АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/7168/15-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22 -ц/791/477/16-ц Доповідач Фурман Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.

Чиркової К.Г.

секретар Гуров Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, треті особа без самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітету Херсонської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про надання права на приватизацію приміщень у гуртожитку,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що наказом від 22.10.2012 року, виданим ВАТ «Херсонські комбайни», на підставі якого був виданий ордер № 100, їй та членам її сім'ї - ОСОБА_3, ОСОБА_4, надано дозвіл на вселення та проживання у кімнатах АДРЕСА_1. В подальшому отримано дозвіл на перепланування цього приміщення.

Рішенням міської ради від 24.07.2013 року № 1093 9 гуртожиткам, включаючи гуртожиток АДРЕСА_1, прийнятих до комунальної власності, був підтверджений їх статус «гуртожиток» із наданням дозволу на приватизацію житлових приміщень.

Вважає, що вона та члени її сім'ї відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" мають право на житло шляхом приватизації займаних ними на законних підставах приміщень у гуртожитку.

Однак, відповідач відмовляє у приватизації, вказуючи на те, що приміщення під літерою „в" не є житловим, а тому не може бити приватизоване.

Посилаючись на порушення свого права на приватизацію кімнат у гуртожитку, позивачка просила надати їй та членам її родини: чоловіку - ОСОБА_3 та сину - ОСОБА_4 право на приватизацію житлового блоку (секції), а саме: на займані та вказані в ордері житлові приміщення АДРЕСА_1 згідно реєстрації в паспорті і фактичному проживанню.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток, розташований АДРЕСА_1, знаходився на балансі ВАТ «Херсонські комбайни», щодо якого постановою Господарського суду Херсонської області від 17.05.2011 року було відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням у визначеному законом порядку його ліквідатора, до якого перейшли всі права керівника (органів управління) цього суб'єкта господарювання.

Рішенням Херсонської міської ради за № 872 від 30.11.2012 року дано згоду на прийняття до комунальної власності міської територіальної громади 9 гуртожитків, що знаходяться на балансовому обліку ВАТ «Херсонські комбайни», у тому числі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1.

Рішенням Херсонської міської ради № 1093 від 24.07.2013 року стосовно гуртожитку по АДРЕСА_1 було підтверджено статус «гуртожиток» із наданням дозволу на приватизацію жилих приміщень.

Наказом ліквідатора ВАТ «Херсонські комбайни» №6-0 від 13.06.2012 року надано статус жилих кімнат в гуртожитку АДРЕСА_1, у тому числі і приміщенню на другому поверсі, позначеному на плані гуртожитку під № 25, з присвоєнням йому номеру 255в /а.с.12/.

Наказом ліквідатора ВАТ «Херсонські комбайни» №92-0 від 22.10.2012 року задоволено заяву ОСОБА_2 про поліпшення її житлових умов та вирішено видати їй ордер на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_1, а саме на кімнати (квартири) АДРЕСА_1 загальною площею 52 кв.м., дозволено вселення у вказані кімнати та використовування їх для проживання разом з членами її сім'ї /а.с.13/.

В подальшому на підставі вказаних наказів ОСОБА_2 та членам її сім?ї видано ордер № 100 від 22.10.2012 року, який недійсним не визнавався /а.с.14/.

З цього часу вони були зареєстровані у вказаних кімнатах гуртожитку, проживали в них, оплачували комунальні послуги.

Позивачка неодноразово зверталася до органів виконавчої влади з проханням надати дозвіл на приватизацію житлових приміщень АДРЕСА_1, проте їй відмовлено з посиланням на те, що приміщення під літ. «в» є нежилим, та відповідно до ст. 61 Житлового Кодексу УРСР відносно нього не може бути укладено договір найму жилого приміщення та приватизовано його як житло.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку".

Відповідно до положень ч.4 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до ч.2 ст. 10 цього Закону, власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кухні, санвузли тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" громадяни, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 5 зазначеного вище Закону після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції, зокрема, рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу в статусі «гуртожиток» та дозволяє приватизацію його житлових і нежитлових приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» містить положення про те, що власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Стаття 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» дає наступні визначення термінів, що вживаються в цьому Законі. Зокрема, допоміжні приміщення у гуртожитку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Житлова кімната у гуртожитку це окреме житлове приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому. Житлові приміщення у гуртожитку це приміщення гуртожитку (житлові кімнати, житлові блоки (секції), призначені та придатні для постійного проживання у них. Нежитлові приміщення у гуртожитку це приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать до житлових приміщень і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин.

Конституційний Суд у своїх рішення від 02.03.2004 року №4-рп/2004 та від 09.11.2011 року №14рп/2011 зазначив, що допоміжні приміщення (кухні, сараї, кладові, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян, одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Аналізуючи наведені нормативні положення, суд дійшов правильного висновку про те, що в гуртожитку можуть бути приватизованими тільки житлові приміщення. Не підлягають приватизації допоміжні приміщення, якими є технічно пристосовані приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та обслуговування громадян, і які використовуються для цього. Житловими кімнатами та житловими приміщеннями в гуртожитку є приміщення, призначені для постійного проживання в них мешканців та придатні для цього.

Як зазначалось, рішенням сесії Херсонської міської ради від 24.07.2013 року №1093, надано дозвіл на приватизацію лише житлових приміщень у гуртожитку.

Згідно витягу з протоколу № 6 засідання міської громадської комісії з житлових питань від 10.06.2014 року, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 17.06.2014 року № 149, ОСОБА_2 визнано наймачем житлових приміщень за АДРЕСА_1, без врахування приміщення під літ. «в», яке згідно з технічною документацією на будинок є нежилим приміщенням /а.с.57/.

В копії технічного паспорту від 13.11.2013 року вказано про самочинне будівництво у приміщеннях АДРЕСА_1, так, житлове приміщення під літ. «а» переобладнано під кухню, а нежиле приміщення під літ. «в» з підсобного загального користування переобладнано в жиле, і до нього приєднано частину балкону /а.с.81-83/.

Із поповерхового плану будівлі гуртожитку вбачається, що приміщення АДРЕСА_1 площею 12,3 кв.м зазначене як «слюсарня» /а.с. 11-14/.

Отже, згідно технічної документації спірне приміщення АДРЕСА_1 є допоміжним, а відтак не підлягає приватизації.

Як вбачається із свідоцтв про право власності, отриманих після приватизації житлових приміщень мешканцями гуртожитку ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які на час розгляду справи є дійсними, до загальної площі житлових приміщень, що були передані їм у власність та розрахунку розміру загальної площі житлового приміщення у гуртожитку, включено частку приміщень спільного користування, до яких входить спірне приміщення АДРЕСА_1. Приватизація цього приміщення порушить їх права як власників житлових приміщень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірне приміщення у гуртожитку не мало статусу житлового і не могло надаватися для проживання позивачці.

Разом з тим, вказаний дозвіл не може розцінюватися як встановлений законом дозвіл компетентного органу на зміну статусу приміщення-переведення з нежитлового у житлове.

За наведених обставин вимоги позивача щодо надання їй права на приватизацію приміщення АДРЕСА_1, як житлового, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

При цьому вимоги щодо надання позивачу права на приватизацію приміщень АДРЕСА_1 є передчасними, оскільки відповідачі не заперечують проти приватизації цих приміщень.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

К.Г. Чиркова