ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р. | № 20-5/151 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Козир Т.П., Мележик Н.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” |
на рішення | від 25.10.2006 р. господарського суду міста Севастополя |
у справі | № 20-5/151 |
за позовом | ЗАТ “Севастопольбуд” в особі Будівельного управління № 44 |
до | ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” |
про | стягнення 106631,44 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - Черьомухіна Т.Б. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.10.2006 р. (суддя Євдокимов І.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 108166,33 грн. заборгованості, в тому числі 92074,80 грн. основного боргу, 8675,21 грн. пені, 6046,55 грн. інфляційних нарахувань, 1369,77 грн. відсотків річних, 1081,66 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням, ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
До Вищого господарського суду України надійшло клопотання сторін про затвердження укладеної між ними мирової угоди.
Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.06.2005 р. між ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” (замовник) та ЗАТ “Севастопольбуд” в особі Будівельного управління № 44 (генпідрядник) укладено договір підряду № 32 на виконання будівельних робіт по реконструкції АБК ВАТ “СРК “Севморсудноремонт” (надалі –Договір). Відповідно до п. 1.2 Договору позивач в межах договірної ціни виконує власними силами усі роботи з власних матеріалів та здає відповідачеві об'єкт у строк, визначений даним договором. Згідно п. 2.6 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем по факту виконання робіт, відповідно до наданих позивачем актів щомісячно на протязі 3-х днів після підписання документів про виконані роботи.
В обґрунтування позовних вимог ЗАТ “Севастопольбуд” в особі Будівельного управління № 44 посилалось на неналежне виконання ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” грошових зобов’язань по оплаті виконаних за Договором робіт.
Заперечуючи проти задоволення позову ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” посилалось на те, що заявлений позивачем об’єм виконаних робіт не відповідає фактично виконаним роботам. При цьому, відповідачем було заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.06.2006 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, встановлено коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, попереджено експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, провадження у справі зупинено.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.10.2006 р. поновлено провадження у справі, оскільки від Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. проф. Бокаріуса надійшли матеріали справи із листом про непроведення експертизи через її неоплату.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, попередній рахунок на оплату експертизи було виписано на позивача, у зв’язку з чим відповідач був позбавлений можливості його оплатити. В подальшому, до прийняття рішення у справі відповідачем було оплачено рахунок на проведення експертизи.
Наведене не було враховано місцевим господарським судом, який дійшовши висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи, при наявності оплати її проведення відповідачем, не забезпечив її проведення.
Крім цього, в день прийняття рішення (25.10.2006 р.) позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У такому випадку, для дотримання принципів рівності та змагальності сторін суду слід було відкласти розгляд справи для надання можливості відповідачу реалізувати свої права, передбачені ст. 22 ГПК України, відносно надання пояснень суду, наведення своїх доводів і міркувань щодо збільшення розміру позовних вимог. Проте, розгляд справи не було відкладено.
Тим самим, суд першої інстанції не створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, та порушив принципи рівності та змагальності сторін ст. ст. 42, 43, 22 ГПК України, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв’язку із вищевикладеним, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.10.2006 р. у справі № 20-5/151 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Т. Козир
Н. Мележик