КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.07.2009                                                                                           № 1/247

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

 від відповідача 1 - Рибальченко Д.А. – представник, дов.

                                  № 1801-НЮ від 08.07.2009р.

 від відповідача 2 - не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2009

 у справі № 1/247 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Вінницяоблпаливо"

 до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

 про                                                   стягнення 5623,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкритим акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо» (надалі позивач) заявлений позов до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі відповідач-1) та  Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна» (надалі відповідач-2) про стягнення з відповідачів на користь позивача вартість нестачі в розмірі 5623,30 грн. пропорційно ступеня вини перевізника та вантажовідправника. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вугілля відвантажене відповідачем-2 та перевезене відповідачем-1 прибуло на адресу позивача з недостачею, яка склала 11 300 кг, про що було складено відповідний акт, а загальна сума недостачі становить 5 623,30 грн. При цьому, позивач наголошує на тому, що недостача вугілля могла виникнути як з вини перевізника, так і з вини вантажовідправника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені в частині стягнення з Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна» 5 623,30 грн. вартості недостачі. В задоволенні позовних вимог до Державного територіально - галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» було відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване доведеністю факту неналежного виконання відповідачем 2 – вантажовідправником своїх зобов’язань щодо вжиття всіх заходів по забезпеченню цілісності та збереженню вугілля антрацит марки АС. Суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 -  5 623,30 грн.  вартості нестачі вугілля, зважаючи на технічну несправність вагону № 66728379, яку вантажовідправник міг бачити під час навантажувально-розвантажувальних робіт.

Відповідач-2 - Колективне підприємство збагачувальна фабрика «Центральна»  не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до КП ЗФ «Центральна»  відмовити, а відшкодування вартості недостачі вугілля покласти на ДГТО «Південно-Західна залізниця».

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- апелянт наголошує на тому, що ним було вжито всі заходи забезпечення збереженості вантажу при перевезенні, що підтверджується залізничною накладною № 12/11 від 05.11.2008р.,  проте, відповідачем-1 з свого боку, не було забезпечено схоронності переданого відповідачем-2 вантажу до перевезення;

- відповідач-2 зауважує на тому, що перевізником не було доведено, що недостача виникла внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунути;

- при цьому, вантажовідправник посилаючись на вимоги статей 110, 111 Статуту залізниць України та п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, наголошує на тому, що складений залізницею комерційний акт не містить детальний опис стану вантажу та обставин, за яких виявилась не збереженість вантажу.

До Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи № 1/247 без участі його представника, у зв’язку з виробничою необхідністю.

14.07.2009 року в судове засідання з’явився лише представник відповідача-1, який усно  заперечував проти апеляційної скарги  та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду І інстанції просив залишити без змін.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач – Відкрите акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо», на підставі рахунку № 1121 від 05.11.2008р., на виконання умов договору купівлі-продажу № 14/01-08 1.13 від 14.01.2008р. перерахував відповідачеві-2 грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн., що підтверджується залученими до матерів справи копіями платіжних доручень № 651 від 06.11.2008р. та № 665 від 07.11.2008р. (як це передбачено п.п. 3.2 та 3.3 Договору).

Умовами договору сторони погодили порядок поставки товару, а саме: поставка товару по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA – станція відправлення, згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 (п. 2.2 Договору).

05.11.2008р. відповідач 2 на адресу Шаргородського паливного складу  ВАТ «Вінницяоблпаливо» відвантажив напіввагон № 66728379, в якому знаходилось 69 тонн вугілля антрацит марки АМ, що підтверджується залізничною накладною № 50089503. При цьому, завантаження вугілля було здійснено силами і засобами Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна», антрацит завантажено нижче бортів, вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно та марковано вапном, маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника без участі залізниці.

07.11.2008р. після прибуття напіввагону № 66728379 на станцію Знам’янка Одеської залізниці було виявлено воронкоподібні поглиблення, внаслідок чого, на підставі актів загальної форми станції Знам’янка  Одеської залізниці № 21740, 21751 від 07.11.2008р., було відправлено згаданий вагон на переважування.

Відповідно до положень Статуту залізниць України складено комерційний акт БК № 047580/963/1 від 07.11.2008р., в якому встановлено завантаження навалом рівномірно нижче бортів на 300мм. На поверхні вантажу наявні воронкоподібні поглиблення ліворуч за рухом потяга, а саме: над 6 і 7 люками довжиною 3000мм, шириною 1500мм, глибиною скоса до підлоги, над 1 і 2 люками довжиною 3000мм, шириною 1500мм, глибиною 300мм та над 3 і 4 люками довжиною 2500мм, шириною 1200мм, глибиною 400мм. Крім того, були наявні сліди старої течі вантажу на попередній балці 7 люка шириною 50мм закладений дошкою і паклею, течі вантажу не виявлено. Інші двері та люки закриті щільно. Фактично вантаж прибув в технічно та комерційно  несправному вагоні, захисне маркування на поверхні вантажу відсутнє, каток не застосовувався. При переважуванні, яке проводилось на 150 тонних вагах станції Знам’янка Одеської залізниці, виявилось наступне: вага брутто складає 79150кг, тара з бруса - 21450кг, нетто - 57700кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 11 300кг. Перевірка проводилась двічі, недостача вугілля підтвердилась.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, (а саме: відповідно до комерційного акта БК № 047580/963/1 від 07.11.2008р.) недостача становить 11 300кг. При цьому, загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси становить 5 623,30 грн., в т.ч. 937,22 грн. ПДВ.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктами 5 та 6 Правил перевезень у вагонах відкритого типу, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р. N 542 визначено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов’язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Як вбачається з залізничної накладної № 50089503, зазначений вантаж було марковано вапном та відповідно до Технічних умов розміщено і закріплено правильно (графи 1 та 4).  Проте, згідно комерційного акту № БК 047580/963/1 від 07.11.2008р., каток не застосовувався та на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє, що унеможливлює для суду висновок про вжиття відповідачем-2- вантажовідправником всіх заходів по забезпеченню цілісності та збереженню вантажу, зокрема, щодо запобігання видуванню, просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення (як це передбачено пунктами 5 та 6 Правилами перевезень у вагонах відкритого типу).

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами прийому іншому підприємству.

Приписами ч. 1 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата нестача або пошкодження стались не з його вини.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталось не з його вини.

При цьому, слід зауважити наступне: згідно статті 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантажений засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Як вбачається з актів загальної форми ( №№ 21740, 21751 від 7.11.2008р.)  та комерційного акту № БК 047580/963/1 від 07.11.2008р, на станцію Знам’янка Одеської залізниці вантаж прибув у несправному вагоні, що підтверджується також актом про технічну несправність вагону № 66728379 (акт про технічний стан вагону від 7.11.2008р.)

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що відповідач-2 під час завантажування вагону вугіллям міг бачити про його несправність та скористатися своїм правом відмовитися від згаданого вагону, чого останнім зроблено не було.

Враховуючи те, що вантаж прибув в технічно несправному вагоні, який не мав прихованого характеру, від використання якого вантажовідправник не відмовився,  суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду І інстанції, що відповідальність за нестачу покладається саме на вантажовідправника. В свою чергу перевізник звільняється від відповідальності.

Відповідно до вимог статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відповідальності залізниці.

При цьому, слід зауважити наступне: посилання заявника апеляційної скарги на відсутність детального опису у комерційному акті стану вантажу та інших обставин, за яких виявлена незбереженність  вантажу, який є одним із доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами, свого підтвердження не знайшов, а відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду І інстанції щодо покладання відповідальності за нестачу вантажу саме на перевізника.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна»  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. у справі № 1/247 - без змін.

3.          Справу № 1/247 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.07.09 (відправлено)