ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
12.03.07 Справа № 5/3338-18/186А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Орищин Г.В.,
при секретарі Горбач Ю.Б.
з участю представників:
від позивача (скаржник) -Демчук І.Д., Каспрук Ю.В., Кармелюк Т.Б.
від відповідача-1 -ОСОБА_2
від відповідача-2 -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 06.02.2007 року вих.№2470/9/10
на постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2007 року, суддя Мартинюк В.Я.
у справі № 5/3338-18/186А,
за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова
до відповідача 1 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ЛОСОБА_1, м.Львів
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія-Н», м.Львів
про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 29.01.2007 року по справі №5/3338-18/186А в позові ДПІ у Франківському районі м.Львова про визнання недійсним господарського зобов'язання між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. та ТзОВ „Студія-Н”, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2004 року, та застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України відмовлено.
Суд першої інстанції зазначає про те, що в підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2004 року в матеріалах справи наявні податкова накладна за №НОМЕР_1 від 29.12.2004 року, акт приймання передачі від 29.12.2004 року та платіжне доручення за №НОМЕР_2 від 28.12.2004 року та вказує що зобов'язання, які виникли на підставі вищевказаного договору сторонами виконані повністю.
Господарський суд вказує на те, що лист ДПІ у Галицькому районі м.Львова за №НОМЕР_3 від 23.11.2006 року, який надано органом державної податкової служби в підтвердження умислу ТзОВ „Студія-Н” не може підтвердити обставин не включення товариством до податкових зобов'язань податку на додану вартість за даним господарським зобов'язанням, а лише свідчить про те, що контрагент фізичної особи - підприємця подавав до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за податковий період, в якому проводилась спірна господарська операція, та відображав в них фінансові показники своєї діяльності.
Що стосується обставин наявності мети яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, при вчиненні фізичною особою - підприємцем спірного господарського зобов'язання, то суд зазначає про те, що доказів в підтвердження такої органом державної податкової служби не подано.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Франківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2007 року по справі №5/3338-18/186А скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Зокрема, скаржник вказує на те, що господарським судом не враховано, що згідно листа ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.11.2006 року №НОМЕР_3, ТзОВ «Студія-Н» за юридичною адресою не знаходиться, перебуває у розшуку, податок на додану вартість за грудень 2004 року до бюджету не перераховувало.
Скаржник звертає увагу суду на те, що оскільки сума ПДВ ТзОВ «Студія-Н»у складі податкових зобов'язань не відображена, до бюджету не сплачена, то неправомірним є включення СПД-фізичної особи ОСОБА_1. суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, при цьому зазначаючи, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Представники позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги наведені у апеляційній скарзі підтримали, просили постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2007 року по справі №5/3338-18/186А скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з підстав наведених у Запереченні на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2, за наявними в справі доказами.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
29.12.2004 року між відповідачем-2 (продавець) та відповідачем-1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно умов якого ТзОВ „Студія-Н” (продавець) продало, а суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1. (покупець) купила не житлові приміщення.
В матеріалах справи, в підтвердження виконання умов згаданого договору наявні: податкова накладна за №НОМЕР_1 від 29.12.2004 року, акт приймання передачі від 29.12.2004 року та платіжне доручення за №НОМЕР_2 від 28.12.2004 року.
Таким чином, зобов'язання, які виникли на підставі договору від 29.12.2004 року, сторонами виконані повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, слід зазначити про те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України необхідно застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
На думку позивача - ТзОВ „Студія-Н”, укладаючи спірний договір діяло з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.
На підтвердження умислу ТзОВ „Студія-Н” позивачем надано лише лист ДПІ у Галицькому районі м.Львова за №НОМЕР_3 від 23.11.2006 року, який не може підтвердити обставин не включення товариством до податкових зобов'язань податку на додану вартість за даним господарським зобов'язанням, а лише свідчить про те, що контрагент відповідача-1 подавав до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за податковий період, в якому проводилась спірна господарська операція, та відображав в них фінансові показники своєї діяльності.
Одночасно слід зазначити про те, що в матеріалах справи міститься повідомлення ДПІ у Галицькому районі від 12.08.2005 року, в якому зазначено, що суми по зазначених податкових накладних, зокрема, податкова накладна за №НОМЕР_4, включені до податкових зобов'язань ТзОВ „Студія-Н”, відображені в книзі обліку товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року.
Також, в матеріалах справи міститься податкова декларація ТзОВ «Студія-Н» з податку на додану вартість за грудень 2004 року, в якій відображено фінансові показники господарської діяльності.
Щодо обставин наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, при вчиненні СПД-фізичною особою спірного господарського зобов'язання, то доказів в підтвердження такої органом державної податкової служби не подано.
Стосовно вимоги податкового органу застосувати наслідки передбачені ст.208 ГК України, то слід зазначити про те, що для застосування таких є необхідним наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, твердження позивача про те, що спірне господарське зобов'язання було вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства є безпідставним.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Постанову господарського суду Львівської області від 29.01.2007 року по справі №5/3338-18/186А залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м.Львова -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.