Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/2445/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», треті особи: Міністерство інфраструктури України, Первинна профспілкова організація державного підприємства «Адміністрація морських портів України», голова Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги ,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Адміністрація морських портів України», треті особи: Міністерство інфраструктури України, Первинна профспілкова організація державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що суду докази на підтвердженнятого, що колишні умови праці позивача не може бути збережено, що стали підставою для видання наказу №18-к, відповідачем не наддавались. Посилається на те, що продовжують діяти договори оренди приміщень за адресою АДРЕСА_1, в яких розташовувався і відділ організації процедур закупівель. В наказі № 18-к відсутні посилання щодо порядку проведення компенсації відповідно до законодавства матеріальних витрат працівників у зв'язку з направленням на роботу і іншу місцевість, як того вимагають норми ст. 51 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про оплату праці». На час видання відповідачем наказу № 18-к, повідомлення про наступне звільнення від 26 січня 2015 року № 02-03/23, з яким позивача ознайомлено 4 лютого 2015 року,позивач був тає членом виборного органу (профкому) Первинної профспілкової організації ДП «АМПУ», згоди на звільнення позивача профспілка не надавала.. Судом не досліджено докази у справі, надані позивачем, а саме наказ ДП «АМПУ» від 23 липня 2014 року № 155, зі змінами внесеними наказом ДП «АМПУ» від 26 грудня 2014 року № 283, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що вказаний Порядок (зі змінами) не передбачає необхідності погодження наказу №18-к з головою первинної профспілкової організації ДП «АМПУ».

У судове засідання апеляційного суду позивач не явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена (а.с. 179).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

23 січня 2015 року з метою оптимізації управлінської діяльності апарату управління ДП «АМПУ» та забезпечення належної організації управління відокремленими підрозділами з найбільш наближеного до них регіону України, створення умов для підвищення продуктивності праці працівників апарату управління ДП «АМПУ» шляхом розміщення їх робочих місць у приміщеннях, закріплених за ДП «АМПУ» у м. Одесі, а також забезпечення економного та раціонального використання матеріальних і фінансових ресурсів підприємства головою державного підприємства «Адміністрація морських портів України» був виданий наказ №18-К «Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників»

Вказаним наказом було вирішено провести в апараті управління ДП «АМПУ» зміни в організації виробництва і праці шляхом переведення підрозділів та робочих місць працівників апарату управління ДП «АМПУ» - служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи і інспектора з запобігання і протидії корупції, які розміщуються в орендованих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, до приміщень будівлі ДП «АМПУ» за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1.

Наказом №18-К на службу управління персоналом було покладено обов'язок ознайомити під особистий підпис всіх працівників служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи і інспектора з запобігання і протидії корупції, робочі місця яких за посадами визначені за адресою АДРЕСА_1, з цим наказом та повідомленням про наступну зміну істотних умов праці, а у разі незгоди працівників від продовження роботи в нових умовах праці здійснити заходи по припиненню трудового договору згідно з законодавством.

На виконання п.3 наказу ДП «АМПУ» № 18-К від 23січня 2015 року позивача ОСОБА_2, яка працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи, було повідомлено про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці (повідомлення №02-03/23) 04 лютого 2015 року, про що свідчить її особистий підпис, і ця обставина позивачем не заперечувалась.

Своєї згоди на продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці позивач не надала..

ДП «АМПУ» було направлено до первинної профспілкової організації ДП «АМПУ» подання № 02-03/97 від 10 березня 2015 року про надання згоди на звільнення позивача на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Листом від 23 березня 2015 року №14 Первинна профспілкова організація повідомила, що не надає згоди на звільнення позивача на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, при цьому обґрунтувань щодо не надання згоди на звільнення позивача у своєму листі фактично не вказала. В листі було зазначено лише про те, що подання ДП «АМПУ» щодо надання згоди на звільнення позивача з роботи було направлено до закінчення встановленого трудовим законодавством двомісячного строку, протягом якого працівники мають надати згоду або відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, а також про те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом працівників підприємства про визнання наказу відповідача №18-к незаконним. Інших обґрунтувань відмови у наданні згоди на звільнення позивача з посиланням на норми законодавства у листі профспілкової організації не зазначено.

01 квітня 2015 року відповідачем був виданий наказ №105-к 3-2 про звільнення позивача з посади провідного юрисконсульта на підставі п.6 ст.36 КЗпП України з 06 квітня 2015 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

У квітні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона працювала в ДП «АМПУ» на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи, 01 квітня 2015 року наказом № 105-к 3-2 відповідач припинив трудовий договір з позивачем на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв'язку з відмовою позивача від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Підставами для звільнення є наказ ДП «АМПУ» №18-К «Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників» від 23 січня 2015 року, повідомлення № 02-03/23від 26 січня 2015 року, подання № 02-03/97від 10 березня 2015 року, лист № 14 від 23 березня 2015 року. Вважає її звільнення незаконним, оскільки відповідач, видавши наказ від 23 січня 2015 року № 18-к, вирішив питання про зміну умов трудового договору позивача, яка є членом виборного органу первинної профспілкової організації ДП «АМПУ», з порушенням вимог ст.252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не отримавши попередньої згоди профкоум. Також наказ №18-к в порушення Порядку погодження проектів розпорядчих документів ДП «АМПУ» не був завізований головою профкому. Згоди на звільнення позивача профспілкова організація за результатами розгляду подання адміністрації не надала, про що повідомила у листі №14 від 23 березня 2015 року. Відповідач також порушив строки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні, оскільки трудову книжку та виписку з наказу про звільнення позивач отримала 07 квітня 2015 року. Незаконними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду. Просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним наказ ДП «АМПУ» №105-к 3-2 «Про припинення трудового договору» від 01 квітня 2015 року; поновити її на посаді провідного юрисконсульта відділу договірної роботи служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи ДП «АМПУ»; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі; визнати недійсним запис № 15 в трудовій книжці позивача про звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

До участі в справі було залучено третю особу - голову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник третьої особи Первинної профспілкової організації ДП «АМПУ» позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача та третьої особи посилався на те, що з метою оптимізації управлінської діяльності апарату управління ДП «АМПУ» та забезпечення належної організації управління відокремленими підрозділами з найбільш наближеного до них регіону України було прийнято рішення щодо переміщення робочих місць з м. Києва до м. Одеси, у зв'язку з чим було видано наказ № 18-К «Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці». Законодавством України не передбачено погодження наказу про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці працівників з профспілковою організацією або її виборними органами. Листом від 23 березня 2015 року №14 року профспілкова організація ДП «АМПУ» повідомила відповідача, що не надає згоду на звільнення позивача за п.6 ст.36 КЗпП України, проте жодних обґрунтувань щодо відмови у наданні згоди на звільнення позивача у своєму листі не вказала.

Представник третьої особи Міністерства інфраструктури надіслав пояснення по суті позовних вимог, де зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що від відповідає встановленим судом обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надавались суду докази про те, що колишні умови праці позивача не може бути збережено, а також посилання на те, що продовжують діяти договори оренди приміщень за адресою: АДРЕСА_1 де розташовувався відділ, в якому працювала позивач і де продовжує працювати інспектор із запобігання та протидії корупції, який також за наказом №18-К мав бути переведений до м. Одеси, судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом, відповідачем був виданий наказ №18-к від 23 січня 2015 року, яким передбачалась зміна в організації виробництва і праці та зміна істотних умов праці працівників ДП «АМПУ» для оптимізації управлінської діяльності апарату управління ДП «АМПУ» та забезпечення належної організації управління відокремленими підрозділами з найбільш наближеного до них регіону України.

Відповідно до положень ГК України та Статуту ДП «АМПУ» проведення змін в організації виробництва і праці є правом роботодавця, оспорюваний наказ був виданий головою ДП «АМПУ» в межах його повноважень

Висновок суду про те, що в ДП «АМПУ» зміна в організації виробництва і праці шляхом переведення підрозділів та робочих місць працівників апарату Управління підприємства, в тому числі відділу, де працювала позивач, з м. Києва до м. Одеси фактично відбулась, відповідає обставинам справи і не спростований позивачем.

Посилання позивача на те, що на час подання апеляційної скарги не закінчилась дія договору оренди приміщень в м. Києві, де був розташований до переведення в м. Одесу відділ, в якому працювала позивач, не впливають на правильність висновку суду про те, що зміна в організації виробництва і праці шляхом переведення підрозділів та робочих місць працівників апарату підприємства в іншу місцевість відбулась.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року, якою залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 та інш. до ДП «АМПУ» про визнання незаконним наказу №18-К від 23 січня 2015 року, встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 15 серпня 2013 року №6547, відповідно до умов якого відповідач орендував приміщення за адресою АДРЕСА_1 є припиненим з 15 травня 2015 року. (а.с. 162-172).

Відсутність у наказі №18-К посилання щодо порядку проведення компенсації відповідно до законодавства матеріальних витрат працівників у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, не є підставою для визнання наказу незаконним, зважаючи на те, що у п. 2 наказу зазначено про здійснення змін істотних умов праці працівників апарату управління з дотриманням вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказ №18-к є незаконним, оскільки відповідач не надавав його для попереднього ознайомлення та погодження органу профспілки, є необґрунтованими, оскільки нормами КЗпП України ( ч. 2 ст. 252) таких дій роботодавця не передбачено у разі видання наказу про зміну організації виробництва і праці та зміну у зв'язку з цим істотних умов праці працівників, а вимагається попередня згода профспілки при здійсненні зміни умов трудового договору, притягненні до дисциплінарної відповідальності щодо конкретного працівника.

Посилання в скарзі на те, що наказ №18-к відповідно до п.п. 2 п. 7 Порядку погодження проектів розпорядчих документів ДП «АМПУ» від 23 липня 2014 року №155 (зі змінами від 26 грудня 2014 року, мав бути погоджений з головою профспілкового комітету, не відповідають дійсності, оскільки із зазначених в цьому пункті Порядку переліку питань, які адміністрація повинна погоджувати з головою профспілки, відсутнє питання про зміну організації виробництва і праці та зміну у зв'язку з цим істотних умов праці працівників.

Судова колегія не погоджується і з доводами скарги щодо неправильності висновку суду про відсутність обґрунтованої відмови профспілки у наданні згоди на звільнення позивача.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України, ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Листом від 23 березня 2015 року №14 первинна профспілкова організація повідомила адміністрацію ДП «АМПУ» про те, що згоди на звільнення позивача на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України не надає. У листі зазначено про те, що відповідно до ст. 32 ч. 3 КЗпП України працівники мають право надати згоду продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці протягом двохмісячного строку з дня попередження про таку зміну, в тому числі і в останній день строку, станом на 20 березня 2015 року такої згоди ОСОБА_2 не надавала, отже, на думку профспілкової організації, подання адміністрації надіслане без урахування вказаних положень закону. Також зазначено про наявність судового спору працівників щодо законності наказу №18-К. (а.с. 21).

Таким чином, суд дійшов до вірного висновку про те, що відмова у наданні згоди на звільнення позивача профспілковою організацією не обґрунтована, не мотивовано відсутність у адміністрації права звільнити позивача за п. 6 ст. 36 КЗпП України після закінчення двохмісячного строку з дня попередження про зміну істотних умов праці у разі відсутності згоди позивача продовжувати працювати в нових умовах.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: