КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 734/2604/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Анохін А.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Аліменка В.О. та Кучма А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки, відшкодувати моральну шкоду, видати копію розпорядження про звільнення, видати трудову книжку

В С Т А Н О В И Л А :

29 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся в Козелецький районний суд Чернігівської області з позовом до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки по день остаточного розрахунку, відшкодувати моральну шкоду, видати копію розпорядження про звільнення, видати трудову книжку

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп та зазначає, що остаточний розрахунок з ним проведено 30 липня 2013 року і лише тоді, позивач дізнався про те, що його права порушено.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить зобов'язати відповідача:

нарахувати позивачу його середній заробіток за весь час затримки, з 07 жовтня 2012 року по 30 липня 2013 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних;

виплатити позивачу нарахований його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з 07 жовтня 2012 року по 30 липня 2013 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних;

відшкодувати позивачу моральну шкоду за затримку виплати середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 1 000 грн.;

видати позивачу копію розпорядження про звільнення із зазначеним у ньому пункті статті закону, яка стала підставою для звільнення;

видати позивачу його трудову книжку, а в разі її відсутності дублікат трудової книжки, заповнену відповідно до вимог положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

З позову вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено 30.07.2013. З позовом до суду позивач звернувся 29 серпня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В рішенні від 15 жовтня 2013 року по справі № 8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що до позовних вимог ОСОБА_2 підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, оскільки останні пов'язанні виключно з проходженням ним публічної служби та із звільненням з публічної служби 06 жовтня 2012 року.

Таким чином, приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до Козелецького районного суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2016 року скасувати, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки, відшкодувати моральну шкоду, видати копію розпорядження про звільнення, видати трудову книжку направити до Козелецького районного суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної силу з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 14 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.