Справа №2а-5973/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді Величко О.В.

при секретарі - Хорошилової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську адміністративну ліраву за позовом ОСОБА_1 В»ячеславовича до Управління Пенсійного фонду України у м. Красноармійську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов»язання пе- рерахувати пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

2 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську про визнання дій протиправ­ними та зобов»язання перерахувати пенсію. У позові зазначав, що він як інвалід 3 групи вна­слідок захворювання. пов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст.ст. 50,54 Закону № 796-Х11 «

Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас- трофи» ( далі — Закон № 796). Відповідач визначив розмір призначених пенсій позивачу згід­но з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. Позивач стверджує, що статтями 50 та 54 Закону № 796 -XI1 встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю. у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком . Відповідач усупереч зазна­ченим нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій, тому він звернувся до відпові­дача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. Просить визнати протиправною вказану відмову УПФ України в м. Крас­ноармійську іа зобов»язати відповідача перерахувати йому пенсію як інваліду 3-ї групи вна­слідок захворювання. лов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.10.2010 року згідно діючого законодавства, відповідно до ст.ст. 49,50. ч. 4 ст. 54.67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач в судове засідання не з»явився. просив справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу слухати у їх відсутність, надав суду запере­чення проти позовних вимог, в яких зазначив, що нарахування розміру пенсії позивачу здій­снюється на підставі Постанов КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 ро­ку.

Вимоги позивача щодо перерахунку пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у за­доволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідчен­ням № 440501, довідкою МCEK ( а. с. 6 ).

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Красноар- мійську Донецької області.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4. який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов»язкового дер­жавного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплату пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальноо- бов»язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпе­чення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначених статтею 8 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний за­хист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості га в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров»я. створення єди­ного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов прожи­вання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1.2,3,4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у ви­гляді: а) державної пенсії: б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка признача­ється після виникнення права на державну пенсію.

Нормами статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постра­ждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв»язку з втратою годувальника. За­значені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Статгя 54 Закону також передбачає, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів 3 гру­пи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ча­стиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії та у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи.

Згідно зі ст. 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії й. зокрема інвалідам 3 гру­пи. призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 зазначе­ного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із встановленого Постано­вою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. « Про питання соціального захисту окре­мих категорій громадян» розміру до прожиткового мінімуму, встановленого Законом для осіб, які втратили працездатність : інвалідам 3 групи - 15 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місце­вого самоврядування. їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повно­важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закон України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому ак­ту. суд застосовує правовий акт. який має вище юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконни- ми актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві засто­суванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796- X11. а не Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що зокрема зазна­чено у рішенні № 8-ргі/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1 -21/2005). пов»язану з ре­алізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Кон­ституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребу­ють додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституцій­ного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомо­ги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому зву­ження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Частиною п»ятою статті 54 Закону № 796 -XI1 передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Мініс­трів України. Однак, надання законодавцем такого права кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та об­сягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто. Кабінет Міністрів України пови­нен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-Х11 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за основу їх нарахування бе­реться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за пра­вилами. передбаченими частиною першою статті 28 Закону України « Про загальноо- бов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би ви­значав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України « Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України « Про державні соціальні стандарти та держа­вні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017 -111, згідно статті 1 якого прожитко­вий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пе­нсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 -1У у разі збільшення розміру прожи­ткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-Х11, яка набрала чинності 31 жов­тня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра­цездатність. визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю. осо­бам. віднесеним до 1.2.3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату го­дувальника внаслідок Чорнобильскої катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюєть­ся з дня встаїювлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України « Про загальнообов»язкове дер­жавне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві пови­нен проводитись . виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі ст.ст. 49,50, ч. 4 ст. 54 Закону України № 796 - XII.

Тому . в даному випадку, суд вважає відмову відповідача у перерахунку пенсії позивачу у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» бу­ло встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 грн.. з 01 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня — 734 грн.

Отже, суд вважає зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві на підставі вищезазначених норм права.

Позиція відповідача грунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-якою із них визначе­ний мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених по­станов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ви­знання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії та зо- бов»язання відповідача провести перерахунок пенсії як інваліду З -ї групи внаслідок захво­рювання. пов»язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС га ви­плачувати пенсію відповідно до ст.ст. 49.50. ч. 4 ст. 54. 67,71 Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи».

Суд також зазначає, що перерахунок пенсії повинен здійснюватися з 01.10.2010 року, як це визначено у ст. 45 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страху­вання». оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії 13.10.2010 року, тобто до 15 числа місяця.

На підставі викладеного, керуючись Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2,11.17,18,87,94,99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 В»ячеславовича до Управління Пенсійного фонду України у м. Красноармійську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов»язання перерахувати пенсію — задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Кра- ноармійську Донецької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 В»ячеславовичз у відповідності зі статтями 49,50,54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.10.2010 року.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області здійснити з 01.10.2010 року перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1

Ігорю В»ячеславовичу за інвалідністю відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» га додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до ст..49. 50,67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встано­вленого для відповідної категорії населення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляцій­ного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької об­ласті шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги на постанову суду, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування су­дом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмо­вому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п''ятиденного строку з моменту отри­мання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: