ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/10273/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування наказу та поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової адміністрації у м. Києві (в подальшому відповідача замінено на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві) в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 15 липня 2011 року № 249-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1» (далі - спірний наказ); поновити його на державній службі на посаді головного державного податкового інспектора відділу супроводження актуальних і резонансних справ у судах юридичного управління ДПА у м. Києві; стягнути на його користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірний наказ винесений відповідачем за відсутності законних на те підстав, з порушенням його прав, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку оскаржуваною ухвалою від 12 січня 2016 року йому повернуто у зв'язку з тим, що недоліки скарги не усунуті у встановлений судом строк.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Повертаючи апеляційну скаргу суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з вимог частини 3 статті 189 і пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач не усунув недоліки скарги у встановлений судом строк, а підстави для його продовження відсутні.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з вимогами процесуального законодавства, відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену ним в ухвалі від 15 грудня 2015 року (справа № 810/1995/15), касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування наказу та поновлення на посаді, за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк