Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
15.06.2009 Справа № 2-а-127/08/0101
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю:
позивача ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в АР Крим 20.12.1997р.,
представника позивача ОСОБА_1, довіреність № НОМЕР_2 від 26.03.2009р.,
представники відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Любинецький М.В.) від 18.12.08 у справі № 2-а-127/08
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_3)
до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
третя особа -ОСОБА_4(АДРЕСА_1)
про визнання протиправним та часткове скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2008 рокуОСОБА_2звернувся з адміністративним позовом до суду, уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 Рішення ОСОБА_3 № 71 від 12.02.2008 року "Про погодження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" у частині погодження ОСОБА_4 тарифів на послуги водопостачання та водовідведення для гаражів, обладнаних системами водопостачання та водовідведення.
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2008 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_4 направило на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2008 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4.
Ухвалою судової колегії від 12.02.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 15.06.2009р., о 09.30 годин.
У судовому засіданні позивач та його представник просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, причин нез'явлення суду не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що пунктом першим рішення ОСОБА_3 № 71 від 12 лютого 2008 року „Про погодження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення” при погодженні ОСОБА_4 тарифів на послуги водопостачання та водовідведення гаражі, які обладнані системами водопостачання та водовідведення, віднесені до інших споживачів -підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі гаражно-будівельні, гаражно-лодочні кооперативи, міні-готелі, приватні будинки відпочинку, гаражі, які обладнані системами водопостачання та водовідведення, авто мийки та встановлені тарифи, які у декілька разів перевищують аналогічні тарифи для населення.
Підставами для прийняття вказаного рішення стали звернення директора ОСОБА_4 про погодження тарифів та висновки Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та\або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення процедури його прийняття. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
Акти державних органів та інших органів -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і має обов'язкових характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому нормативний акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.
Законом України „Про природні монополії” встановлено, що до природних монополій належить, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оспорюване рішення надає певні пільги та переваги одним суб'єктам над іншими, оскільки встановлює різний ціновий режим для населення, та громадян -власників гаражів, які обладнані системами водопостачання та водовідведення, за якими законодавство визнає рівні права.
Пунктом 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням АМК України № 4-р від 01.04.94р., в імперативному порядку визначено обов'язковість органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено прийняття такого рішення, попередньо погоджувати в органах Антимонопольного комітету України проекти цих рішень.
Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” відзначено, що регуляторний акт -це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Слід зазначити, що оспорювань рішення ОСОБА_3 містить вищезазначені ознаки, а тому є регуляторним актом, у зв'язку з чим порядок прийняття такого рішення регламентується нормами зазначеного Закону.
Розділ 1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” містить вичерпне визначення понять, принципів та встановлює єдині для всіх регуляторних органів вимоги щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики, в тому числі і щодо погодження проектів регуляторних актів на місцевому рівні.
Відповідно до статті 21 вказаного Закону, проекти регуляторних актів, які розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціально уповноваженого органу.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували погодження Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим проекту рішення ОСОБА_3 щодо погодження тарифів на послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Наявні у матеріалах справи висновки вище зазначеного органу (арк.с.72,73), на думку судової колегії не є відповідним погодженням у розумінні приписів статті 21 Закону україни „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Статтею 36 вказаного Закону встановлено особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Так, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо відсутній аналіз регуляторного впливу або проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оприлюднення самого проекту оспорюваного рішення, як це вимагає Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Враховуючи вище зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності включення до пункту першого оспорюваного рішення гаражів, обладнаних системами водопостачання та водовідведення та скасував у даній частині рішення виконкому Алуштинської міської ради.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
2. Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Любинецький М.В.) від 18.12.08 у справі № 2-а-127/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -ОСОБА_4про визнання протиправним та часткове скасування рішення -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 червня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова