ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016Справа №910/3434/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Хмельницький

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

про: стягнення боргу по орендній платі в сумі 25 297,64 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Матущак М.Г. (представник за довіреністю)

Ціммерманн В.А. (представник за довіреністю)

від відповідача Черниш О.В. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 12 квітня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 29 лютого 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 03/823 від 25.02.2016 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", про стягнення боргу по орендній платі в сумі 25 297,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/3434/16 та призначено розгляд справи на 22.03.2016 року.

Через відділ діловодства суду 21.03.2016 року від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 2002/10-05 від 18.03.2016 року та відзив на позовну заяву № 2003/10-05 від 18.03.2016 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 22.03.2016 року від представника позивача надійшли пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом № 03/1112 від 17.03.2016 року, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 22.03.2016 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, яка була долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.03.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено. Представник відповідача заперечив проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та дав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 22.03.2016 року оголошено перерву до 12.04.2016 року о 10:30.

Через відділ діловодства суду 08.04.2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 07.04.2016 року, яке було долучене судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.04.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав письмові пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та дав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 12.04.2016 року оголошено перерву до 12.04.2016 року о 12:05 год.

Після оголошеної в судовому засіданні 12.04.2016 року перерви представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти позову з викладених у відзиві на позовну заяву підстав та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нерухомого майна - 2 (два) антено-місця (далі - майно), радіорелейної станції РРС-93, розташовані за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, для встановлення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв та розміщення обладнання орендаря.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

За умовами п. 3.1. договору оренди, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованої орендної плати із застосуванням коефіцієнта вітрового навантаження (парусності) становить 1080,00 грн. за 1 антено-місце з ПДВ (20%). Орендна плата за перший місяць оренди за 2 (два) антено - місця 2160,00 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору оренди.

В пункті 3.4. договору оренди сторони визначили, що орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.5. договору оренди).

Пунктом 3.8. договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Як визначено в п. 12.1 Договору, цей Договір набуває чинності від дати підписання його сторонами, діє до 30 квітня 2014 року та регулює відносини між сторонами з 01 січня 2014 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

На виконання умов договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нерухомого майна 2 (два) антенно-місця радіорелейної станції РРС-93 розміщення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв (майно) за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.01.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

01.01.2014 року антенно-місця антенно-щоглової споруди РРС-93, розташованої за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області були встановлені, що підтверджується актом встановлення обладнання від 01.01.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 15 120,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач продовжував користувались орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди, тобто після 30.04.2014 року, 02.10.2014 року позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо пролонгації терміну дії договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, що підтверджується листом №1721 від 02.10.2014 року (копія листа міститься в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач, у відповідь на лист №1721 від 02.10.2014 року, повідомив позивача, що у листопаді місяці ПАТ «Укртрансгаз» буде заключати централізований договір з ПАТ «Укртелеком», тому будь-яке укладення договорів або додаткових угод підрозділами ПАТ «Укртрансгаз» з підрозділами ПАТ «Укртелеком» призупинено до укладання централізованого договору.

Позивач вказує, що внаслідок несплати відповідачем орендних платежів в період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року, звернувся до відповідача з претензією №25/4639 від 11.12.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості по сплаті орендних платежів та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати цих платежів (копія претензії міститься в матеріалах справи). Вказана претензія залишена без задоволення.

В подальшому, 27.01.2016 року позивач направив відповідачу пропозицію щодо врегулювання спору у досудовому порядку № 03/274 від 26.01.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості по сплаті орендних платежів та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати цих платежів (копія пропозиції міститься в матеріалах справи). Вказана пропозиція залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року виконане, що підтверджується платіжним дорученням №25679 від 30.09.2014 року, на підставі якого позивачу було сплачено 8 640,00 грн., про що складено, підписано та скріплено печатками сторін акт № 832000/14-770 від 31 травня 2014 року, за яким сторонами визнано, що зобов'язання за договором оренди виконані в повному обсязі, взаємних претензій не має (копія акту міститься в матеріалах справи). Крім того, відповідач зазначив, що договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року не було пролонговано, тому позивачем не підтверджено факт фактичного користування відповідачем орендованим майном у спірний період. Відповідач також вказує, що за даними бухгалтерського обліку відповідача договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року є виконаним, кредиторська заборгованість перед позивачем за вказаним договором відсутня, про що зазначено в акті звіряння взаєморозрахунків станом на 10.03.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст.764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вже було встановлено судом, 18.04.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нерухомого майна - 2 (два) антено-місця (далі - майно), радіорелейної станції РРС-93 розташовані за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, для встановлення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв та розміщення обладнання орендаря.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування частину нерухомого майна 2 (два) антенно-місця радіорелейної станції РРС-93 розміщення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв (майно) за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.01.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

Крім того, 01.01.2014 року антенно-місця антенно-щоглової споруди РРС-93, розташованої за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області були встановлені, що підтверджується актом встановлення обладнання від 01.01.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 15 120,00 грн.

Так, позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач продовжував користувались орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди - 30.04.2014 року, 02.10.2014 року звертався до відповідача з пропозицією щодо пролонгації терміну дії договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, що підтверджується листом №1721 від 02.10.2014 року (копія листа міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідач, у відповідь на лист №1721 від 02.10.2014 року, повідомив позивача, що у листопаді місяці ПАТ «Укртрансгаз» буде заключати централізований договір з ПАТ «Укртелеком», тому будь-яке укладення договорів або додаткових угод підрозділами ПАТ «Укртрансгаз» з підрозділами ПАТ «Укртелеком» призупинено до укладання централізованого договору.

Водночас, позивач вказує, що оскільки відповідач не повернув позивачу орендоване майно, а продовжував користуватись ним після закінчення строку договору (після 30.04.2014 року), проти чого позивач не заперечував, тому, в силу ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Внаслідок несплати відповідачем орендних платежів в період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року, позивач звернувся до відповідача з претензією №25/4639 від 11.12.2015 року з проханням сплатити суму заборгованості по сплаті орендних платежів та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати цих платежів (копія претензії міститься в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без задоволення.

Крім того, 27.01.2016 року позивач направив відповідачу пропозицію щодо врегулювання спору у досудовому порядку № 03/274 від 26.01.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості по сплаті орендних платежів та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати цих платежів (копія пропозиції міститься в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до п. 3.8. договору оренди, у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Таким чином, з огляду на те, що в матеріалах справи, в порушення п. 3.4. договору оренди, відсутній акт про надання послуг за спірний період, як і відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного користування відповідачем орендованим майном у спірний період, що суперечить п. 3.8. договору оренди, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 15 120,00 грн.

Також, суд зазначає, що у відповідності до акту звіряння взаєморозрахунків станом на 10.03.2016 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року відсутня (копія зазначеного акту наявна в матеріалах справи).

З огляду на те, що судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 15 120,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав і для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів, які є похідними від вимоги про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Положеннями ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року, за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вбачається матеріалів справи, пунктом 8.2. договору оренди сторони передбачили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця.

Тобто, перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, яка передбачена п.8.2. договору оренди за заявлений позивачем період (з 25.02.2015 року по 21.07.2015 року) розпочинається з 21.01.2015 року (п. 8.2. договору оренди) та закінчується 21.01.2016 року (п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання мало місце з 21.01.2015 року, останнім днем перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення суми пені є 21.01.2016 року, в той час, як датою звернення позивача до суду з даним позовом є 29.02.2016 року (позовна заява була здана до установи зв'язку 26.02.2016 року), суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 257 Цивільного кодексу Україну позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми пені за заявлений позивачем період.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, заява Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.04.2016 року.

Суддя О.С. Комарова