Справа № 22-778ас/2006 року                         Головуючий першої інстанції Желтобрюх І.Л.

Категорія 26                                                        Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„8"червня 2006 року                    Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Новодворської О.І.

Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.

При секретарі: Келемені І.І.,

З участю: сторін по справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському    районі    м.    Макіївки    Донецької  області    про    оскарження неправомірних дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ: Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 березня 2006 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про оскарження неправомірних дій суб'єкта владних повноважень відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про задоволення його вимог про перерахунок пенсії, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України заперечував проти апеляційної скарги, просив постанову суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про перерахунок пенсії та стягнення недорахованих сум на його користь, посилаючись на те, що з 1.09.1969 року по 15.08.1973 року він був відряджений на роботу до Ірану, де отримував заробітну плату в іноземній валюті. У зв'язку з пенсійною реформою він вирішив зробити перерахунок призначеної йому пенсії, для чого обрав строк у п'ять років безперервного стажу з 15.08.1968 року по 15.08.1973 року. Позивач вважає, що для обчислення пенсії необхідно взяти середньомісячний заробіток перед його виїздом за кордон, який обчислювати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 8.02.1995 року, тобто за 2 місяці перед виїздом, а згідно довідки ВАТ „Зарубежстроймонтаж"(колишнє „Главзарубежстрой") м. Москви вказано середньомісячний заробіток при обчислені пенсії громадянам України - переселенцям з інших держав, на що він згоди не давав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що з 1.01.2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті

 40 та 41 якого регулюють порядок визначення заробітку, а також види виплат, які включаються у заробітну плату для обчислення пенсії. Крім того, суд послався на те, що права самостійно обчислювати заробіток при призначені пенсії органам, що призначають та сплачують пенсії чинним законодавством не надано.

Відповідно до ст.200 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну оцінку та визначився з нормами матеріального закону, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про те, що обчислення заробітку позивача необхідно проводити відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995 року, тобто враховуючи його заробітну плату за 2 місяці перед виїздом за кордон у відрядження, помилкові і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права при вирішенні справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, перевірив доводи сторін і постановив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.200,205,206 КАС України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 березня 25006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції.