- засуджений: Семенкова Тетяна Олександрівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.
суддів - Горб І.М., Мосьондза І.А.
за участю секретарів - Осіпової Г.В., Паліводи І.О., Ковби А.В., Бакути А.Ю.,
Настевич К.О., Міленко О.В., ЯрмолюкМ.І.
прокурора - Здрака С.В.
потерпілого - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
захисника - Поповченка Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 12014100060001759 відносно -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. КалинівкаКурської області Російської Федерації, громадянки України, з повною вищоюосвітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимої
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката Поповченка Т.І. на вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_5 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
__________________________
Справа: 11-кп/796/1670/2015
Головуючий у 1-й інстанції: Тарасюк К.Е.
Доповідач: Сілкова І.М.
Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 КПК України один із суддів судової колегії виклав письмово окрему думку щодо відсутності достатніх даних стверджувати про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яка приєднана до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
За обставин встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_5, визнана винуватою в том, що 01.04.2014 року в період часу з 20 год. 20 хв. по 21 год. 40 хв., знаходячись за місцем мешкання в приміщенні кімнати АДРЕСА_1, перебуваючи в стані простого алкогольного сп'яніння та усвідомлюючи і керуючи своїми діями, з мотивів особистої неприязні, викликаної побутовими стосунками із колишнім співмешканцем ОСОБА_7, який не давав ОСОБА_5 вживати спиртні напої, знаходячись у невстановленому слідством положенні по відношенню до ОСОБА_7 та діючи умисно, завдала йому один удар кухонним ножем в область грудей зліва, спричинивши одне колото-різане сліпе проникаюче поранення грудей з ушкодженням перикарду, серця та легеневого стовбура з крововтратою та шоком, що призвело до настання смерті останнього в короткий проміжок часу.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачена ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і як наслідок неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції і закрити провадження відносно неї за відсутності доказів її вини та змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Обґрунтовуючи свої вимоги, обвинувачена посилається на аналогічні доводи, які виклав у своїй скарзі її захисник та зазначає, що даний злочин вона не вчиняла, а обвинувальний вирок щодо неї ґрунтується виключно на припущеннях і не містить доказів її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
- захисник обвинуваченої - адвокат Поповченко Т.І., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, просить його скасувати, а провадження в справі відносно ОСОБА_5 закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 та ст. 417 КПК України, оскільки судом першої інстанції не встановлено достатніх доказів винуватості особи і вичерпані можливості їх отримати. При цьому зазначає, що викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду не було здобуто достовірних доказів, якими була б доведена вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Також посилається на ту обставину, що судом невірно зазначено у вироку показання потерпілого ОСОБА_4 і просить суд апеляційної інстанції відтворити під час апеляційного розгляду частину звукозапису від 08.12.2014, під час проведення допиту потерпілого прокурором Коцюбко І.В. Вказує, що показання свідків, зокрема неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ОСОБА_16, яка є судово-медичним експертом, що проводила експертизу №1049 та №83/1049 не містять доказів, які підтверджують вину ОСОБА_17, а навпаки містять докази, що спростовують обвинувачення. Зазначає, що під час проведення судово-медичної експертизи експертом не досліджувалась медична документація ОСОБА_7, яка велась лікарями-психіатрами, відповідно до якої, ОСОБА_7 перебував на обліку з 03.09.1997 року з діагнозом «шизофренія, ефектно-маячний напад» і до моменту своєї смерті 17 років страждав на психічну хворобу в самих різноманітних її формах. Крім цього, експерт ОСОБА_16 у своїх показаннях звернула увагу, що удар, нанесений ОСОБА_7 був досить сильним, що, на думку захисту, також підтверджує той факт, що обвинувачена, яка була у безпорадному стані, у якої тремтіли руки, фізично не могла нанести удар ножем з такою силою. Захисник також звертає увагу, що у вироку, серед іншого, зазначено, що винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, але жоден з наведених письмових доказів не містить доказів підтверджуючих винність обвинуваченої ОСОБА_5, а навпаки містить тільки докази, що виправдовують обвинувачену. Крім цього посилається на той факт, що між обвинуваченою та ОСОБА_7 була відсутня фізична боротьба, що підтверджується сукупністю доказів, які спростовують вину ОСОБА_5 Таким чином, захисник вважає, що висновки суду першої інстанції базуються виключно на припущеннях, жоден з доказів на які посилається суд у своєму вироку не містить підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_5, а судом в свою чергу, не взято до уваги докази, що унеможливлюють нанесення обвинуваченою удару ножем потерпілому в груди глибиною 18,5 см, а версія самогубства ОСОБА_7 нічим не спростовується.
Крім іншого, апелянт звертає увагу на те, що суд не здійснював фіксацію судового засідання від 10.10.2014 року, де вирішувалось питання про порядок дослідження доказів та була допитана обвинувачена, і з посиланням на ч.2 ст. 412 КПК України, вказує, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
- прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченої, посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої внаслідок м'якості. Просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 13-ти років позбавлення волі. Свої вимоги прокурор аргументує тим, що при призначенні покарання судом належним чином не враховано те, що обвинувачена ОСОБА_5 свою вину не визнала, в ході судового розгляду всіляко намагалася переконати суд, що ОСОБА_7 вчинив самогубство, що повністю спростовується матеріалами кримінального провадження, вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння та постійно зловживає спиртними напоями, у зв'язку з чим не піклується про власну доньку.
Заслухавши суддю - доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржується та доводів учасників судового провадження викладених в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення обвинуваченої та її захисника , які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги прокурора у провадженні щодо скасування вироку в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника Поповченка Т.І. підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України, згідно якої при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом статті 374 КПК України в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків вчиненого кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнається винним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви, з яких окремі докази не враховуються.
Проте, зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції під час судового розгляду даного кримінального провадження не дотримався та ухвалив вирок, який не відповідає вимогам закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнала, стверджувала, що колото-різаного поранення грудей ОСОБА_7 вона не наносила, оскільки перебувала у стані тяжкого алкогольного сп'яніння і спала, що того дня до них ніхто ізсторонніх осіб не приходив та висловила припущення, що ймовірно це було самогубство ОСОБА_7, який був схильний до цього. При цьому показала, що з колишнім чоловіком ОСОБА_7 вони проживали окремо, що між ними були гарні відносини, конфліктів не було, а також зазначила, що вона періодично вживала горілку, через діагноз, щодо наявності у неї онкологічного захворювання. У зв»язку з її періодичним вживанням алкоголю, у них з ОСОБА_7 виникали суперечки, але тільки на рівні розмов, при цьому конфліктів, які б виражалась у фізичному насильстві ніколи не було. Також вказувала, що приблизно за 7-10 днів до події у неї був алкогольний запій, але вона пам'ятає, що коли прокинулась вранці 01.04.2014 року, доньки в кімнаті не було, був лише ОСОБА_7, що вона пішла на кухню, знову випила 200 грамів горілки після чого пішла в кімнату спати, а він залишився сидіти на кухні та дивився телевізор. Вечором цього дня вона прийшла в себе в коридорі гуртожитку, куди її витягли працівники міліції. Вказувала, що ОСОБА_7 вона не могла вбити, так як 01.04.2014 року постійно спала, а коли просипалась, пила горілку.
Ці самі обставини вона підтвердила і під час апеляційного розгляду кримінального провадження за поданими апеляційними скаргами.
Суд першої інстанції, провівши в межах висунутого обвинувачення судове слідство відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази, як сторони обвинувачення так і сторони захисту, за встановлених обставин дійшов висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині та навів у обвинувальному вироку докази на підтвердження свого висновку про доведеність її вини.
Так, зі змісту оскарженого вироку вбачається, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ґрунтується на:
- показаннях потерпілого ОСОБА_4
- показаннях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Н.І., ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_15, неповнолітнього свідка ОСОБА_8;
- даних протоколу огляду місця події від 01.04.2014 року та фото таблицею до нього;
- висновку судово-медичної експертизи № 1049 від 15.05.2014 року;
- висновку судово-медичної експертизи ножа та одягу ОСОБА_7;
- висновках судової молекулярно-генетичної експертизи № 331 мб від 28.04.2014 року та № 392 мб від 30.04.2014 року, № 174 мб від 15.06.2015 року;
- висновках дактилоскопічних експертиз № 433 від 28.05.2014 року та № 643 від 26.08.2014 року;
- висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 200/ц від 08.08.2014;
- акті судово-медичного дослідження крові трупа ОСОБА_7 № 812 від 02.04.2014 року;
- висновку КМНКМ «Соціотерапія» № 001863 від 02.04.2014 року щодо ступеню алкогольного сп»яніння ОСОБА_5
Проте, виходячи зі змісту показань потерпілого ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_9, які є батьком та братом загиблого ОСОБА_7, їх показання не містять жодних відомостей щодо обставин його загибелі, а стосуються лише взаємовідносин ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яка на протязі останніх трьох років пиячила і коли «запивала» вони забирали її і дитину до себе, а коли вона переставала пити, поверталася додому. Останнім часом, коли траплялися такі випадки, дзвонила онука і ОСОБА_7 сам став їздити до них, бо треба було дитину в школу відправляти, доглядати за ОСОБА_5, їсти готувати, прибирати. Останній раз він поїхав до ОСОБА_5 після чергового дзвінка дитини 30.03.2014 року, був спокійним, ніяких ознак депресії не виявляв.
Показання інших свідків, якими суд першої інстанції обґрунтовує свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7, зокрема свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є працівниками патрульної служби, стосуються лише тієї обставини, що 01.04.2014 року вони виїхали за викликом на місце злочину, ознак боротьби в квартирі не було і, що поруч з трупом лежала ОСОБА_5, яка спала, а коли вони наказали їй підвестись вона підвелась і впала, оскільки перебувала у стані сильного алкогольного сп»яніння, була ослабленою і не могла самостійно рухатись.
Показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та неповнолітного свідка ОСОБА_8 також не містять жодних відомостей щодо обставин загибелі ОСОБА_7 і стосуються лише їх спілкування з загиблим на протязі дня 01.04.2014 року, а також того, що обвинувачена зловживала спиртними напоями, а коли «запивала» приїжджав її колишній чоловік ОСОБА_7 , доглядав за дитиною (свідком ОСОБА_8.), готував їжу, прибирав. Обставини загибелі ОСОБА_7 їм невідомі. При цьому, вказані свідки чітко вказали на неможливість ОСОБА_5 самостійно стояти та самостійно пересуватись через свій алкогольний стан 01.04.2014 року.
Обставини щодо алкольного стану обвинуваченої викладені в акті від 02.04.2014 року, згідно якого старший інспектор-черговий ІТТ ОСОБА_21 та фельдшер ІТТ ОСОБА_22 встановили, що ОСОБА_5, 1972 р.н., яка підозрюється в скоєнні злочину за ст. 115 КК України, знаходилась в стані сильного алкогольного сп'яніння (тремор всього тіла) (т. 2, а. с. 176).
Крім того, 02.04.2014 року о 5 годині 05 хвилин в «Соціотерапії» було проведено медичне освідування ОСОБА_5, та встановлено, що рівень алкоголю в крові останньої становить 2,69 % (т. 2, а. с. 174-175).
Що стосується інших, наведених у вироку доказів, то вони об»єктивно не вказують на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 діяння, тобто не є такими, на підставі яких суд може встановити наявність фактів та обставин, які б вказували на винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7.
Так, наведені в оскаржуваному вироку письмові докази винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, зокрема дані протоколу огляду місця події від 01.04.2014 року та фото таблицею до нього
( т.2 а.с. 8-24) підтверджують лише ту обставину, що подія злочину мала місце
01.04.2014 року в кімнаті АДРЕСА_1 При цьому, в зазначеній кімнаті не були зафіксовані ознаки безладу чи боротьби.
Висновком судово-медичної експертизи № 1049 від 15.05.2014року підтверджується лише факт спричинення ОСОБА_7 одного колото-різаного сліпого проникаючого поранення грудей з ушкодженням перикарду, серця та легеневого стовбура, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя) та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті останнього, а також та обставина, що вказані ушкодження виникли від дії гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (за типом клинка ножа, що мав «П»- подібний обушок та гостре лезо з протилежної сторони), незадовго (до 30-40 хвилин) до настання смерті.
Однак цей висновок не можна вважати належним доказом на підтвердження тієї обставини, що вказане тілесне ушкодження спричинено саме обвинуваченою ОСОБА_5, а відтак не можна вважати доказом вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У висновку експерта №331 мб від 28.04.2014 року, зазначено, що при дослідженні слідів речовини бурого кольору на клинку (об'єкт №1) та руків'ї (об'єкт №2) ножа, наданого на дослідження, виявлено кров людини та клітини з ядрами.
В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіля) зразка букального епітелію (слини) підозрюваної ОСОБА_5, крові людини та клітин з ядрами на клинку (об'єкт №1) та руків'ї (об'єкт №2) ножа.
Генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на клинку (об'єкт №1) та руків'ї (об'єкт №2) ножа збігаються між собою, належать особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками, встановленими у зразку букального епітелію (слини) підозрюваної ОСОБА_5 Походження крові людини та клітин з ядрами на клинку (об'єкт №1) та руків'ї (об'єкт №2) ножа за рахунок підозрюваної ОСОБА_5 виключається. В додатку №1 до вказаного вище висновку експерта в таблиці результатів дослідження зафіксовані генетичні ознаки крові людини та клітин з ядрами на клинку (об'єкт №1) та руків'ї (об'єкт №2) ножа.
(т. 3, а. с.6, 7).
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, з метою перевірки причетності ОСОБА_5 до вбивства ОСОБА_7, слідчим була винесена постанова від 10.04.2014 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертиза, виконання якої було доручено провести Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в м. Києві.
У висновку експерта №392 мб від 30.04.2014 року, зазначено, що в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки крові трупа ОСОБА_7 В додатку №1 до вказаного вище висновку експерта
(т. 3, а. с. 23) в таблиці результатів дослідження зафіксовані генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_7
Під час судового розгляду було проведено судову молекулярно-генетичну експертизу №174 мб від 15.06.2015року, згідно висновків якої генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові трупа ОСОБА_7 збігаються з генетичними ознаками крові людини та клітин з ядрами, виявлених на клинку (об'єкт 1) та руків'ї (об'єкт2) ножа.
Згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_23 №217-МК від 30 липня 2014 року, при дослідженні наданих фотографій з додатку до протоколу огляду місця пригоди було виявлено дві групи слідів речовини бурого кольору схожої на кров: № 1 - на ковдрі та махровому простирадлі справа від трупа. Данні сліди є краплями та бризками, що утворились в результаті падіння з джерела витоку речовини (рани на тілі) потерпілого, що повільно рухалось з напрямку вперед і вправо відносно лівого нижнього кута ліжка з висоти приблизно 1 м., коли потерпілий починав падати на ліжко (т. 3, а. с. 94).
При цьому, у відповідності до першого абзацу описової частини висновку експерта ОСОБА_16 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7, №1049 від 15.05.2014 року відстань від рани ОСОБА_7 до його підошви складає приблизно 145 см. (т. 2, а. с. 27).
В підсумках висновку експерта №83/1049 від 14.08.2014 р. зазначено, що судово-медичних даних про положення потерпілого в момент завдання йому колото-різаного поранення і даних про найбільш вірогідне розташуванні потерпілого ОСОБА_7 та нападника в момент заподіяння тілесних ушкодження не має. В момент спричинення колото-різаного поранення ОСОБА_7 був звернутий передньо-лівою частиною тіла до травмуючого предмета. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7, ознак які б вказували на можливе спричинення виявленого колото-різаного поранення грудей власною рукою потерпілого, не виявлено (т.3, а.с. 186).
Під час апеляційного розгляду даного провадження, за клопотанням сторони захисту була допитана експерт ОСОБА_24 для роз»яснення висновку № 200/ц судово-медичної цитологічної експертизи ( т. 3 а.с. 157-160) відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні змивів з меблевої шафи(об. 1,2) знайдені піт людини та кров особи чоловічої статі, при визначенні групової належності яких виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження слідів від потерпілого ОСОБА_25 (антиген А) та невідомої особи, в крові якої міститься антиген В по системі АВО.
Походження крові від ОСОБА_5 в об.1,2 виключається. Клітини з ядрами в даних об»єктах не виявлені.
Вказаний висновок судово-медичної цитологічної експертизи експерт ОСОБА_24 повністю підтвердила та пояснила на поставлені запитання, що розділити змішані сліди крові та поту цитологічним методом неможливо, як і не можливо встановити від скількох осіб утворилися ці сліди і хто конкретно їх залишив.
За цих же обставин в апеляційному суді були допитані і експерти ОСОБА_23 та ОСОБА_26
Так, експерт ОСОБА_23 на роз»яснення висновку експерта № 217-МК від 30.07.2014 року ( т. 3 а.с. 90-94) при з»ясуванні питання в якому положенні знаходився ОСОБА_7 в момент нанесення йому тілесного ушкодження пояснила, що в цей момент потерпілий знаходився у стоячому положені, стояв обличчям до шафи, трохи розвернутий вправо, а після нанесення ушкодження вирогідніше за все, він одразу впав на ліжно. При цьому площа слідів крові за плечем потерпілого свідчить, що скоріше за все він падав з положення стоя. Також експерт пояснила, що зазначена у висновку відстань 1 метр, це відстань від рани потерпілого ОСОБА_7 до простирадла на поверхні ліжна.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушними доводи захисника обвинуваченої - адвоката Поповченка Т.І. щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, викладеному в обвинувальному вироку ( сторінка 11, третій абзац знизу) про те, що приймаючи до уваги зріст ОСОБА_7 - 181 см., а також наявність рани на відстані 145 см. від його підошв (т.2 а.с. 27 висновку СМЕ) ОСОБА_7 в момент спричинення йому колото-різаного поранення ймовірно сидів, оскільки відстань була 1 метр до лівого нижнього кута ліжка, після чого з ножем в грудях став повільно падати.
Інші процесуальні джерела доказів, на які суд посилається у вироку, зокрема висновок судово-медичної експертизи ножа та одягу ОСОБА_7
№ 218-МК від 30.07.2014 року(т.3 а.с. 96-101); висновки дактилоскопічних експертиз № 433 від 28.05.2014року та № 643 від 26.08.2014 року ( т.3 а.с. 64-78, 173-179), акт судово-медичного дослідження крові трупа ОСОБА_7 № 812 від 02.04.2014 року також не можна вважати належними доказами, оскільки вони ні прямо, ні непрямо не підтверджують існування тих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення нею кримінального правопорушення.
З висновку судово- медичної експертизи № 6-2016/о від 16.02.2016 року, проведеної за клопотанням сторони захисту на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28.12.2015 року експертами Київського міського клінічного бюро СМЕ, зокрема вбачається, що сукупність методів пізнання в судовій медицині не дозволяє встановити факти, за оцінкою яких (з обов»язковим дотриманням законів логіки) можна б було за характером колото-різаного поранення визначити: наявність чи відсутність «тремтіння рук» нападника; можливість чи неможливість його спричинення особою, яка знаходилась / не знаходилась в стані алкогольного сп»яніння; можливість чи неможливість його спричинення особою з певними «антропологічними даними», в тому числі і з урахуванням співвідношення таких даних до даних потерпілого.
Крім того, слід зазначити, що посилання у вказаному висновку на ту обставину, що в даному випадку ( з урахуванням того, що потерпілий - чоловік, повних років - 40,колото-різане поранення одне, локалізація - тулуб, день події вівторок, робочий день, місце події - житлове приміщення) з вирогідністю 70% особа, яка спричинила колото-різане поранення ОСОБА_7 - це жінка віком 40-50 років, на думку колегії суддів є лише припущенням, зробленим на підставі даних наукової літератури щодо прогнозування статі та віку злочинця у випадках використання гострого предмету і не може бути прийнята судом до уваги.
Як вбачається з наявного в матеріалах кримінального провадження акту судово-психіатричного експерта №548 від 25.06.2014 року, потерпілий - ОСОБА_7 03.09.1997 р. з діагнозом «шизофренія, ефектно-маячний напад» був поставлений на облік до психіатра, у подальшому періодично оглядався психіатром і амбулаторно (при цьому хворому часом призначалась амбулаторна терапія), неодноразово лікувався в психіатричних лікарнях (госпіталізації були обумовлені неправильною неадекватною поведінкою хворого, загостренням галюцинаторно-параноїдної симптоматики схильністю до алкоголізації). При цьому психіатрами встановлювалися діагнози «шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогрієнтний тип перебігу, з психопатоподібними змінами особистості, трудовою дезаптацією», «шизефреноподібний психози на органічному тлі (наслідки черепно-мозкової травми), маніоформно-маячний синдром», «шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогрієдний тип перебігу, редукцією енергетичного потенціалу, астенічний синдром», «шизофренія, параноїдна форма афективно-маячний напад, нападоподібно-прогредієнтний тип перебігу): Хворому була встановлена 3 група інвалідності безстроково .
У відповідях на поставлені питання в Акті судово-психіатричного експерта №548 вії 25.06.2014 року зазначено, що на момент настання смерті 01.04.2014 року ОСОБА_7 страждав на шизофренію, параноїдальна форма, епізодичний тип перебігу, стан неповної ремісії, ускладнену побутовим пияцтвом і в анамнезі (F 20.04 - згідно з МКХ-10), і за своїм психічним станом у зазначений період часу був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 3, а. с.133).
Отже, враховуючи критерії правових ознак доказів, колегія суддів вважає, що вони не є належними доказами на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті (вбивстві) ОСОБА_7, оскільки дані, які містяться у показаннях свідків, у висновках ряду експертиз, на які суд послався у вироку, є непридатними для (встановлення) підтвердження фактичних обставин кримінального провадження та не доводять винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Одна із засад кримінального провадження закріплена у ст. 17 КПК України, у відповідності з якою, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно приписів частини 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, жодний доказ наданий стороною обвинувачення, як сам по собі, так і в сукупності з іншими, не дає достатніх підстав, з точки зору їх достатності та взаємозв»язку, стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Таким чином, за наведених вище обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 в тому, що вона 01.04.2014 року в період часу з 20 год. 20 хв. по 21 год. 40 хв., знаходячись за місцем мешкання в приміщенні кімнати АДРЕСА_1, перебуваючи в стані простого алкогольного сп'яніння та усвідомлюючи і керуючи своїми діями, з мотивів особистої неприязні, викликаної побутовими стосунками із колишнім співмешканцем ОСОБА_7, який не давав ОСОБА_5 вживати спиртні напої, діючи умисно, завдала йому один удар кухонним ножем в область грудей зліва, спричинивши одне колото-різане сліпе проникаюче поранення грудей з ушкодженням перикарду, серця та легеневого стовбура з крововтратою та шоком, що призвело до настання смерті останнього в короткий проміжок часу, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2015 року відносно ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв»язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення її винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати, а відтак апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника Поповченка Т.І. підлягають задоволенню.
Оскільки за наведених вище підстав колегія суддів дійшла висновку про скасування обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, апеляційні вимоги прокурора про призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання ніж призначив суд першої інстанції, задоволенню не підлягають.
У зв»язку із закриттям даного кримінального провадження на підставі п.3 ч.1ст. 284 КПК України обвинувачена ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в залі суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 417 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката Поповченка Т.І. задовольнити.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року у кримінальному провадженні № 12014100060001759 відносно ОСОБА_5, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч.1 п.3 КПК України у зв»язку з не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_5 з-під варти в залі апеляційного суду.
Ухвала в касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
Сілкова І.М. ГорбІ.М. Мосьондз І.А.
- Номер: 11-кп/796/107/2016
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
- Номер справи: 757/27487/14-к
- Суд: Апеляційний суд міста Києва
- Суддя: Сілкова Ірина Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Відкрито провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.08.2015
- Дата етапу: 31.08.2015