ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2009 р. Справа № 16/8/6018
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Сіти О.П. - представника за довіреністю від 04.12.2008р.,
відповідачки- підприємця ОСОБА_2 та її представника за довіреністю від 02.03.2009р. ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "26" лютого 2009 р. у справі № 16/8/6018 (суддя Магера В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьктранс", м.Хмельницький
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
про зобов'язання звільнити місце на території автостанції в м. Кам'янець-Подільському
шляхом демонтажу кіоску № НОМЕР_1,
з перервою в судовому засіданні з 09.06.2009р. по 02.07.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009р. у справі №16/8/6018 позов ВАТ "Хмельницьктранс" до підприємця ОСОБА_2 про звільнення місця на земельній ділянці Кам'янець-Подільської автостанції площею 24 кв.м., якою користується ВАТ "Хмельницьктранс" на підставі Державного акту на право постійного користування від 10.12.1997р., шляхом демонтажу кіоску №НОМЕР_1 задоволено.
Судові витрати покладено на відповідача.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- суд першої інстанції помилково застосував положення ст.35 ГПК України, взявши до уваги постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі №11/657-Н, де зазначено, що факт належності кіоску №НОМЕР_1 до об'єкту нерухомості не є доведеним; оскільки цей факт відповідно до ст.33 ГПК України має доводитись відповідачем у даній справі;
- згідно з приписами ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та їх призначення, а тому відмовивши у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, чим порушено норми ст. 4-2, 41 ГПК України;
- в обгрунтування свого заперечення проти позову відповідач посилалась на наявність у нього охоронюваного законом інтересу щодо земельної ділянки, на якій розташовано кіоск №НОМЕР_1, який позивач просив демонтувати. Як було встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі №11/657-Н до набуття права власності на кіоск №НОМЕР_1, відповідач користувався кіоском відповідно до договору оренди від 14.05.1996р.;
- згідно ч.5 ст. 48 Закону України "Про власність", який був чинний на момент укладення вказаного договору оренди положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Отже, суб'єктивне право (інтерес) щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою виникло у відповідача раніше, ніж було ухвалено рішенням 18 сесії Кам'янець-Подільської міської ради ХХІІ скликання, яким було надано в тимчасове користування спірну земельну ділянку позивачеві та в подальшому оформлено державний акт на право постійного користування;
- у відповідача, з отриманням в оренду вказаного кіоску з 14.05.1996р. як об'єкта нерухомого майна, виник охоронюваний законом інтерес щодо спірної земельної ділянки, на якій вказаний кіоск розташовано, який виражався в прагненні отримати у власність вказану земельну ділянку шляхом приватизації відповідно до норм чинного Земельного кодексу України після придбання вказаного кіоску у власність відповідно до норм ст.30, 67 Земельного кодексу України. Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду, вказує відповідач, новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України, посилаючись на п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 27.06.2001р. №02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування".
Як вбачається з матеріалів справи №11/657-Н, зазначає відповідач, спірна земельна ділянка у відповідача у встановленому порядку не вилучалась; суд не застосував до спірних правовідносин п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Отже, відповідач на законних підставах володіла і користується спірною земельною ділянкою, а оформити правовстановлюючі документи на неї відповідачеві не дає можливості прийняте з порушенням її прав та ст.19, 30 Земельного кодексу України рішення Кам'янець-Подільської міської ради;
- до остаточного вирішення справи №11/657-Н щодо наявності у відповідача охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки висновки господарського суду першої інстанції у справі №16/8/6018 про порушення відповідачем норм ст.125 та наявності підстав для застосування ст.212 Земельного кодексу України є передчасними, такими, що не відповідають обставинам справи.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти останньої, зазначивши, зокрема, що право землекористування ВАТ "Хмельницьктранс" земельною ділянкою, на якій розташований кіоск підприємця ОСОБА_2, підтверджене державним актом, а тому товариство вправі вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю (а.с. 117 - 119).
Підприємець ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просять його скасувати та припинити провадження у справі.
Крім того, в судовому засіданні підприємцем ОСОБА_2 були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області справи №2-а-1350, за позовом ОСОБА_2 до Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на нерухоме майно Кам'янець-Подільської міської ради про визнання незаконною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, та справи №2-2860/09, за позовом ОСОБА_2 до ВАТ "Хмельницьктранс", Кам'янець-Подільської міської ради про визнання права власності, які судовою колегією відхилені як безпідставні. Наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу від 02.12.1998р. (а.с. 78 - 79), згідно якого відповідач придбала кіоск №НОМЕР_1 є правовстановлюючим документом й ніким не спростовується.
Відхилено, як безпідставне й клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України. Відповідач, посилаючись на договір купівлі-продажу від 02.12.1998р., свідоцтво про власність №147 (а.с. 78 - 80), зазначає, що вона є власником кіоску як фізична особа, а не як СПД ОСОБА_2, а тому спір не підвідомчий господарському суду.
Проте, із змісту вказаного договору купівлі-продажу (п.5.1) вбачається, що ОСОБА_2 придбала кіоск для здійснення підприємницької діяльності. Фізична особа ОСОБА_2 є підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 23.11.1995р. (а.с. 50) й на підставі розпорядження міського голови від 11.02.2005р. №83р. їй надано дозвіл №118 (а.с. 100) на розміщення об'єкту торгівлі (кіоску) на території автовокзалу для реалізації продовольчих товарів.
Відповідач не спростовує факт використання кіоску для здійснення підприємницької діяльності, і з позовом у зазначеній вище справі №11/657-Н (а.с. 62 - 69), посилаючись на придбання у власність згідно договору купівлі-продажу від 02.12.1998р. комунального майна - кіоску №НОМЕР_1, розташованого на території автовокзалу, зверталась саме як суб'єкт підприємницької діяльності.
Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції від 26.12.2009р. законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2004р. між ВАТ "Хмельницьктранс" (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір за №22 оренди місця загальною площею 24 кв.м на території автостанції м.Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів,19 для використання під кіоск строком з 01.01.2005р. по 30.11.2005р. (а.с. 133 -134).
10.10.2006р. ВАТ "Хмельницьктранс" звернулось до суду з позовом про спонукання підприємця ОСОБА_2 звільнити територію автобусної станції м.Кам'янець-Подільський та перенести власний кіоск в інше місце, посилаючись на те, що після закінчення строку договору відповідач не звільнила орендоване місце й продовжує безоплатно ним користуватись з грудня 2005р., на пропозицію укласти новий договір не реагує.
Заявою від 24.01.2009р. №9/2-50 позивач уточнив позовні вимоги й просить спонукати підприємця ОСОБА_2 звільнити місце на земельній ділянці Кам'янець-Подільської автостанції, якою користується ВАТ "Хмельницьктранс" на підставі державного акту на право постійного користування від 10.12.1997р. серія ІІ-ХМ №002647, шляхом демонтажу кіоску №НОМЕР_1.
Як зазначалося вище, рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Матеріалами справи стверджується, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди від 30.12.2004р. №22.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом. Оспорення правомірності володіння майном належить особі, право або інтерес якої порушені.
Відповідно до ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.4 ст.291 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 5.5 договору оренди від 30.12.2004 року, який узгоджується зі ст.764 ЦК України, передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той же термін, на тих же умовах, які були передбачені договором.
11.08.2005 року підприємцю ОСОБА_2 позивач вручив під розписку лист за №05/22-112 (а.с.173), в якому повідомляє, що договір оренди №22 від 30.12.2004 року на новий термін поновлятись не буде, та вимагає по закінченню терміну оренди, обумовленого вищевказаним договором (до 01.12.2005 року), демонтувати належний їй кіоск і звільнити орендоване місце.
Як вбачається з акту від 28.11.2005 року (а.с. 148), складеного начальником Кам’янець-Подільської АС ОСОБА_4, ст. диспетчером ОСОБА_5, ст. касиром ОСОБА_6, підприємцю ОСОБА_2 було вручено проект договору оренди місця на території автостанції на 2006 рік, однак від підписання цього договору підприємець відмовилась, пояснивши це тим, що звернулась до суду для отримання землі під кіоском.
30.11.2005 року підприємець ОСОБА_2 звернулась до генерального директора ВАТ "Хмельницьктранс" Тернавського П.І. із заявою (а.с. 156), в якій просила надати їй в оренду земельну ділянку площею 24 кв.м під кіоск з торгівельним майданчиком на території Кам’янець-Подільської автостанції з 01.01 по 31.12.2006року, тобто питання про продовження дії договору оренди від 30.12.2004 року №22 відповідачкою не ставилось, а докази укладення договору оренди земельної ділянки на 2006р. в матеріалах справи відсутні.
Наведене свідчить, що на дату закінчення строку договору оренди від 30.12.2004 року №22 (30.11.2005р.) орендодавець заперечував щодо поновлення цього договору на новий строк.
Заперечення відповідача проти позову (а.с.28, 98), доводи апеляційної скарги також підтверджують той факт, що підприємець ОСОБА_2 не ставила питання про поновлення договору оренди №22 від 30.12.2004 року на строк, який був раніше встановлений договором, оскільки, на її думку, з набуттям у 1998 році права власності на кіоск вона набула права користування земельною ділянкою під ним відповідно до ст.30 ЗК України (в редакції 1990р.).
Судова колегія критично оцінює пояснення представника відповідача, подані в апеляційну інстанцію (а.с. 152-155), де він зазначає, що договір оренди №22 від 30.12.2004 року неодноразово був пролонгований і що позивач отримує від відповідача грошові кошти за право користування земельною ділянкою та за торгівлю з кіоску шляхом внесення фіксованих платежів за в’їзд транспортних засобів на територію автостанції, що фактично є еквівалентом розміру місячної орендної плати, оскільки сплата відповідачем у 2009 році тарифів (а.с. 157-168) за в’їзд на територію автостанції транспортних засобів, що не пов’язані з обслуговуванням маршрутів регулярного сполучення, затверджених наказом ВАТ "Хмельницьктранс" від 26.12.2008 року №140 (а.с. 179) не є доказом поновлення договору оренди від 30.12.2004 року №22 на новий строк.
Згідно довідки ВАТ "Хмельницьктранс" від 20.05.2009 року №9/2-139 та картки рахунку №3771- контрагент ОСОБА_2 (а.с. 145-147) останній рахунок на оплату підприємцем ОСОБА_2 орендної плати був виставлений 30.11.2005 року й у зв’язку з відмовою останньої укласти договір оренди на 2006 рік розрахунки по орендній платі припинені з грудня 2005 року та в подальшому їй рахунки не виставлялись.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.291 ГК України, договір оренди від 30.12.2004 року №22 припинив свою дію 30.11.2005 року, а тому згідно ч.1 ст.785 ЦК України відповідач зобов’язана негайно звільнити орендоване згідно зазначеного вище договору оренди місце площею 24 кв.м шляхом демонтажу належного їй на праві власності кіоску №НОМЕР_1.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відмовляється звільнити орендоване місце, а тому позивач правомірно звернувся з позовом про звільнення цього місця підприємцем ОСОБА_2 від свого майна.
Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що суд першої інстанції помилково застосував положення ст.35 ГПК України, зіславшись на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008р. у справі №11/657-н, де зазначено, що факт належності кіоску №НОМЕР_1 до об'єкту нерухомості не є доведеним, однак це не впливає на вирішення спору по суті, оскільки всупереч правилу ст. 33 ГПК України, яка покладає на сторони обов’язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, відповідач не довела, що належний їй на праві власності кіоск №НОМЕР_1, що розташований на орендованому згідно договору №22 від 30.12.2004 року місці, є нерухомим майном.
Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. №98/96-ВР кіоск - це мала архітектурна форма, яка займає окреме приміщення, але не має відповідного торговельного залу для покупців.
В договорі купівлі-продажу індивідуального майна (кіоску) на аукціоні від 02.12.1998р., на підставі якого відповідач набула права власності на кіоск №НОМЕР_1, розташований на території автостанції, не зазначено, що цей кіоск є нерухомим майном.
Відповідачем також не подано доказів на підтвердження того, що кіоск зареєстровано в бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до п.5.2 укладеного сторонами договору оренди місця під кіоском №НОМЕР_1 від 30.12.2004р. №22 орендар вправі вимагати дострокового розірвання договору при необхідності звільнення площ для розширення виробничої бази, отже місце, на якому розташований кіоск, придбаний відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 02.12.1998р., при необхідності, може бути звільнене від нього. Відтак, є підстави вважати, що кіоск №НОМЕР_1, власником якого є підприємець ОСОБА_2, не є нерухомим майном.
Так само відповідач не довела й право користування земельною ділянкою під вказаним кіоском.
Натомість, наявний в матеріалах справи Державний акт на право постійного користування землею від 10.12.1997 року серії ІІ-ХМ №002647 (а.с. 16-18), виданий Хмельницькому ТВО автомобільного транспорту (правонаступником якого є позивач) на підставі рішення Кам’янець-Подільської міської ради народних депутатів від 04.12.1997року №14, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 18.11.2008року, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2009 року (а.с. 185-194) у справі №11/657-н, якою відмовлено у позові підприємцю ОСОБА_2 до Кам’янець-Подільської міської ради, ВАТ "Хмельницьктранс" (позивача у даній справі), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Кам’янець-Подільського міського управління земельних ресурсів, про визнання недійсним рішення вісімнадцятої сесії Кам’янець-Подільської міської ради ХХІІ скликання №14 від 04.12.1997 року в частині надання в постійне користування Хмельницькому ВТО автомобільного транспорту земельної ділянки площею 48 кв.м за адресою: м. Кам’янець-Подільський, вул.Князів Коріатовичів, 19 та про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №002647 від 10.12.1997 року в частині надання в постійне користування земельної ділянки площею 48 кв.м за адресою: м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 19, свідчать про правомірність користування позивачем земельною ділянкою площею 2,04 га по вул. Князів Коріатовичів, 19 у м.Кам’янець-Подільському, на якій розташований кіоск підприємця ОСОБА_2
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки не грунтуються на законодавстві, спростовуються вищенаведеним та не відповідають матеріалам справи.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 26.02.2009 року у справі №16/8/6018 слід залишити без змін, оскільки передбачені законом підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року у справі №16/8/6018 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу №16/8/6018 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук. 4 прим.
1- до справи,
2- позивачу,
3- відповідачу,
4- в наряд