ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-8938/08-1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 cічня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання Гриців Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни» за 2007 - 2008 роки,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова та просить зобов'язати відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну надбавку до пенсії "Дітям війни" за 2007-2008 роки в сумі 2512,70 грн.. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така в 2007 році не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не в повному обсязі. Крім цього, просить відновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з наступних підстав. На законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Разом з тим, позивачу у 2008 році виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» у розмірі 10% такої допомоги. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.
Суд, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дитиною війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка до пенсії в 2007 році не виплачувалась, тому позов щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу такої як «Дитині війни» підлягає частковому задоволенню, тобто, за період з 09.07.2007 року (з часу прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 ) по 31.12.2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то такі теж підлягають до часткового задоволення та суд мотивує це наступним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому задоволенню підлягають вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу недоплаченого підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 7-14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м. Львова провести нарахування та виплату з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. включно, а щодо виплати за 2008 рік - 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя ( підпис) Запотічний І.І.
З оригіналом згідно.
Суддя Запотічний І.І.
Повний текст постанови виготовлено 29.01.2009 р.