладено договір поруки від "04" вересня 2012р. (надалі – договір поруки), відповідно до умов якого ПрАТ "Термолайф" поручилося за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" їх кредитних зобов’язань перед ПАТ "Сбербанк" за кредитними договорами-1,2 та кредитними договорами - 3,4 відповідно.

Стаття 2 договору поруки передбачає забезпечення зобов’язань, які невиконані одним з позичальників або обома позичальниками, та які передбачені кредитними договорами-1,2,3,4, зокрема, але не обмежуючись зобов’язаннями переліченими у п. 2.1.1 статті 2 договору поруки. При цьому сторонами договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку визначеному п. 1.3., 6.6 кредитних договорів-1,2,3,4 та додатків № 1 не потребують внесення змін до договору поруки.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 2 статті 553 та частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України на дату укладення договору поруки (04.09.2012р.) порукою за вказаним договором було забезпечено виконання зобов’язань ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 в повному обсязі.

В подальшому 30.12.2013р. між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – ПАТ "Сбербанк") було укладено договір про внесення змін № 1 від 30.12.2013р. до договору поруки (надалі – договір про внесення змін №1). Як вбачається з п. 3 договору про внесення змін №1, сторонами окрім іншого внесені зміни та доповнення до п. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 договору поруки "Обсяг відповідальності поручителя". З урахуванням вказаних змін відповідальність поручителя перед кредитодавцем включає зобов’язання передбачені:

- кредитним договором № 1, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, у т.ч. договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, №3 від 30.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, зокрема, але не обмежуючись;

- кредитним договором № 2, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, у т.ч. договорів про внесення змін № 5 від 22.01.2013, №6 від 27.03.2013, № 40 від 30.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- кредитним договором № 3 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, у т.ч. договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 19.04.2013, № 4 від 30.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012;

- кредитним договором № 4 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, у т.ч. договорів про внесення змін № 3 від 22.01.2013, № 4 від 27.03.2013, № 5 від 19.04.2013, № 8 від 30.12.2013. до договору про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Також п. 5 договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013р. до договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі змістом вище перелічених договорів про внесення змін до кредитних договорів- 1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.

Судом встановлено, а сторонами не спростовується та не заперечується, що вже після укладення договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013р. до договору поруки додатково мали місце зміни умов Кредитних договорів- 1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" (нове найменування – ПАТ "Сбербанк") та позичальниками, а саме:

- до кредитного договору-1 (№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.): договори про внесення змін №6 від 30.09.2014р. та №5 від 14.05.2014р.;

- до кредитного договору-2 (№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.): договори про внесення змін №87 від 30.09.2014р., №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №29 від 30.08.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №30 від 02.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №31 від 02.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №32 від 04.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №33 від 04.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №34 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №35 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №36 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №37 від 17.10.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №38 від 17.10.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №39 від 23.12.2013р.;

- до кредитного договору-3 (№28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.): договори про внесення змін № 6 від 14.05.2014р. та № 7 від 30.09.2014р.;

- до кредитного договору-4 (№29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.): договори про внесення змін №11 від 29.07.2014р. та №12 від 31.07.2014р.

ПАТ "Сбербанк" надано до суду належним чином завірену копію договору про внесення змін №6 від 14.05.2014р. до договору поруки, яким було узгоджено з ПрАТ "Термолайф" зміну умов кредитного договору-3 (№28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.), внесених договором про внесення змін №6 від 14.05.2014р.

Належних доказів про окреме письмове узгодження з ПрАТ "Термолайф" умов вищевказаних інших договорів про внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, укладених після 30.12.2013р. сторонами не надано.

Крім того, як вбачається із висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, виконаної на запит Приватного акціонерного товариства "Термолайф" у відповідності із Законом України “Про наукову і науково-технічну експертизу”, та що сторонами не спростовується та не заперечується, після укладення договору поруки між ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" та позичальниками до кредитних договорів-1, 2, 3, 4 додатково були укладенні договори про внесення змін:

- № 8 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 1;

- № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 2;

- № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 3;

- № 15 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 4.

Згідно вказаних договорів сторонами кредитних договорів-1, 2, 3, 4 був змінений "Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором".

На відміну від Порядків визначення процентної ставки за кредитними договорами-1, 2, 3, 4, що діяли на дату укладення договору поруки, вищевказаними договорами про внесення змін зазначений Порядок було доповнено додатковими підставами для застосування звичайної та підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом. Відповідно з цим, порядок визначення звичайної змінюваної процентної ставки, що визначається за формулою: R=(LIBOR6M+M) був доповнений положеннями згідно яких, застосування визначеного таким чином розміру змінюваної процентної ставки за кредитом було обумовлено дотриманням групою компаній певних показників: кредитовий оборот компаній групи в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов; кредитовий оборот компаній групи в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов.

"Порядок визначення процентної ставки за Кредитним договором" також було доповнено такою додатковою підставою для застосування підвищеного розміру процентної ставки за кредитом, що визначається за формулою: R=(LIBOR6M+M)+ 2 % (два процента річних) як недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті (щоквартально) з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року або більше ніж 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті та кредитового обороту компаній групи дорівнює або більш 80% від загального кредитового обороту компаній групи у національній валюти при одночасному виконанні обох умов.

Таким чином внесення сторонами кредитних договорів-1, 2, 3, 4 змін та доповнень до "Порядку визначення процентної ставки за Кредитним договором" також свідчить про зміну основного зобов’язання за Кредитними договорами- 1, 2, 3, 4 шляхом встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за кредитом в бік її збільшення. Зазначенні нові умови порядку зміни процентної ставки за кредитом встановлюють таку додаткову підставу для застосування підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом – недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті та національних валютах.

Належних доказів про окреме письмове узгодження з ПрАТ "Термолайф" умов договорів про внесення змін № 8 від 20 січня 2015 р. до кредитного договору № 1, № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 2, № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 3, № 15 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 4 сторонами не надано.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, та оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всебічного і повного з’ясування всіх обставини справи, суд вважає, що первісний позов ПрАТ "Термолайф" підлягає задоволенню в повному обсягу, а у задоволенні позову ТОВ "Менеджмент логістик компані" (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) необхідно відмовити з наступних підстав.

Оскільки, позовні вимоги як за первісним позовом, так і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору обґрунтовані настанням обставин, передбачених частиною першою ст. 559 ЦК України та частиною четвертою ст. 559 ЦК України, то доказуванню сторонами у справі підлягає саме наявність або відсутність юридичного складу, передбаченого вказаними нормами.

Згідно з частиною першою ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, юридичним складом, передбаченим частиною першою ст. 559 ЦК України, є одночасне поєднання зміни основного зобов’язання, забезпеченого порукою, з відсутністю згоди поручителя на таку зміну та із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок такої зміни.

Судом встановлено відсутність окремої письмової згоди ПрАТ "Термолайф" на зміну умов:

- кредитного договору-1, внесених договорами про внесення змін №6 від 30.09.2014р., №5 від 14.05.2014р. та № 8 від 20 січня 2015р.;

- кредитного договору-2, внесених договорами про внесення змін №87 від 30.09.2014р., №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №29 від 30.08.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №30 від 02.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №31 від 02.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №32 від 04.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №33 від 04.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №34 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №35 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №36 від 05.09.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №37 від 17.10.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №38 від 17.10.2013р.; №1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №39 від 23.12.2013р.; № 9 від 20 січня 2015р.;

- кредитного договору-3, внесених договорами про внесення змін № 6 від 14.05.2014р., № 7 від 30.09.2014р. та № 9 від 20 січня 2015р.;

- кредитного договору-4, внесених договорами про внесення змін №11 від 29.07.2014р. та №12 від 31.07.2014р. та № 15 від 20 січня 2015р.

При цьому суд не погоджується з доводами ПАТ "Сбербанк" про відсутність необхідності погоджувати з ПрАТ "Термолайф" зміну умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 внаслідок їх погодження умовами договору поруки та договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013р. до договору поруки, зауважуючи на наступне.

Пунктом 6.2 статті 6 договору поруки поручителем надано згоду на можливе продовження терміну дії кредитних договорів- 1, 2, 3, 4, при якому строк дії договору поруки буде автоматично продовжуватись на строк продовження терміну дії кредитних договорів-1, 2, 3, 4. Також, пунктом 3.1 статті 3 договору поруки поручитель виразив свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов’язань боржників за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені у майбутньому.

Однак, сама по собі така згода поручителя не є конкретизованою. Якщо прийняти до уваги позицію ПАТ "Сбербанк" про погодження умов договору поруки на майбутнє положеннями самого договору поруки, то в укладенні ним договорів про внесення змін № 1 від 30.12.2013р. та №6 від 14.05.2014р. до договору поруки не було б необхідності. Так само, як і не було б необхідності встановлювати в п. 6.2 договору поруки окрему згоду поручителя на внесення змін до кредитних договорів- 1, 2, 3, 4 щодо їх можливої пролонгації.

Таким чином, оскільки договором поруки не конкретизовано, на які саме зміни кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погодився поручитель, то в суду є підстави для обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою. Аналогічну за змістом правову позицію наведено Верховним судом України в постанові від 21.10.2015р. у справі № 6-1161цс15.

Вищим господарським судом України в свою чергу в постанові від 22.04.2014р. у справі №33/215 зроблено висновок, що положення договору поруки щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором зі всіма змінами та доповненнями, не слід розуміти як заздалегідь надану згоду на будь-які зміни та доповнення до умов кредитного договору його сторонами у майбутньому.

Відтак суд приходить до висновку що, п. 3.1 договору поруки не містить згоди поручителя на внесення у майбутньому будь-яких змін до кредитних договорів- 1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Згідно з п. 4.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів”, згода поручителя на зміну основного зобов’язання надається в порядок та спосіб встановлений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено змiну його умов за письмової згоди сторiн, то у такому разi саме лише повiдомлення кредитором або боржником поручителя про змiну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

В той же час п. 6.9 статті 6 договору поруки передбачено, що договір може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін (крім випадків, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України) за умови, що такі зміни викладені у письмовій формі. Оскільки чинним законодавством з цього приводу окремих випадків не передбачено, а перелік випадків, передбачених самим договором поруки, вичерпується пунктами 6.2 та 3.1, згода поручителя на внесення будь-яких змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, включно з тими, що збільшують обсяг відповідальності поручителя, мала надаватися письмово шляхом укладення відповідних додаткових угод.

Щодо збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф", як поручителя, внаслідок зміни умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 без його згоди суд зазначає наступне.

2-им відповідачем надано до суду відзив на первісний позов з відповідними розрахунками, в якому він визнав факт збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф", як поручителя, що виразилося:

за кредитним договором-1

- у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 20 950,00 доларів США у зв’язку з укладенням договору про внесення змін №5 від 14.05.2014р.;

- у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом на 757 220,00 доларів США у зв’язку з укладенням договору про внесення змін №6 від 30.09.2014р.

за кредитним договором-2

- у встановленні додаткової комісії за управління коштами кредитної заборгованості;

- у розширенні змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту внаслідок зміни строків повернення траншів, в результаті чого мало місце зростання фінансового навантаження по окремим періодам у зв’язку з необхідністю дострокового повернення траншів кредиту.

3-ій відповідач надав до суду заяву про визнання первісного позову, в якому також визнав факт збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф", як поручителя, що виразилося:

за кредитним договором-3

- у збільшенні обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" за процентами, що підлягають сплаті, на загальну суму 154 600, 00 доларів США у зв’язку з укладенням договору про внесення змін №7 від 30.09.2014р.;

за кредитним договором-3

- у розширенні змісту основного зобов’язання внаслідок скорочення строку повернення двох траншів кредиту в сумі по 100 000,00 доларів США кожен та встановлення нового строку – "не пізніше 28 липня 2015 року" та "не пізніше 30 липня 2015 року" відповідно у зв’язку з укладенням договорів про внесення змін №11 від 29.07.2014р. та №12 від 31.07.2014р.

ПАТ "Сбербанк" будь-яких контррозрахунків, які б спростовували розрахунки 2-го відповідача та 3-го відповідача до суду не надано.

З приводу не узгоджених з ПрАТ "Термолайф" змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, внесених договорами про внесення змін № 8 від 20 січня 2015 р. до кредитного договору № 1, № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 2, № 9 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 3, № 15 від 20 січня 2015р. до кредитного договору № 4 суд приймає до уваги посилання ПрАТ "Термолайф" на положення Висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Cуд погоджується з тим, що розширення переліку підстав для нарахування та сплати позичальником за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, що розраховується за формулою: R=(LIBOR6M+M)+ 2 % (два процента річних) змінює основне зобов’язання, виконання якого забезпечене порукою. Зазначені зміни об’єктивно підвищують рівень ризику (вірогідність) застосування до позичальника підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, що введе до збільшення обсягу відповідальності поручителя за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Крім того вищевказаними договорами було введено додаткову підставу дострокового погашення заборгованості за кредитом, оскільки позичальники за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 внаслідок внесення змін зобов’язалися з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року щоквартально забезпечити проведення виручки від проведення реалізації товарів за рахунками в установі кредитодавця, у розмірі не менш - 75 % від кредитового обороту компаній групи в іноземній валюті; та 80% від загального кредитового обороту вказаної компаній групи у національній валюти. У випадку невиконання позичальниками вказаного зобов’язання процентна ставка за кредитами встановлюється на 2 процентних пункту вище діючої за Кредитними договорами- 1, 2, 3, 4. У випадку невиконання позичальником вказаних зобов’язань кредитодавець також має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом. Все вказане призводить до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Термолайф" за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Умовами пп. 2.1.1.1 - 2.1.14 п. 2.1 статті 2 договору поруки, окрім іншого, було забезпечене виконання зобов’язань позичальників за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 зі сплати комісійної винагороди за відкриття та ведення позичкових рахунків позичальників.

В той же час договорами про внесення змін № 1 від 22 січня 2013р., № 2 від 27 березня 2013р., № 3 від 30 грудня 2013р., № 8 від 20 січня 2015 р. до кредитного договору-1; договорами про внесення змін № 5 від 22 січня 2013р., № 6 від 27 березня 2013р., № 40 від 30 грудня 2013р., № 89 від 20 січня 2015р. До кредитного договору № 2; договорами про внесення змін № 1 від 22 січня 2013р., № 2 від 27 березня 2013р., № 4 від 30 грудня 2013р., № 9 від 20 січня 2015 р. До кредитного договору № 3 та договорами про внесення змін № 3 від 22 січня 2013р., № 4 від 27 березня 2013р., № 8 від 30 грудня 2013р., № 15 від 20 січня 2015 р. до кредитного договору-4 відбулося встановлення в кожному із зазначених додаткових договорів до кредитних договорів- 1, 2, 3, 4 комісій за управління кредитною лінією.

Зазначенні комісії за своєю суттю, розміром, та строком сплати є відмінними від комісій за відкриття та введення позичкового рахунку, що були встановлені статтею 5 кредитних договорів- 1, 2, 3, 4, відтак обсяг відповідальності поручителя за договором поруки за виконання зобов’язань позичальника/ників за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 збільшився внаслідок зміни (розширення) основного зобов’язання.

При цьому суд не погоджується з доводами ПАТ "Сбербанк" про те, що вказані комісії сплачувалися позичальниками одразу і не вплинули на збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки частина перша ст. 559 ЦК України підставою для припинення поруки визначає саме зміну умов зобов’язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, а не факти виконання, невиконання чи неналежного виконання зобов’язань боржником.

За змістом частини четвертої ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відтак, юридичним складом, передбаченим частиною четвертою ст. 559 ЦК України, є одночасне поєднання не встановлення у договорі поруки строку поруки з непред’явленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

В цьому контексті суд зазначає з посиланням на висновки Вищого господарського суду України, викладені в Постанові від 02 червня 2015 року у справі № Б8/056-12, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України). Ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. У разі пред'явлення вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

В той же час, згідно з висновком Верховного суду України, викладеного в постанові від 17.09.2014р. у справі №6-53цс14, словосполучення “пред'явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, перше порушення 2-им відповідачем та 3-ім відповідачем умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 відбулося 18.11.2014р. З огляду на вказану обставину суд вважає доводи сторін щодо порядку обчислення шести місячного строку для пред’явлення ПАТ "Сбербанк" вимог до поручителя щодо вимог за окремими траншами або щодо всієї суми кредитів такими, що не мають правового значення для справи, оскільки, як було зазначено судом вище, припинення поруки на підставі частини першої ст. 559 ЦК України відбулося раніше дати першого порушення позичальниками умов Кредитних договорів-1, 2, 3, 4.

Відповідна правова позиція позивача знаходить своє підтвердження у висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПАТ "Термолайф" до ПАТ "Сбербанк", ПАТ "Харківський коксовий завод", ТОВ "Коксотрейд" про визнання поруки такою, що припинена обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. В обґрунтування свого права на позов третя особа посилається на Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 (справа про "охоронюваний законом інтерес"), яким визначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Як випливає із вказаного рішення, порядок судового захисту порушених будь-ким, зокрема третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Окрім того, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З’ясовуючи характер оспорюваних третьою особою правовідносин між сторонами договору поруки (предмет та підставу позову), характер порушеного права третьої особи із самостійними вимогами та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд приходить до висновку, що договір поруки не порушує права третьої особи саме як акціонера.

Натомість під час розгляду судом справи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не надала до суду будь-яких додаткових доказів порушення її прав, як третьої особи (без врахування її статусу мажоритарного акціонера ПрАТ "Термолайф"), внаслідок укладення та чинності договору поруки.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" – відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі по позову ПАТ "Термолайф" покладаються на відповідачів в рівних частинах. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, судові витрати за позовом третьої особи, покладаються на ТОВ "Менеджмент логістик компані".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Термолайф" - задовольнити.

2. Визнати припиненим Договір поруки від "04" вересня 2012 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" (ід. код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ід. код 25959784).

3. Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (ід. код 34015182) за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ід. код 25959784) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" (ід. код 30962083), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

4. Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (ід. код 34015182) за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ід. код 25959784) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОКСОТРЕЙД" (ід. код 30962083), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

5. Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (ід. код 34015182) за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ід. код 25959784) та Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" (ід. код 24481702), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

6. Визнати припиненими солідарні зобов'язання Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (ід. код 34015182) за договором про відкриття кредитної лінії №27- В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (ід. код 25959784) та Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" (ід. код 24481702), що випливали з умов Договору поруки від "04" вересня 2012 року.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код 25959784) на користь Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, код 34015182, п/р 26004013005873 в ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627) судовий збір у розмірі 406,00 грн.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, код 24481702) на користь Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, код 34015182, п/р 26004013005873 в ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627) судовий збір у розмірі 406,00 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 10, код 30962083) на користь Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, код 34015182, п/р 26004013005873 в ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627) судовий збір у розмірі 406,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

10. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" – відмовити.

Повне рішення складено 19.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_5