Справа  № 2-539/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня  2009 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

                    судді Пучкової І.М.

                     при секретарі: Гуцовій А.В., Шевчук (Череватій) В.І., Потужній І.В.,    

                                  Ящук Л.В., Марковій О.С., Небесній О.О., Прутян Х.М., Чухрай О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси про стягнення грошових сум, до ВАТ «Поліграфмаш»  про зобов’язання прийняти на облік як потерпілого, -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які неодноразово уточнювалися, доповнювалися та неодноразово розглядалися судами. В останніх уточнених позовних вимогах ОСОБА_6 просить суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси щомісячні виплати за 80% втрати професійної працездатності у розмірі 1680 грн. (станом на 21 квітня 2009 року); заборгованість за 88 місяців з 1 лютого 2002 року по 1 червня 2009 року у розмірі 147840 грн.; одноразову допомогу у розмірі 40140 грн. станом на 21 квітня 2009 року; зобов’язати ВАТ «Поліграфмаш» взяти його на облік як такого, що постраждав у зв’язку з виконаннями трудових обов’язків на підприємстві, з дня  оформлення акту Н-1 від 18 грудня 2001 року шляхом видання наказу по підприємству з реєстрацією у спеціальному  журналі за встановленою формою, зобов’язати передати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси всі документи щодо страхових виплат за актом у відповідності до інструкцій у встановлені строки.

    Свої вимоги ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що він працював на заводі (на цей час - ВАТ «Поліграфмаш») з 1958 року, в 1994 році вийшов на пенсію. В 1959 році позивач по дорозі на роботу на власному мопеді був збитий вантажним автомобілем. За чотири місяці перебування на лікарняному позивач отримував 100% заробітної плати, потім був переведений на більш легку роботу. 7 липня 1960 року йому була встановлена ВТЕК ІІ група інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково у зв’язку зі стійкою втратою працездатності. Позивач, дізнавшись лише у 2001 році про право на звернення за отриманням акту Н-1, звернувся до ВАТ «Поліграфмаш» з проханням скласти та видати йому акт Н-1, але отримав довідку, що в архівних документах заводу акт відсутній. 18.12.2001 року на засіданні завкому заводу була розглянута справа ОСОБА_6 та складений «відновлений» акт Н-1. Також позивач вважає, що факт отримання ним трудового каліцтва на виробництві підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2002 року, яким встановлений факт травматизму по дорозі на роботу, що встановлює право на отримання ОСОБА_6 страхових виплат. Оскільки ОСОБА_6 отримав травму під час проїзду на власному транспорті на роботу, він вважає, що його власний транспорт використовувався в інтересах підприємства. Позивач також вважає, що на підставі рішення суду про факт каліцтва на виробництві та висновку МСЕК  має право на компенсацію 80% втрати професійної працездатності. Для отримання страхових виплат позивач надав до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси всі передбачені законом документи, але йому було відмовлено. ОСОБА_6 вважає свій позов обгрунтованим, оскільки є акт Н-1, рішення суду про встановлення факту каліцтва на виробництві, висновок МСЕК про 80% втрату професійної працездатності, трудова книжка з одним записом про місце роботи, та в обгрунтування позовних вимог наданий розрахунок страхових сум. Вимоги до ВАТ «Поліграфмаш» позивач обґрунтовує тим, що підприємство, за домовленістю з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси, безпідставно відмовлялось взяти його  на облік як такого, що постраждав у зв’язку з виконаннями трудових обов’язків на підприємстві, з дня оформлення акту Н-1 від 18 грудня 2001 року, у зв’язку з чим він тривалий час не міг отримати страхові виплати.

    Представники Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси проти позову заперечували, посилаючись на те, що отримана у 1959 році  позивачем травма не є такою, що пов’язана з виробництвом, акт форми Н-1 не складався і не повинен був складатися, оскільки нещасним випадком, пов’язаним з виробництвом, на той час визнавався випадок одержання травми на шляху до роботи чи з роботи на транспорті підприємства.

Представники ВАТ «Поліграфмаш» заперечували проти задоволення позовних вимог, пред’явлених до ВАТ «Поліграфмаш», посилаючись на те, що акт форми Н-1 щодо ОСОБА_7 не складався взагалі, в архівних документах підприємства відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність акту або отримання позивачем  травми, пов’язаної з виробництвом. Пожежа, яка сталася в приміщенні бухгалтерії, не стосується документів щодо охорони праці, в тому числі відносно ОСОБА_7,  оскільки документи зберігались в іншому приміщенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 з 22.09.1958 року по 05.09.1994 року працював на Одеському заводі поліграфічних машин, та звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.

Згідно з витягом з протоколу про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженим 23.02.1960 р. начальником відділу кадрів Одеського заводу поліграфічних машин, ОСОБА_6 9 жовтня 1959 року о 07 г. 20 хв. по дорозі на роботу на власному велосипеді з моторчиком - мопеді потрапив у ДТП, що сторонами не оспорюється.

З жовтня 1959 року по 14.02.1960 року ОСОБА_6 сплачений лікарняний листок у 100% розмірі, що підтверджується позивачем. Вперше ОСОБА_6 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 15.02.1960 р. по 14.05.1961 р.; надалі з 18.02.1961 р. позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 18.05.1964 року по 12.05.1965 року встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 25.05.1965 р. по 27.05.1966 р. встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 16.06.1966 року по 20.06.1967 року встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 28.06.1967 року встановлена безстроково ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 16.03.1998 р. позивач визнаний інвалідом ІІ групи  у зв’язку з трудовим каліцтвом безстроково. З 15 лютого 1960 року позивач почав отримував пенсію по інвалідності, а з  вересня 2000 року отримує пенсію за віком.

18 грудня 2001 року головним інженером ВАТ «Поліграфмаш», з посиланням на пожежу на підприємстві, був затверджений «відновлений» акт Н-1 від 09.10.1959 року про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_6, однак  представниками відповідача ВАТ «Поліграфмаш» підтверджується лише сам факт пожежі у 1983 році, з посиланням на те, що внаслідок пожежі  згоріла тільки частина бухгалтерії, а вся документація щодо охорони праці  перебувала в іншому приміщенні та не постраждала. Ніякого акту Н-1 щодо ОСОБА_6 не складалося, а відновлення акту Н-1 законодавством не передбачено.

15 квітня 2002 року ОСОБА_6 надав на ім’я голови правління ВАТ «Поліграфмаш» заяву про те, що акт Н-1 від 18.12.2001 року є недійсним, оскільки такий акт не існував на заводі, а 16.04.2002 р. рішенням профкому ВАТ «Поліграфмаш» відновлений акт Н-1  від 18.12.2001 року визнаний недійсним.

Посилання позивача на те, що виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності повинна була здійснюватися лише на підставі акту Н-1 є хибним, оскільки відповідно до Положення про призначення та виплату допомоги по державному соціальному страхуванню, затвердженого постановою ВЦРПС від 05.02.1955 року, додатку  № 2 до ст. 63 вказаного положення, ст. 179, 180 Кодексу законів про працю 1922 року, Положення про призначення та виплату державних пенсій, працівнику, який отримав трудове каліцтво, пов’язане з роботою, виплачувалась допомога з тимчасової втрати  працездатності  у розмірі 100%  від середнього заробітку. Нещасним випадком, пов’язаним з виробництвом, визнавався нещасний випадок, який стався з робітниками та службовцями, які доставлялись на місце роботи та з роботи на транспорті підприємства.

    Посилання позивача на те, що ВАТ «Поліграфмаш» повинен був  скласти акт Н-1 тоді, коли він в 2001 р. звернувся з відповідною заявою до заводу, суд не приймає до уваги, оскільки Положення про розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, затвердженого Постановою Президії ВЦРПС 4 вересня 1959 року, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, затверджене Постановою  президії ВЦРПС 20 травня 1966 року, зі змінами та доповненнями від 20.01.1969 р., 24.02.1975 р., 18.11.1977 р., яке було введене в дію з 1 липня 1966 р, Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене Постановою президії ВЦРПС від 13.08.1982 р. № 11-6, яке було введене в дію з 1 січня 1983 року, Положення  про розслідування  та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, затверджене Постановою  президії ВЦРПС № 8-12 від 17.08.1989 р., яке введено в дію з 01.01.1990 року, Положення про розслідування та облік  нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затверджене постановою КМУ № 623 від 10.08.1993 р., яке вводиться в дію з 01.01.1994 року, зі змінами від 23.04.1994 р., 05.08.1996 р., 17.06.1998 р., 27.10.1999 р., Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, затверджене постановою КМУ від 21.08.2001 р. № 1094, встановлюють, що нещасний випадок, який стався під час проїзду на роботу та з роботи на власному транспорті, не є нещасним випадком, пов’язаним з виробництвом, у зв’язку з чим акт Н-1 не складається.

Суд вважає, що до правовідносин в справі застосовується Положення про розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, затверджене Постановою президії ВЦРПС 4 вересня 1959 року, яке діяло на час отримання  позивачем каліцтва, та відповідно до якого нещасний випадок, що стався під час проїзду на роботу та з роботи на власному транспорті не є нещасним випадком пов’язаним з виробництвом, у зв’язку з чим акт Н-1 не повинен був складатися. Відновлений акт Н-1 від 18.12.2001 року є належним доказом, оскільки виданий без додержання вимог  законодавства.

Посилання позивача на Женевську Конвенцію  Міжнародної Організації Праці № 17 від 10.06.1925 року, Рекомендацію МОП № 67 від 12.05.1944 року, Конвенцію  Міжнародної Організації Праці № 121 від 08.07.1964 року, не можуть бути прийняті до уваги та застосовані судом, оскільки вони не ратифіковані Державою Україна.

Твердження позивача про те, що він використовував власний велосипед з моторчиком (мопед) в інтересах підприємства, оскільки на ньому добирався на роботу та з роботи, а тому отримана ним травма є нещасним випадком на виробництві, не є підставою для задоволення позову, оскільки позивач використовував велосипед з моторчиком (мопед) без відповідного наказу підприємства, у власних інтересах.

    Позивач помилково вважає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2002 року у цивільній справі № 2-1977/02 встановлений факт отримання ним трудового каліцтва, пов’язаного з виробництвом, оскільки вказаним рішення суду встановлено лише те, що  ОСОБА_6 9 жовтня 1959 року о 07 г. 20 хв. по дорозі на роботу до Одеського заводу «Поліграфмаш» отримав травму, у зв’язку з чим він був визнаний безстроково інвалідом ІІ групи внаслідок трудового каліцтва.

    Встановлення МСЕК позивачеві стійкої втрати професійної працездатності у відсотках не є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси, оскільки «відновлений» акт Н-1 від 18 грудня 2001 року не відповідає вимогам законодавства,  позивач не був та не міг бути взятий заводом на облік як такий, що постраждав внаслідок нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом.

    Таким чином, нещасний випадок, який стався з позивачем 9 жовтня 1959 року, не є нещасним випадком, пов’язаним з виробництвом, акт форми Н-1 не повинен був складатись, а тому відсутні підстави для зобов’язання ВАТ «Поліграфмаш» взяти позивача на облік як потерпілого внаслідок отриманої ним травми, та стягнення будь-яких вказаних в позові грошових сум з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси.

    Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 59, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 179, 180 Кодексу законів про працю 1922 року, розділом V Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14 липня 1956 р., Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, затвердженим Постановою Президії ВЦРПС від 4 вересня 1959 року, Положенням про призначення та виплату допомоги по державному соціальному страхуванню, затвердженого постановою ВЦРПС від 5 лютого 1955 року,  -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси про стягнення грошових сум: щомісячних виплат у зв’язку зі втратою 80% професійної працездатності в сумі 1680 грн., заборгованості за 88 місяців в сумі 147840 грн., одноразової допомоги в сумі 40140 грн.; до ВАТ «Поліграфмаш»  про зобов’язання прийняти на облік як потерпілого шляхом: видання наказу по підприємству з реєстрацією у спеціальному журналі за встановленою формою, зобов’язання передати до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Одеси всі документи щодо страхових виплат за актом у відповідності до інструкції у встановлені строки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя