Справа № 344/96/16-ц

Провадження № 22-ц/779/863/2016

Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника ОБТІ Гайдея В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, зацікавлені особи: ОСОБА_5, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення від 14.07.2006 року по справі №2-117/2006 року Івано-Франківського міського суду, а також рішення у цій же справі від 30.11.2010 року Апеляційного суду Івано-Франківської області такими, що не підлягають виконанню та про стягнення в користь боржника ОСОБА_4 безпідставно одержаного за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2016 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, зацікавлені особи: ОСОБА_5, Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення від 14.07.2006 року по справі №2-117/2006 року Івано-Франківського міського суду, а також рішення у цій же справі від 30.11.2010 року Апеляційного суду Івано-Франківської області такими, що не підлягають виконанню та про стягнення в користь боржника ОСОБА_4 безпідставно одержаного відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що спір про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 розглядався за участю ОСОБА_5, яка у встановленому порядку визнана недієздатною, тому не могла бути стороною в справі, а також за участю неналежного її опікуна ОСОБА_6. Наведене стало підставою для скасування рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2006 року касаційною інстанцією. В подальшому ОСОБА_6 неналежним складом суду була призначена опікуном ОСОБА_5, у зв'язку з чим не могла бути допущена до участі у справі як її представник. Таким чином, у 2010 році після скасування касаційною інстанцією рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2006 року справа також розглядалася за участю неповноважного представника ОСОБА_5, хоча в силу пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позовна заява ОСОБА_5 підлягала залишенню без розгляду.

Також судом не враховано ту обставину, що ще до ухвалення Івано-Франківським міським судом рішення у 2006 році, ОСОБА_4 03.07.2003 року зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 і така реєстрація ніким не скасована і не визнана незаконною, а тому рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року в справі №2-117/2006 року, а також рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року у цій же справі суперечать положенням ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року про непорушність права власності.

Апелянт вказує, що судом неправильно взято до уваги підстави відмови в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, наведені в ухвалі Івано-Франківського міського суду від 10.06.2014 року, оскільки заява про поворот виконання судового рішення, що була вирішена 10.06.2014 року, не тотожна заяві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, яка розглядалася та була вирішена судом 15.03.2016 року.

Неправильним, на думку апелянта, є і посилання суду на те, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, відповідно до якого за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, на даний час не скасоване, оскільки таке рішення є нечинним, а тому не потребувало скасування.

Апелянт вважає, що оскільки рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року є нечинними, то відсутній обов'язок боржника, що відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України є підставою для визнання рішень такими, що не підлягають виконанню.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою його заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ОБТІ вважав доводи апеляційної скарги безпідставними.

Інші сторони та представник Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, представника ОБТІ, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Івано-Франківського міського суду від 14 липня 2006 року скасоване, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, відповідно до якого за ОСОБА_5 визнано право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, а саме на квартиру АДРЕСА_1, на даний час є чинним, представником заявника не наведено підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, які визначені ч. 4 ст. 369 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Частиною 4 вказаної статті визначені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема: видання виконавчого листа помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; інші причини.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року по цивільній справі №2-117/2006 року визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 198-199 в т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 254-255 в т. 1).

На виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року, Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 09.11.2006 року зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 47 в т. 2, 33 в т. 4).

16.11.2007 року ухвалою Апеляційного суду Рівненської області, як суду касаційної інстанції, скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 290-291 в т. 1).

27.09.2010 року Івано-Франківським міським судом ухвалено рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено (а.с. 158-161 в т. 3).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним заповіт, складений 14.03.2000 року і посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І., згідно з яким ОСОБА_7 заповіла все належне їй майно ОСОБА_9; визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11.04.2003 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-239, згідно з яким ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 240-243 в т. 3).

На вказане рішення ОСОБА_4 було подано касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року відхилена, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року залишено без змін (а.с. 280-281 в т. 3).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 369 ЦПК України та встановлених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про безпідставність заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Посилання апелянта на скасування 16.11.2007 року Апеляційним судом Рівненської області рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі та на виконання якого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації у 2006 році було зареєстровано право власності на цю квартиру за ОСОБА_5, не мають правового значення та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції. Адже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зверталася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д., Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якого, уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними дії Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», здійснені в 2006 році щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; визнати протиправними дії державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. щодо видачі у порядку спадкування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8., щодо здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; скасувати рішення за 2013 рік про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації за 2006 рік права власності за ОСОБА_5 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації за 2013 рік права власності за ОСОБА_8 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 190-197 в т. 4).

Таким чином Івано-Франківським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом дано оцінку правомірності дій Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо державної реєстрації у 2006 році права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 Рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року на час його виконання було чинним і воно виконане. Після його скасування касаційною інстанцією, в подальшому було ухвалене рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року про визнання за ОСОБА_5 права власності на вищевказану квартиру і таке рішення також є чинним.

Доводи апелянта про те, що у 2010 році спір про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 розглядався за участю недієздатної ОСОБА_5 та її неналежного опікуна ОСОБА_6, у зв'язку з чим рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року є нечинним, не заслуговують на увагу, оскільки таке рішення було предметом перегляду суду касаційної інстанції і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року залишено без змін.

Відповідно і безпідставними є твердження апелянта про те, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року є нечинним, у зв'язку з чим відсутній обов'язок боржника ОСОБА_4 виконувати вказане рішення, що відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦПК України є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Прокурніцький П.І.