ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/22438/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача

Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.02.2016

у справі№ 910/22438/15 Господарського суду міста Києва

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

доМоторного (транспортного) страхового бюро України

провизнання протиправним та скасування рішення

за участю представників:

позивачаМунька О.М. - предст. дов. від 11.01.2016;

відповідачаБоярська Г.П. - предст. дов. від 16.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" звернулось до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 4, оформлене протоколом № 358/2015 від 23.07.2015 в частині: "Дирекції МТСБУ розпочати повернення СК "Гарант-Авто" коштів фонду захисту потерпілих шляхом здійснення страхових виплат у межах суми залишків коштів СК в ФЗП у розмірі, що не перевищує 4298863,04 грн, на підставі списків, які будуть надані тимчасовим адміністратором та погоджені з Уповноваженим органом". Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем цільового призначення використання коштів, сплачених страховиками як базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих, встановленого підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41, абзацу третього пункту 43.1 статті 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснення виплат на користь третіх осіб за рахунок страховика, який не визнаний банкрутом, повноваженнями позивача як члена Ревізійної комісії Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що спірні дії з повернення відповідачем сум страхових виплат Страхової компанії "Гарант-Авто" шляхом здійснення страхових виплат у межах суми залишків коштів страхової компанії в фонді захисту потерпілих здійснені у межах виконання відповідачем перед страховиком своїх повноважень за договором про співпрацю, що відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 (судді: Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, оскільки з дій відповідача вбачається фактичне визнання ним незаконності використання коштів страховиків, які містяться у Фонді захисту потерпілих; суди не врахували, що підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41, абзацом третім пункту 43.1 статті 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено цільове спрямування коштів, сплачених страховиками як базовий гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих (здійснення виплат за рахунок фонду захисту потерпілих відбувається виключно у разі, якщо страховик визнаний банкрутом або ліквідований), наведені вище положення законодавства не надають відповідачу права здійснювати виплати страхових відшкодувань за рахунок фонду захисту потерпілих іншим чином та врегулювати спірні правовідносини у інший спосіб.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної скарги.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, вказавши, що суди на підставі наявних у матеріалах справи належних доказів встановили наявність всіх всі необхідних обставин для застосування підпункту "г" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" є асоційованим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України, що підтверджується свідоцтвом від 09.04.2008 № 107. 30.10.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" набуло статусу члена президії Моторного (транспортного) страхового бюро України замість Приватного акціонерного товариства Страхова група "ТАС", яке заявило про своє вибуття і вихід з президії, що підтверджується протоколом засідання президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 334/2014.

11.02.2015 року президія Моторного (транспортного) страхового бюро України ухвалила, серед іншого, рішення призупинити повернення страховику, який вибув з Моторного (транспортного) страхового бюро України, гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним таким страховиком до прийняття нової редакції договору про співпрацю Моторного (транспортного) страхового бюро України та страховиком у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами.

Згідно з рішенням загальних зборів членів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оформленим протоколом від 26.03.2015 № 47/2014, збільшено склад ревізійної комісії відповідача, обрано до її складу п'ятьох представників від страховиків, серед яких також представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна".

23.07.2015 президія Моторного (транспортного) страхового бюро України на позачерговому засіданні прийняла рішення, оформлене протоколом № 358/2015, про початок повернення дирекцією відповідача Страховій компанії "Гарант-Авто" коштів фонду захисту потерпілих шляхом здійснення страхових виплат у межах суми залишків коштів страхової компанії в фонді захисту потерпілих у розмірі, що не перевищує 4298863,04 грн., на підставі списків, які будуть надані тимчасовим адміністратором та погоджені з уповноваженим органом.

Суди також встановили, що пунктом 3.2 Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України до основних завдань відповідача віднесено, серед іншого, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів (компенсацій та відшкодувань) на умовах, передбачених чинним законодавством України, управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при бюро для забезпечення виконання покладених на нього функцій. У пункті 6.14 Статуту відповідача вказується, що порядок повернення гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів визначається чинним законодавством, положеннями про відповідні фонди та договором про співпрацю між страховиком і бюро.

28.12.2012 відповідач та Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" уклали договір про співпрацю № 002 у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами, пунктом 5.1 якого погодили, що у разі припинення членства страховика в бюро та наявності неврегульованих страховиком подій, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування, дирекція бюро має право прийняти рішення про повернення страховику залишку гарантійного внеску у фонді захисту потерпілих шляхом врегулювання таких подій.

Для здійснення повернення гарантійного внеску зазначеним шляхом бюро від імені страховика та за рахунок його гарантійного внеску у фонді має повноваження приймати та опрацьовувати повідомлення про страхові випадки, заяви на виплату страхового відшкодування, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті, сплачувати страхове відшкодування.

За умовами пункту 5.4 вищевказаного договору на відповідача покладено обов'язок з дотримання чинного законодавства при виконанні повноважень, зазначених у пункті 5.2 даного договору.

21.11.2014 Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" позбавлено членства в Моторному (транспортному) страховому бюро України, а 19.02.2015 розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 233 анульовано ліцензію Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з втратою асоційованого членства Моторного (транспортного) страхового бюро України.

31.03.2015 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, винесла розпорядження № 601 про відсторонення керівництва Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; у червні 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, звернулася до відповідача з проханням включити до розгляду найближчого засідання президії бюро питання щодо надання дирекції бюро дозволу на повернення гарантійного внеску страховика у фонді захисту потерпілих шляхом проведення врегулювання подій, які мають ознаки страхових випадків, що сталися за укладеними Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (копія листа від 23.06.2015 № 3621/13-11 в матеріалах справи). Зазначена вимога мотивована відсутністю у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" активів для виконання зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при наявності коштів страхових резервів у фонду захисту потерпілих.

Матеріалами справи підтверджується, що ухваленню оскаржуваного рішення президії відповідача передував розгляд згаданого листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і таке рішення було прийнято одноголосно в межах компетенції.

Суди врахували пояснення відповідача, що станом на 04.10.2015 в Єдиній візованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів міститься інформація про 2237 неврегульованих вимог потерпілих на загальну суму 26157559,63 грн. Датою прийняття рішення про виплату за вимогою, яка останньою врегульовувалася Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" є 31.08.2015; датою останньої здійсненої страхової виплати 13.02.2015.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди встановили, що здійснення відповідачем виплат за страховими випадками за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених страховиком, який припинив членство в бюро, але по відношенню до якого не здійснюється процедура ліквідації/банкрутства, є виконанням відповідачем перед таким страховиком своїх обов'язків та повноважень за договором про співпрацю, що не є тотожним здійсненню регламентних виплат, які є обов'язком відповідача за змістом пунктів 41.1 та 41.2 статті 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також суди вказали, що реалізація такого механізму повернення гарантійного внеску, надає можливість здійснити за рахунок наявних у фонді захисту потерпілих коштів страхових резервів страховика виконання частини зобов'язань останнього щодо проведення страхових виплат за укладених ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а, відповідно, зменшити ризик ліквідації/банкрутства такого страховика і кількість регламентних виплат за його зобов'язаннями за рахунок коштів такого фонду, які сформовані іншими страховиками, натомість, відмова відповідача від подальшого використання такого способу повернення гарантійного внеску страховикам, які не виконують свої зобов'язання, сприятиме порушенню прав потерпілих та страхувальників, визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Отриманий страховиком залишок гарантійного внеску при наявності не виконаних зобов'язань за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в умовах наявності гарантійної функції бюро сприятиме нецільовому використанню страховиком зазначених коштів, а у випадку банкрутства/ліквідації такого страховика після повернення йому гарантійного внеску для виконання зобов'язань зазначеного страховика використовуватимуться кошти фонду захисту потерпілих інші, ніж базовий гарантійний внесок такого страховика.

Судова колегія зазначає, що статтею 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено випадки та порядок здійснення регламентних виплат Моторним (транспортним) страховим бюро України, зокрема, відшкодування шкоди на умовах, встановлених цим Законом, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих; підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, визначених цим Законом.

Також абзацом другим пункту 43.4 статті 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що рішення про використання коштів централізованих страхових резервних фондів відповідно до встановленої мети приймає дирекція МТСБУ відповідно до положення про централізовані страхові резервні фонди Моторного (транспортного) страхового бюро України, що затверджується його президією за погодженням з Координаційною радою. Абзацом п'ятим пункту 43.4 статті 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено заборону будь-яких стягнень з централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України, крім пов'язаних з регламентними виплатами, що проводяться відповідно до цього Закону за рахунок такого фонду. У разі банкрутства страховика або його ліквідації залишки коштів, сплачених ним до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України, не можуть бути включені до ліквідаційної маси і залишаються у його централізованих страхових резервних фондах.

Водночас виходячи з приписів статей 39 та 47 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове бюро України є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Президія Моторного (транспортного) страхового бюро України здійснює загальне керівництво діяльністю МТСБУ відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів, статуту, рішень загальних зборів членів та Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Згідно з пунктом 51.9 статті 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених бюро, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в бюро. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не деталізує процедуру повернення гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, проте, такий порядок регламентовано Положенням про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах затверджено протоколом президії відповідача від 07.08.2014 № 320/2014 та погодженого протоколом Координаційної ради відповідача від 17.11.2014 № 47/2014. Відповідно до пункту 3.12 Положення повернення частини гарантійного внеску, який перевищує мінімальний гарантійний внесок, здійснюється за зверненням страховика в порядку, встановленому Президією Бюро. При виході страховика зі складу Бюро у зв'язку із виключенням з членів Бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в Бюро повернення такому страховику його гарантійного внеску здійснюється в строк, визначений Законом. При цьому частка коштів страховика, що підлягає поверненню, щорічно визначається в розмірі 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків цього страховика за договорами внутрішнього страхування станом на 31 грудня. Розмір розрахованого резерву збитків затверджується Президією Бюро. Повернення першої частини здійснюється не раніше ніж через 1 рік після припинення членства страховика в Бюро. Кожне наступне повернення коштів здійснюється не раніше ніж через 1 рік після попереднього повернення. Після закінчення другого року з початку таких повернень, у випадку відсутності зобов'язань страховика за договорами внутрішнього страхування, Дирекція Бюро приймає рішення про повернення страховику повної суми залишку коштів базового гарантійного внеску.

Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом врегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

Договором із страховиком, який передбачає можливість повернення відповідачем залишку гарантійного внеску такого страховика з фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, є договір про співпрацю.

Господарські суди попередніх інстанцій вірно встановили, що статтею 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено випадки та порядок здійснення регламентних виплат Моторним (транспортним) страховим бюро України, зокрема, відшкодування шкоди на умовах, встановлених цим Законом, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих; зокрема, за підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Натомість спірні правовідносини полягають у поверненні відповідачем страховій компанії (страховику) коштів, які належить їй повернути згідно з пунктом 51.9 статті 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та здійснення цього повернення у обумовлений страховою компанією та відповідачем спосіб.

Відповідач, виконуючи умови договору про співпрацю при врегулюванні подій, які мають ознаки страхових випадків, прийнятті рішень і здійсненні страхового відшкодування від імені страховика та за рахунок його гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, дотримується умов, визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та, відповідно, виконує своє основне завдання відповідно до вказаного вище Закону.

Також судова колегія зазначає, що, звертаючись до суду у спосіб, передбачений статтею 20 Господарського кодексу України для захисту порушеного права, позивач, всупереч статті 1 Господарського процесуального кодексу України не навів і не довів в чому полягає порушене (невизнане, оспорюване право, за захистом якого звернувся позивач.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшовши законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовних вимог; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі № 910/22438/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова