СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
04 квітня 2007 року | Справа № 2-19/14946-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої сільськогосподарської фірми "Еврика" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 23.11.2006 у справі № 2-19/14946-2006А
за позовом Спеціалізованої сільськогосподарської фірми "Еврика" (вул. Київська, 90, місто Сімферополь, 95026)
до Державної інспекції з карантину рослин по Автономній Республіці Крим (пров. Тихий, 6, місто Сімферополь, 95001)
про визнання відсутності компетенції
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізована сільськогосподарська фірма «Еврика» звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної інспекції з карантину рослин по Автономній Республіці Крим про визнання відсутності компетенції.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач за межами своїх повноважень, які надані державної рослинної Інспекції вимагає від позивача: обов’язкового оформлення та наявності карантинних сертифікатів, проведення платної перевірки насіння у лабораторіях Державної інспекції з карантину рослин, надавати зразки насіння на перевірку до Державної інспекції з карантину рослин кожні 14 днів, у порядку державного контролю проведення перевірок на підприємстві позивача, ліквідувати текст «Насіння перевірено у державній інспекції з карантину рослин», які нанесені на упаковці насіння. При невиконанні цих вимог робітники Державної інспекції з карантину рослин перешкоджають вільної реалізації насіння.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2006 року у справі № 2-19/14946-2006 А (суддя Мокрушін В.І) в позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що компетенція Державної інспекції з карантину рослин визначена статтею 10 Закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 року № 3348 –Х11. Вимоги позивача не відповідають засобам захисту порушеного права.
Не погодившись із вказаною постановою, спеціалізована сільськогосподарська фірма «Еврика» звернулась із апеляційною скаргою, у якої просить скасувати постанову суду. На думку сторони, судом допущено неповне з’ясування обставин справи. Перевірка як спосіб здійснення контролю не повинна виходити за межі повноважень Державної інспекції з карантину рослин, інспекція не вправі вимагати надавати документи, на підставі яких здійснюється господарська діяльність, а саме, господарські договори, документи бухгалтерського обліку, та інші документи переміщення рослин.
На думку сторони, компетенція відповідача розповсюджується на проведення державного контролю відносно рослин, що переміщуються територією України через державний кордон. Спеціалізована сільськогосподарська фірма «Еврика»не ввозить в Україну рослинний матеріал, імпортне насіння не придбає, розсадники, оранжереї і теплиці не використовує, а використовує інші методи ведення репродукційного насінництва сортів України. Тому, компетенція карантинних служб по державному контролю на підприємство позивача не розповсюджується. На думку сторони державний контроль в області репродукційного насінництва здійснюють тільки державні інспекції з насінництва. Судом також не прийняти до уваги інші питання, а саме, повноваження надавати зразки насіння до лабораторії відповідача, повноваження стосовно надавати зразки насіння до лабораторії кожні 14 днів, повноваження вимагати оформлення обов’язкового карантинного сертифікату. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
21 березня 2007 року у судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача надав пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.
Судова колегія ухвалила відкласти розгляд справи на 04 квітня 2007 року, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових матеріалів у справі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 21 березня 2007 року у справі №2-19/14946-2006А суддя Видашенко Т.С. була замінена на суддю Котлярову О.Л.
В судове засідання, призначене на 04 квітня 2007 року представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності не з’явившихся представників сторін.
Розпорядженням виконуючої обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 року Шевченко Н.М. у справі №2-19/14946-2006А суддя Котлярова О.Л. була замінена на суддю Ткаченка М.І.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила наступне.
Позивач, спеціалізована сільськогосподарська фірма «Еврика»відповідно до Статуту є суб’єктом насінництва і розсадництва.
Судом встановлено, що відповідач вимагає від позивача: обов’язкового оформлення та наявності карантинних сертифікатів, проведення платної перевірки насіння у лабораторіях Державної інспекції з карантину рослин, надавати зразки насіння на перевірку до Державної інспекції з карантину рослин кожні 14 днів, у порядку державного контролю проведення перевірок на підприємстві позивача, ліквідувати текст «Насіння перевірено у державній інспекції з карантину рослин», які нанесені на упаковці насіння.
Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про те, що компетенція відповідача визначена ст. 10 Закону України «Про карантин рослин», оскільки позивач оскаржує не компетенцію відповідача взагалі, а компетенцію відносно певних дій, вказаних позивачем.
Згідно до статті 29 цього Закону, об’єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках: вивезення та/ або ввезення об’єктів регулювання у карантинну зону; транспортування імпортованих об’єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, зміщувалися з іншими вантажами.
Таким чином, карантинний сертифікат потрібно мати у двох випадках, визначених законом.
Оскільки вимоги до оформлення сертифікату не булі пов’язані із вказаними законом випадками, відповідач не має право вимагати оформлення карантинних сертифікатів.
Стосовно надання зразків на перевірку рослин кожен 14 діб та проведення платної перевірки насіння у лабораторіях Державної інспекції з карантину рослин, відповідач не надав доказів, на підставі якого нормативного акта відбуваються ці дії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження та знезараження під карантинних матеріалів і об’єктів та їх переліку № від 24.05.04 року за № 672 з метою визначення карантинного стану території України державні інспектори з карантину рослин систематично проводять контрольне обстеження сільськогосподарських і лісових угідь, місць зберігання і переробки рослин і рослинних продуктів, пунктів карантину та прилеглої до них території. Щороку контрольні обстеження проводяться у суб’єктів господарювання, які вирощують елітне сортове насіння і садивний матеріал, на державних сортодільницях, у плодорозсадниках, карантинних розсадниках, ботанічних садах. Але вказаний документ не містить вимог щодо перевірки рослин кожні 14 діб. Таким чином, постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на державну службу, її проходження; звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Позивач, якій звернувся з позовною заявою про відсутність компетенції органу владних повноважень відносно вимог, спрямованих до позивача, не є органом владних повноважень, а тому він не має права звертатися із вказаним позовом, оскільки право звертатися з таким позовом відповідно до пункту 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України належить органу владних повноважень.
З позовною заявою про оскарження дій органів Державної інспекції з карантину рослин по Автономній Республіці Крим позивач не звернувся, оскільки позовна заява не містить переліку конкретних дій, які необхідно визнати неправомірними.
За такими обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача не відповідають засобам захисту порушеного права.
Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, постанова суду підлягає зміні.
При прийнятті нової постанови, судова колегія відмовляє у задоволенні позову, у зв’язку з порушенням позивачем вимог процесуального законодавства, тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої сільськогосподарської фірми «Еврика» частково задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2006 року у справі № 2-19/ 14946 –2006 А змінити.
3. У позові відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що, відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис В.А. Лисенко
Судді підпис М.І. Ткаченко
підпис Л.М. Заплава