Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" лютого 2009 р. Справа № 15/379-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Лакіза В.В., суддя Шепітько І.І.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов.555 від 24.02.09р.
відповідача -- не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи вх. № 3080С/1-10 на рішення господарського суду Сумської області від 16.10.08 по справі № 15/379-08
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Сумської міської ради, м. Суми
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Токарі
про визнання права приватної власності на нерухоме майно, -
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.10.2008 р. по справі № 15/379-08 (суддя Резниченко О.Ю.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 право приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок з мансардою загальною площею 160,3 м2, погріб, сарай, гараж, огорожу, артезіанську свердловину, розташовані на земельній ділянці площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 з технічними характеристиками, визначеними у технічному паспорті, складеному 09 червня 2008 року комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації".
Третя особа, виконавчий комітет Сумської міської ради, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В судове засідання 25.02.09 р. третя особа надала клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника виконавчого комітету Сумської міської ради. В зазначеному клопотанні виконавчий комітет Сумської міської ради зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні вказав, що вважає рішення господарського суду Сумської області від 16.10.08 по справі № 15/379-08 законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу третьої особи без задоволення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами справи.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач просив суд визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок з мансардою загальною площею 160,3 м2, погріб, сарай, гараж, огорожу, артезіанську свердловину, розташовані на земельній ділянці площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 з технічними характеристиками, визначеними у технічному паспорті, складену 09 червня 2008 року комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що він є власником земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0045 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується змістом державних актів на право власності на земельну ділянку серія “ЯЕ” № 196859 та серія “ЯЕ” № 196860, виданих 03 вересня 2007 року Сумським міським управлінням земельних ресурсів.
Між позивачем та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) в усній формі було вчинено правочин про їх спільні дії, спрямовані на спорудження в майбутньому на вказаній земельній ділянці житлового будинку та інших будівель і споруд, а після завершення такого спорудження, продаж з метою отримання прибутку побудованого будинку та інших будівель і споруд. Тому позивачем було замовлено в творчій майстерні художньо-архітектурного планування Національної Спілки художників України Худархпроект “ТМД” ескізний проект будівництва двоповерхового будинку по АДРЕСА_1, а після його отримання, погоджено даний проект з головним архітектором міста Суми.
Позивач у позовній заяві зазначив, що після отримання вказаного проекту відповідач самостійно, не отримавши від позивача відповідного дозволу, з використанням вказаного ескізного проекту збудував на належній позивачу земельній ділянці площею 0,0500 га житловий будинок з мансардою, погріб, сарай, гараж, огорожу, артезіанську свердловину. І відповідно до технічного паспорту, складеного 09 червня 2008 року комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка має площу 0,0500 га, збудовано житловий будинок з мансардою загальною площею 160,3 м2, погріб, сарай, гараж, огорожу, артезіанську свердловину. Позивач вказує, що
За таких підстав позивач, посилаючись на ст. ст. 16, 316,317,319,321,328 Цивільного Кодексу України, просив суд визнати за ним право власності на майно, зазначене в позові.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, судова колегія вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом позивач не надав суду доказів про те, що його права та охоронювані законом інтереси будь-яким чином були порушені відповідачем.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про здійснення будівництва відповідачем, докази про невизнання чи оскарження відповідачем права власності на майно, зазначене позивачем в позовній заяві, зв’язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою цієї статті передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 1.6 “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.
Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала такий дозвіл на виконання будівельних робіт.
Позивачем не надано доказів затвердження акту державної приймальної комісії органом місцевого самоврядування, яким є Сумська міська рада та його реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, а також звернення до відповідного органу з заявою про прийняття об’єкту до експлуатації.
Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій ”від 20 квітня 2000 року № 1699-Ш (з наступними змінами та доповненнями) на виконання будівельних робіт надається дозвіл, тобто документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка веде реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Позивач не надав доказів про отримання дозволу на виконання будівельних робіт та доказів відповідності будівництва архітектурним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам енергозбереження, що передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року .
Посилання суду першої інстанції на висновок № 90 від 29 серпня 2008 року спеціаліста-будівельника судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки зазначений висновок не дає підстав для прийняття об’єкта в експлуатацію. Необхідним є отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача, пред’явлені до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про визнання за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 права приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок з мансардою загальною площею 160,3 м2, погріб, сарай, гараж, огорожу, артезіанську свердловину, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0500 га по АДРЕСА_1 з технічними характеристиками, визначеними у технічному паспорті, складеному 09 червня 2008 року комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року по справі 15/379-08 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п.2 ст. 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу третьої особи задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2008 року у справі № 15/379-08 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Лакіза В.В.
суддя Шепітько І.І.
Постанову підписано 27.02.2009 року.