Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №2-1105/2006 Головуючий у 1-й інстанції: Беклеміщев О.В.

Провадження №22-ц/778/1821/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, про поділ сумісного майна, набутого подружжям в період шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, про поділ сумісного майна, набутого подружжям в період шлюбу

В обґрунтування позову зазначала, що 15.08.1981 року вона уклала шлюб з відповідачем. В шлюбі сторони перебувають по теперішній час. В період шлюбу за сумісні кошти ними придбане наступне майно: п'ятикімнатна кв.№ 3 в буд. № 2 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжі, вартістю 100 000 грн., трикімнатну АДРЕСА_1, вартістю 75 000 грн., трикімнатну кв. № 71 в буд. № 54 то вул. Дзержинського у м. Запоріжжі, вартістю 75 000 грн., автомобіль VOLVO-960 1995 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 35 000 грн., автомобіль ЗАЗ-110307 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_2, вартістю 5 000 грн.

Право власності на вказане майно оформлене на відповідача. Відповідач останнім часом переважно мешкає за межами України, тому вона вважає, що йому не має необхідності мати у власності нерухомість та транспорт у м. Запоріжжі.

Враховуючи вищевикладене просила суд розділити спільне майно: визнати за нею право власності на кв.№ 3 в буд. № 2 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжі; зобов’язати її сплатити на користь відповідача ? частину вартості квартири в розмірі 50 000 грн.;визнати за нею право власності на кв.№ 36 в буд. № 2 по вул. Запорізькій в м. Запоріжжі; зобов’язати її сплатити на користь відповідача ? частину вартості квартири в розмірі 37 500 грн.; визнати за нею право власності на АДРЕСА_2; зобов’язати її сплатити на користь відповідача ? частину вартості квартири в розмірі 37 500 грн.; визнати за нею право власності на автомобіль VOLVO-960 1995 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; зобов’язати її сплатити на користь відповідача ? частину вартості автомобіля в розмірі 17 500 грн.; визнати за нею право власності на автомобіль ЗАЗ-110307 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_2; зобов’язати її сплатити на користь відповідача ? частину вартості автомобіля в розмірі 2500 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на кв.№ 36 в буд. № 2 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжі.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_4.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль VOLVO-960, 1995 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль ЗАЗ-1103 07 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_2.

Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити ОСОБА_5 1/2 частку вартості спільного майна подружжя в сумі 145 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що у січні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу.

04 лютого 2005 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя накладено арешт на майно належне відповідачу ОСОБА_5, а саме на АДРЕСА_3, кв.№ 36 в буд. № 2 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжі, АДРЕСА_4, автомобіль VOLVO-960, 1995 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1., на автомобіль ЗАЗ-1103 07 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний № НОМЕР_2.

24 січня 2006 року рішенням Жовтневого суду м. Запоріжжя з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто 650 980 грн. боргу.

27 січня 2006 року ОСОБА_4 звернулась з даним позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

За оскаржуваним рішенням у результаті розподілу майна подружжя, дружині передане все майно з обов’язком виплатити компенсації боржнику ОСОБА_5 в сумі 145 000 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачється ,  що 17 березня 2005 року  державною виконавчою службою Світловодського  МРУЮ  на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2005 року відкрито виконавче провадження,  накладено арешт на  майно ОСОБА_5 та заборону  його відчуження (а.с.60-64, 252-256)..  

Як убачається з постанови про арешт майна та актів опису, предметом поділу  між подружжям є  майно, на яке накладено арешт та встановлено обмеження прав власника.

Про виділ цього ж майна в натурі ОСОБА_4  в порядку ст.371 ЦК України заявлено позов.  

Суд  не з’ясував ці обставини  і  ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до порушення  прав та законних  інтересів третьої особи у справі ОСОБА_3, якій є учасником  виконавчого провадження (стягувач).  

Отже, арешт  належного ОСОБА_5 майна  був проведений на підставі ст.55 Закону України "Про виконавче провадження".  

Статтею 59  цього ж Закону передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Проте  позивачка,  вирішуючи питання про поділ майна подружжя, не вирішила питання щодо виключення з опису належної їй частки майна у спільній сумісній власності подружжя.  Тому  заявлені  нею позовні вимоги є передчасними і з цих підстав не підлягають задоволенню.  

Таким чином, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України, що відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову про поділ майна подружжя.

Заява апелянта про поворот виконання рішення суду на підставі статті 380 ЦПК України не підлягає задоволенню як передчасна, оскільки ним не надано доказів на підтвердження виконання рішення суду, та приймаючи до уваги, що після його ухвалення з 2006 року міг зміниться власник цього майна, що призведе до порушення його прав поверненням виконання.

В порядку ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати на користь апелянта за подачу скарги в розмірі 1827 грн. за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК    України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2006 року по цій справі по цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, про поділ сумісного майна, набутого подружжям в період шлюбу – відмовити.

У задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1827 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: