ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р. | № 02-4-19/785 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Козир Т.П., Мележик Н.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” |
на постанову | від 20.12.2006 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 02-4-19/785 |
за позовом | Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту та зв’язку України, ДТГО “Південно-Західна залізниця” |
до | ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”; Державної служби автомобільних доріг України; Служби автомобільних доріг в Миколаївській області |
про | стягнення 6000000 грн. |
за участю представників: |
від прокуратури | - Баклан Н.Ю. |
від Міністерства транспорту та зв’язку України | - не з’явились |
від ДТГО “Південно-Західна залізниця” | - Харькова М.Д. |
від відповідача-1 | - Софійчук І.В. |
від відповідача-2 | - Сефійчук І.В. |
від відповідача-3 | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2006 р. Київський транспортний прокурор в інтересах центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту та зв’язку та ДТГО “Південно-Західна залізниця” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, Державної служби автомобільних доріг України, Служби автомобільних доріг в Миколаївській області про стягнення на користь ДТГО “Південно-Західна залізниця” 6000000 грн., отриманих ДП “Миколаївський облавтодор” на підставі договору підряду № ПЗ/НКВ-032416/НЮ від 12.06.2003 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2006 р. (суддя Саранюк В.І.) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України відмолено у прийнятті позовної заяви.
Ухвала мотивована тим, що позов Київського транспортного прокурора подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності – ДТГО “Південно-Західна залізниця”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Моторний О.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2006 р. скасовано, а справу передано до місцевого господарського суду для розгляду.
Приймаючи постанову апеляційний господарський суд не погодився з доводами прокурора про порушення інтересів держави у спірних відносинах, а також вказав на те, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що допущене місцевим господарським судом неправильне застосування норм процесуального права є підставою для скасування ухвали.
Не погоджуючись з постановою, ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. (далі –рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України є стороною в процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.
Заявляючи позов про стягнення грошових коштів, отриманих ДП “Миколаївський облавтодор” на підставі договору підряду № ПЗ/НКВ-032416/НЮ від 12.06.2003 р., Київський транспортний прокурор необґрунтовано визначив Міністерство транспорту та зв’язку України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки назване міністерство не є позивачем і стороною у господарському процесі, а суб’єктом спірних правовідносин, які стосуються договору підряду, є ДТГО “Південно-Західна залізниця”.
ДТГО “Південно-Західна залізниця” є самостійним господарюючим суб’єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадових осіб і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, в даному випадку прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.
Суд першої інстанції підставно звернув увагу на зазначені обставини та обґрунтовано не порушив провадження у справі за позовом прокурора.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування обґрунтованої ухвали господарського суду міста Києва від 08.11.2006 р.
Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а помилково скасована ухвала господарського суду міста Києва - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. у справі № 02-4-19/785 скасувати.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2006 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Т. Козир
Н. Мележик