АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №11кп/790/273/16 Головуючий 1 інстанції: Овсянніков В.С.

Справа №619/4186/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.1 ст.164 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді - Протасова В.І.,

суддів - Шляхова М.І., Глініна Б.В.,

при секретарі - Дякової О.В.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст.164 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2

Харківської області, громадянин України, не працюючий,

з середньою освітою, розлучений, зареєстрований та

проживаючий за адресою: Харківська область,

Дергачівський район, смт.Вільшани, пров.Південний, 8, раніше засуджений 25 вересня 2014 року Дергачівським

районним судом Харківської області за ч.1 ст.286 КК

України до 3 років обмеження волі з позбавленням права

керувати транспортними засобами строком на 1 рік із застосуванням ст.75 КК України від призначеного

покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

ухвалою Дергачівського районного суду Харківської

області від 10 березня 2016 року його звільнено від

покарання на підставі закону України «Про амністію у

2014 році », -

засуджений за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривен.

Цим же вироком визначено вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року виконувати самостійно.

Вироком встановлено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 березня 2011 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на дітей – 19.02.2009 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 – в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 січня 2011 року і до їх повноліття.

З 31 січня 2011 року по теперішній час, ОСОБА_2, знаходячись в смт.Вільшани Дергачівського району Харківської області, маючи тимчасові заробітки, злісно ухилявся від цього обов'язку, внаслідок чого склалась заборгованість по аліментах в сумі 25689 гривен 30 копійок.

Ці дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України.

Заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.164 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років обмеження волі зі штрафом в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Покарання у виді штрафу підлягає самостійному виконанню.

Свою апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що судом при призначенні покарання не були застосовані положення ст.71 КК України; крім того, санкція ч.1 ст.164 КК України передбачає покарання у виді штрафу від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а суд призначив покарання тільки у твердій грошовій сумі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених підстав, обвинуваченого і його захисника, які вважали, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_2 в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Згідно вимог ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

В судовому засіданні апеляційного суду Харківської області обвинуваченим ОСОБА_2 було надано ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2016 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_2, та на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2014 року.

Отже, ОСОБА_2 звільнений на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від відбування покарання, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2014 року, ітому відсутні підстави для призначення покарання за сукупністю вироків, а доводи апеляційної скарги про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.71 КПК України безпідставні.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про призначення покарання у твердій грошовій сумі без визначення кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.53 КК України, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК з урахуванням положень ч.2 ст.53 КК України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу.

Суд у вироку не зазначив, що призначає покарання у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, однак призначив покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, призначаючи таке покарання, суд першої інстанції врахував положення загальної частини КК України, а саме ч.1 ст.53 КК України та правильно призначив обвинуваченому покарання - штраф.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, по справі не встановлено.

Наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора про невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є непереконливими.

При призначенні покарання, суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, який хоча раніше і судимий, але на спеціальних обліках не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, не працює.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд визнав визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання достатньо мотивовано, а покарання, що призначено обвинуваченому в максимальних межах санкції статті за яку він засуджений, є відповідним вчиненому, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і не знаходить підстав вважати, що призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування вироку суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області відмовити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий –

Судді -