АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2116/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Бойко І.І.

Провадження № 22-ц/789/449/16 Доповідач - Шевчук Г.М.

Категорія - 37

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

за участі секретаря - Шмигельська І.З.

та сторін - та сторін:представника апелянта- Стройванс В.Л.

відповідача — ОСОБА_1

його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Теребовлянського районного суду від 4 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Теребовлянська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, про зміну черговості на отримання права на спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Теребовлянського районного суду від 4 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Теребовлянська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, про зміну черговості на отримання права на спадкування задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Стягнуто із відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 487.20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові щодо зміни черговості на спадкування та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку доказам у справі, надав перевагу одним доказам над іншими та не провів відповідних досліджень з приводу тяжкості всіх хвороб останньої .

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Відповідач заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення .

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, виходячи з положень ст. ст. 1258, 1259, 1264 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зміну черговості спадкування .

Рішення суду в частині задоволення вимог про встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім’єю сторонами не оскаржується. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 2 ст.1258 ЦК України визначено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4, померла 28 січня 2015 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 183137.

ОСОБА_3 проживає у житловому будинку в м.Теребовля вул. Кн.Василька,135.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради від 2.02.2015 року № 361 та акту обстеження від 29.04.2015 року, померла ОСОБА_4 проживала за даною адресою спільно з ОСОБА_3 близько десяти років, вела з ним спільне домашнє господарство.

Шлюб між позивачем і ОСОБА_4 не був зареєстрований.

Із відповіді Теребовлянської державної контори від 23.10.2015 року № 1680/02-14 вбачається, що заведена спадкова справа за № 54/2015 року щодо майна померлої 28.01.2015 року ОСОБА_4

17 лютого 2015 року до Теребовлянської державної контори звернувся відповідач ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_4 ( а. с. 25).

17 лютого 2015 року до Теребовлянської державної контори звернувся із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_3 (а.с. 25).

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом наданих позивачем доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_4Т перебувала у безпорадному стані в зв’язку з хворобою, а позивач тривалий час надавав їй матеріальну підтримку і опікування, колегія суддів не бере до уваги як безпідставні, оскільки такі докази у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст.1259 ЦК України для зміни черговості спадкування необхідно довести, що особа, яка звертається з такими вимогами до суду, повинна довести, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи з аналізу зазначеної вище норми, такі обставини, як: тривалий час опіки над померлим, його безпорадний стан та матеріальне забезпечення померлого у зв'язку з таким станом, повинні існувати в сукупності.

В п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» міститься роз'яснення терміну «безпорадний стан», під яким слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Заявляючи вимоги про визнання права на спадкування разом зі спадкоємцем другої черги, братом померлої позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів матеріального забезпечення ним померлої та її безпорадного стану.Так, зокрема, надані позивачем довідки та виписка із медичної карти померлої не свідчать про її безпорадний стан .

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 з 2009 року хворіла, в 2009 році була прооперована.

Судом першої інстанції встановлено, що померла не перебувала у безпорадному стані, самостійно пересувалась, могла себе обслуговувати, виходила з місця проживання у власних справах, була забезпеченою людиною і не потребувала матеріальної допомоги., померла раптово знаходячись на вулиці.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_4 тяжко хворіла тривалий час, у результаті чого потребувала постійного стороннього догляду, матеріальної допомоги не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, так як належних та достатніх доказів суду надано не було.

З наданої суду медичної документації не вбачається, що ОСОБА_4Т за своїм станом здоров'я потребувала стороннього догляду. В період з 01.09.2014 року по 28.01.2015 року на стаціонарному лікуванні не перебувала (а.с.55).

З договору про депозитний вклад від 04 08.2005 року вбачається, що вкладник ОСОБА_4Т внесла на рахунок 12000 EUR (а.с.133).

В суді сторони не заперечили ту обставину, що договір був чинним на день смерті ОСОБА_4, спадкодавець мала на праві власності автомобіль, квартиру, будинок та земельну ділянку.

Сам факт допомоги позивача спадкодавиці ОСОБА_4Т по господарству під час спільного проживання з ним не може бути підстаою для зміни черговості у спадкуванні, так як у судовому засіданні встановлено, що позивач доглядав за ОСОБА_4Т як за дружиною, з якою він проживає однією сім'єю, і з якою має взаємні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 21 СК України передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Крім того, у ч. 4 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. роз'яснено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавець під час їх спільного проживання у фактично шлюбних відносинах перебувала в безпорадному стані, колегія суддів вважає, що вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню .

Норми матеріального права судом застосовані вірно, порушень процесуального закону, які є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не встановлено.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційно скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .

Рішення Теребовлянського районного суду від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6