Єдиний унікальний номер (справа №) 216/4245/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/243/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2016 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.

представника позивача ОСОБА_2

законного представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до ОСОБА_7, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: органу опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_1 ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_7, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_1 ради, з вимогами про:

-встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, окремо розташованої нежитлової будівлі цеху А-1, шл. блок, цегла, загальною площею 1235,8 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 кв. м., згідно тимчасової угоди №2105/1 від 26.01.2006 року, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г», який належав померлій ОСОБА_8;

-в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед АТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» пропорційно вартості предмета іпотеки за кредитним договором № 36-01-06 від 03.10.2006 року в сумі 2 131 296, 93 грн. (два мільйона сто тридцять одна тисяча двісті дев’яносто шість грн. 93 коп.) (з них: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 1 035 179, 00 грн., сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 658 596, 00 грн., сума строкової заборгованості по відсоткам – 26 278,57 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам – 273 474,02 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 137 769,34 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме окремо розташованої нежитлової будівлі цеху А-1, шл. блок, цегла, загальною площею 1235,8 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 кв. м., згідно тимчасової угоди №2105/1 від 26.01.2006 року, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г», яка належить ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 121) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

-стягнути сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2006 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «ОСОБА_6 та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_6 та Кредит», було укладено кредитний договір № 36-01-06, відповідно до якого на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 1 725, 275,00 грн., зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 20-40 % річних та з кінцевим терміном погашення кредитних ресурсів до 30.09.2011 року. В забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору № 36-01-06 від 03.10.2006 року, між банком та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір № 411/0906 від 03.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 03 жовтня 2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 3521. Відповідно до п. 1 іпотечного договору, предметом іпотеки за вищевказаним договором є: нерухоме майно, а саме окремо розташована нежитлова будівля цеху А-1, шл. блок, цегла, загальною площею 1235,8 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 кв. м., згідно тимчасової угоди №2105/1 від 26.01.2006 року, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г» та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів /АВМ № 384243 р.н. 900/ від 02.08.2000 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 04.09.2000 року в реєстровій книзі № 7н, реєстраційний номер: 70411, номер запису: 2674. Враховуючи наявні порушення договірних зобов’язань, керуючись положенням чинного законодавства України та кредитним договором № 36-01-06 від 03.10.2006 року, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з позичальника фізичної особи – підприємця ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2008 року (справа № 16/225-08) позовні вимоги банку задоволені. Таким чином, порушення умов кредитного договору № 36-01-06 від 03.10.2006 року та наявність простроченої заборгованості за кредитним договором є встановленим фактом. 19.01.2009 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 257665, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 20.01.2009 року, про що в книзі реєстрації смертей 20.01.2009 року зроблено відповідний актовий запис за № 115. 13.09.2009 року банк звернувся до ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори, за місцем реєстрації померлої ОСОБА_8, з вимогою до спадкоємців. Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги, що мали право на частину спадщини були: чоловік – ОСОБА_3, син – ОСОБА_7, дочка – ОСОБА_12; спадкоємцями другої черги – ОСОБА_13. Відповідно до повідомлення ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори від 03.11.2009 року, за вих.. № 3864/01-14, 26.06.2009 року з заявами про відмову від спадщини звернулися: ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_13. З зазначеного вбачається, що спадкоємцем ОСОБА_8, який не відмовлявся від спадщини, залишився лише ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який відповідно діючого законодавства вважається таким, що прийняв спадщину. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2011 року у справі №2-2461/2011 позов Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа – виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради як орган опіки та піклування, про примусове виконання обов’язку в натурі – задоволено повністю. Зобов’язано ОСОБА_3 звернутися до ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва на ім’я ОСОБА_7 про право на спадщину на нерухоме майно, що належало померлій 19.01.2009 року ОСОБА_8, а саме: ? частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Купріна, 121; окремо розташовану нежитлову будівлю цеху А-1 загальною площею 1235, 8 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 1386 кв.м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г», надавши нотаріусу усі передбачені інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України документи, а також зобов’язано ОСОБА_3 зареєструвати право на вказану спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку понесені судові витрати. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2014 року (справа № 444/2-2461/11) рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2011 року (справа № 2-2461/11) скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа – виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради як орган опіки та піклування, про примусове виконання обов’язку в натурі відмовлено, оскільки відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, що прийняв спадщину, а подання заяви про прийняття спадщини є його правом. Але рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, заборгованість за кредитним договором не погашена. Сума заборгованості за кредитним договором № 36-01-06 від 03.10.2006 року станом на 19.01.2009 року (дата смерті ОСОБА_8В.) складає 2 131 296,93 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту -1 035 179, 00 грн., сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 658 596, 00 грн., сума строкової заборгованості по відсоткам – 26 278,57 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам – 273 474,02 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 137 769,34 грн. Таким чином, вимоги банку не виконано, тому позивач просив встановити факт прийняття спадщини; звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів; а також стягнути витрати по сплаті судового збору (а.с.2-4).

19 жовтня 2015 року винесено розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв’язку з переведенням судді Мазурчак В.М. на роботу на посаду судді до іншого суду. Відповідно до протоколу від 19 жовтня 2015 року цивільну справу № 216/4245/15-ц було розподілено судді Кузнецову Роману Олександровичу.

Ухвалою від 20 жовтня 2015 року цивільну справу № 216/4245/15-ц прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково представник позивача зазначив про те, що ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом про стягнення з ОСОБА_7, в інтересах якого діяв його батько, суми заборгованості за кредитним договором в сумі 2 061 683, 76 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13.10.2011 року, яке набрало законної сили, позов було задоволено. Після смерті ОСОБА_8, заборгованість виплачується її чоловіком, законним представником відповідача у справі.

Законний представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення виходячи з наступного. Позивач при зверненні до суду не довів факт прийняття відповідачем ОСОБА_7 спадщини саме у вигляді спірного майна. Крім того, у кредитному договорі від 03.10.2006 року, який надав сам позивач, зазначено, що кредит надано під заставу «комплекту обладнання екструзійної лінії по виробництву гофрованих труб з ПВХ… ». Також, позивачем не надано суду беззаперечних доказів самого по собі факту наявності вказаного обладнання та факту прийняття спадщини у вигляді вказаного обладнання. Крім того, важливим фактором є також те, що будівля «виробничої бази» та устаткування, що свого часу в ній було розташоване ніким не оглядалось, на даний час достовірно навіть не відомо, чи є на території даної бази вказане у договорах устаткування та товари в обороті, що були предметом застави. Річ в тому, що певний час тому, співробітниками банку зазначена база була опечатана, а після цього останні заходили на територію вказаної бази та до її приміщень. Тому в даному випадку, позивач не надав беззаперечних доказів тому, що майно яке було предметом застави/іпотеки по вказаним позивачем договорам «дійшло» до спадкоємця. Також, слід відзначити, що позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначає розмір заборгованості за даним кредитним договором від 2006 року з урахуванням штрафів та пені. Відповідно до норм діючого законодавства пеня (штрафні санкції) є мірою відповідальності невиконання боржником свого зобов’язання, а для стягнення пені має бути наявний «склад цивільного правопорушення», тобто має бути наявна вина боржника за невиконання зобов’язання. А в даному випадку, вина неповнолітнього за невиконання зобов’язання у тому числі після смерті його матері та до моменту прийняття рішень відсутня. Крім того, згідно діючого законодавства, у разі вчинення правочину стосовно нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов’язковою. Також, зазначив, що позивач не надав суду доказів того, що відповідач отримав право власності на спадкове майно у контексті статті 23 ЗУ «Про іпотеку» про перехід права власності на предмет іпотеки. Тому, на підставі викладеного, зважаючи на норми діючого законодавства вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач по справі не є власником спірного майна.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_1 ради заперечувала проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що порушуються права неповнолітньої дитини.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

03 жовтня 2006 року між ВАТ «ОСОБА_6 та Кредит» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 36-01-06, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 1 725 275,00 грн., який зобов’язалась повернути у повному обсязі в строк до 30 вересня 2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 20 % річних (а.с.10-13).

З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки від 03 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 3521 (а.с. 14-15).

Згідно вищевказаного договору іпотеки ОСОБА_8 надала в іпотеку у забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором нерухоме майно, а саме: окремо розташовану нежитлову будівлю цеху А-1, шл. блок, цегла, загальною площею 1235,8 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 кв.м, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г». (а.с. 14-15).

Вказана нежитлова будівля, яка розташована за вищезазначеною адресою зареєстрована за ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів посвідченого ОСОБА_10 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 02.08.2000 року, реєстр № 900, запис № 2674 (а.с.32).

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_8 кредитних зобов’язань ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» звернулося з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 1 851 836,15 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2008 року було стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_8 (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Купріна, буд. 121; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; п/р 26000010647980 в КФ ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит», МФО 305835) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит в особі Криворізької філії Відкритого акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Костенко, буд. 6; код ЄДРПОУ 24609556, п/р 2909506090080 у КФ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит», МФО 305835) 1 693 775 грн. 00 коп. – заборгованості, 5 553 грн. 33 коп. – пені за несвоєчасне погашення відсотків, 40 124 грн. 78 коп. – пені за несвоєчасне погашення кредиту, 17 394 грн. 33 коп. – витрати по сплаті держмита та 110 грн. 84 коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.19-20).

Крім того, як вбачається з розрахунку загальної суми заборгованості, через несвоєчасне виконання ОСОБА_8 зобов’язань за кредитним договором № 36-01-06 від 03.10.2006 станом на 19.01.2009 загальна сума заборгованості відповідача становить 2 131 296, 93 грн., з яких: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту -1 035 179, 00 грн., сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту – 658 596, 00 грн., сума строкової заборгованості по відсоткам – 26 278,57 грн., сума простроченої заборгованості по відсоткам – 273 474,02 грн., пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам – 137 769,34 грн. (а.с.5-7).

19 січня 2009 року ОСОБА_8 померла, про що зроблено відповідний актовий запис за № 115, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 257665, виданим Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.9).

Так, 27 лютого 2009 року представником Криворізької філії ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори подано вимогу про задоволення вимог кредитора в порядку ст.. 1281 ЦК України (а.с.150-154).

ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори № 935/01-14 від 18.03.2009 року КФ ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» було повідомлено, що 18 березня 2009 року була заведена спадкова справа № 194-2009 після смерті 19 січня 2009 року ОСОБА_8, пр. що внесено запис до спадкового реєстру за № 46585443 (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2009 року до ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3 з заявами про відмову від спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_8, на користь її сина ОСОБА_7.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 серія 1-КИ № 049858, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 27 вересня 1999 року, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с.18).

Крім того, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 02.09.2009 ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» (а.с.37-43).

У вересні 2011 року ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про примусове виконання обов’язку в натурі, в якому просили зобов’язати останнього звернутися до ОСОБА_11 Криворізької державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва ім’я його малолітнього сина, ОСОБА_7 про право на спадщину на нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_8 Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2011 року вказані позовні вимоги було задоволено. Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.12.2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до ОСОБА_3, третя особа – виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради як орган опіки та піклування, про примусове виконання обов’язку в натурі відмовлено (а.с.29-31).

Також, 13 жовтня 2011 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у справі №22ц-23282/11 (Категорія – 27(4)), яким апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_6 та Кредит» задоволено, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 36-01-06 від 03.10.2006 станом на 15.02.2010: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 658 596 грн.; поточна заборгованість по кредиту – 1035179,00 грн.; поточна заборгованість по відсотках – 24401,42 грн.; прострочена заборгованість за відсотками – 197745,76 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків (п. 7.1. кредитного договору) – 17672,67 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (п. 7.1 кредитного договору) – 128094,91 грн., а всього 2 061 689 грн. 76 коп., а також судові витрати у сумі 2790 грн.

Позивач, вважаючи, що, оскільки боржником не виконані обов’язки з кредитного договору №36-01-06 від 03.10.2006, тому в силу вимог Закону України «Про іпотеку» у ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» виникло право на звернення стягнення на майно боржника у рахунок погашення кредитної заборгованості, звернувся з позовом до суду, в якому просив здійснити таке звернення в судовому порядку шляхом проведення прилюдних торгів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу забезпечення виконання грошового зобов’язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому до таких правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України в частині, що регулює питання забезпечення виконання зобов’язань, а також положення Закону України «Про іпотеку».

Приписами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що договір позики грошових коштів укладений у письмовій формі, договір іпотеки в установленому порядку посвідчений нотаріально, обидва договори підписані особисто ОСОБА_8 та представником позивача, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обов'язковим для виконання.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тому законних підстав про визнання договору іпотеки недійсним немає.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 було порушено умови укладеного договору зі своєчасного повернення суми позики, унаслідок чого утворився борг перед позивачем.

У позовній заяві позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, мотивуючи свої вимоги положеннями ст. ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Підпунктом 8.4.3 пункту 8.4 договору іпотеки від 03.10.2006 визначено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до чинного законодавства України у разі коли в момент наставання терміну виконання боржником зобов’язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 цієї ж статі передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ВАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» повністю виконало умови договору позики і ОСОБА_14 отримала грошові кошти в сумі 1 725 275, 00 грн., шляхом відкриття ссудного рахунку № 2073.4.1.00647.980, МФО 305835, під час підписання цього договору, проте в односторонньому порядку відмовилася від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором позики.

Відповідно ч. 1 ст.. 23 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Частиною 2 вказаної статі визначено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 36 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України "Про іпотеку").

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що після смерті 19 січня 2009 року ОСОБА_8 єдиним спадкоємцем є її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, про що свідчить рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.10.2011 у справі №22ц-23282/11. Зокрема під час розгляду вказаної цивільної справи за позовом ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» до неповнолітнього ОСОБА_7, в інтересах якого діє його батько, як законний представник, - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, судом апеляційної інстанції було встановлено факт прийняття неповнолітнім ОСОБА_7 спадщини після померлої ОСОБА_8

Відповідно до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України 3. обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже обставина прийняття відповідачем у справі спадщини після померлої ОСОБА_8 у вигляді предмета іпотеки окремо розташованої нежитлової будівлі цеху А-1, шл. блок, цеглу, загальною площею 1235,8 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 м кв., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г», є доведеною і додатковому обґрунтуванню не підлягає. А з урахуванням вимог ст.. 23 Закону України «Про іпотеку» відповідач набуває статусу іпотекодавця за іпотечним договором №411/0906 від 03.10.2006.

Одночасно з цим слід зазначити, що згідно вказаного вище рішення заборгованість за кредитним договором №36-01-06 від 03.10.2006 станом на 15.02.2010 склала 2061689 грн. 76 коп., з якої: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 658 596 грн.; поточна заборгованість по кредиту – 1035179,00 грн.; поточна заборгованість по відсотках – 24401,42 грн.; прострочена заборгованість за відсотками – 197745,76 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків (п. 7.1. кредитного договору) – 17672,67 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (п. 7.1 кредитного договору) – 128094,91 грн. Тому у рахунок погашення саме цієї суми заборгованості й підлягає зверненню стягнення на майно, вказане вище в рішенні.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з урахуванням встановленої суми заборгованості, а також з урахуванням встановлених характерних ознак такого майна згідно змісту іпотечного договору.

Крім того судом береться до уваги, що згідно статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зазначена правова позиція також знайшла свого підтвердження у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 (справа №6-1465цс15), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне визначити початкову ціну предмету іпотеку для його подальшої реалізації на рівні вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №411/0906 від 03.10.2006, тобто в сумі 1905001,00 грн.

Також судом звертається увага на те, що позовна вимога ПАТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка належала померлій ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з огляду на вимоги ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки таку обставину вже встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 525, 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, ст. 23, 33 Закону України «Про іпотеку», пунктом 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», пунктом 36 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 36-01-06 від 03 жовтня 2006 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством ОСОБА_6 «ОСОБА_6 та Кредит» та ОСОБА_8, яка станом на 15.02.2010 року становить 2 061 689, 76 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки – окремо розташовану житлову будівлю цеху А-1, шл. блок, цеглу, загальною площею 1235,8 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 1386 м кв., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, будівля 3 «г», що належить ОСОБА_7, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, в порядку спадкування після померлої ОСОБА_8, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації 1 905 001, 00 (один мільйон дев’ятсот п’ять тисяч одна) грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 (паспорт серії АН 349679, виданий Центрально-Міським РВ Криворізького МУ МВС України в Дніпропетровській області 04 жовтня 2005 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_6 та Кредит» (р/р 29095060900980 у КФ АТ «Банк «ОСОБА_6 та Кредит», МФО 305835, ОКПО 24609556) судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов