КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2009 № 42/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Рябова Г.В. – представник за дов. № 176/10 від 26.12.2008;
від відповідача -Мельник Е.О. – представнки за дов. № 22/401 від 05.03.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009
у справі № 42/212 (суддя
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 53495,82 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) у квітні 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 19963,21 грн. пені, 31044,79 грн., інфляційних, 2487,82 грн. 3% річних, 535,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/212 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 26745,11 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2487,82 грн. три проценти річних з простроченої суми, 19963,21 грн. пені, 495,56 грн. витрат по оплаті державного мита та 109,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 624, 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору № 06/08-1493БО-41 від 29.09.2008р. з огляду на те, що відповідач прострочив оплату товару за спірним договором.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/212 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 31.12.2008р. припинилася дія договору в частині обов’язку оплатити штрафні санкції за порушення строків оплати спожитого газу і зроблений позивачем розрахунок пені з 11.01.2009р. по 23.02.2009р. не відповідає умовам укладеного договору.
Крім того, відповідач зазначив, що йому були нараховані індекс інфляції і 3% річних в порушення вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов’язання відповідача сплатити індекс інфляції і 3% річних прямо залежить від фактичної наявності відповідної вимоги кредитора - позивача, яка до цього часу на адресу відповідача пред’явлена не була.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/212 в частині відмови в задоволенні інфляційних збитків та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК “Газ України” в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 42/212 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині інфляційних збитків, є безпідставним, необґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, ст. 625 Цивільного кодексу України, положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62/97р. “Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, процесуального права, ст.ст. 4-2, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009р. у справі № 42/212 апеляційні скарги прийняті до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, крім того в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 07.07.2009р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив скасувати рішення Господарського суду міст Києва від 12.05.2009р. по даній справі повністю і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача та в судовому засіданні 07.07.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив апеляційну скаргу ЗАТ “Енергогенеруюча компанія Дартеплоцентраль” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/212 залишити без задоволення. Крім того, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що твердження апелянта про відсутність у нього обов’язку оплатити пеню, інфляційні збитки, 3% річних за весь час прострочення грошового зобов’язання є абсолютно необґрунтованим, безпідставним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/552 від 06.07.2009 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42/212 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Мартюк А.І.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 29.09.2008р. було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-1493БО-41 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є зобов’язання постачальника (позивач) передати у власність покупцю (відповідач) природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
Відповідно до п. 1.3 договору газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з держаних та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.
Згідно із п.п. 4, 5 додаткової угоди № 1 від 26.11.2008р. до договору ціна за 1000 куб.м. газу з 07.11.2008р. з урахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію природного газу НАК “Нафтогаз України”, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу становить 1565,26 грн., з 15.11.2008р. з урахування податку на додану вартість, витрат на реалізацію природного газу НАК “Нафтогаз України”, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу становить 1857,31 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується доводами апеляційної скарги, позивачем було поставлено відповідачу природного газу за вищевказаний період та надано послуги з його транспортування в обсязі 1000,000 тис. куб. м. вартістю 1785563,52 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем останній свої зобов’язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ оплачував не вчасно, повністю розрахувався за природний спожитий газ лише 23.02.2009р.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Згідно із п. 11.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
Крім того, відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення дії строку договору навіть в повному обсязі не звільняє сторони від відповідальності за його порушення від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача, що 31.12.2008р. припинилася дія договору в частині обов’язку оплатити штрафні санкції і зроблений позивачем розрахунок пені не відповідає умовам укладеного договору.
Відповідно до п. 7.1 даного договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з цим договором і чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору – прострочення грошового зобов’язання.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Зазначена норма передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання, реалізація якої обумовлена вимогою кредитора.
Таким чином, твердження відповідача, що зобов’язання з оплати інфляційних та річних виникають тільки після пред’явлення вимоги, відповідає змісту ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердження позивача, що подання позовної заяви до суду є фактом вимоги до боржника (відповідача) сплатити борг з урахуванням інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що примусове стягнення інфляційних та 3% річних прямо залежить від фактичної наявності відповідної досудової вимоги позивача. Відповідно, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль”.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п. 6.1 цього договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 11.01.2009р. по 23.02.2009р., погоджується з розрахунком позивача, що пеня підлягає стягненню в сумі 19963,21 грн.
Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції та розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних за період з 11.01.2009р. по 23.02.2009р. в сумі 2487,82 грн.
Господарський суд міста Києва, мотивуючи часткову відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4299,68 грн. інфляційних, послався на недоцільність здійснювати нарахування інфляційних втрат за цілий місяць, без врахування фактичного періоду прострочення та розміру прострочених сум, оскільки прострочення у розмірі 705563,52 грн. мало місце починаючи з 11.01.2009р., а у лютому 2009 року прострочення тривало до 23.12.2009р.
Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджуючись з доводами позивача, викладеними в його апеляційній скарзі, вважає такий висновок помилковим, оскільки розмір індексу інфляції встановлюється Державним комітетом статистики України щомісячно, тому індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому, враховується, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця розраховується за поточний місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначена правова позиція підтверджується та викладена у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. № 02-5/223 “Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” та листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р “Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.
Оскільки відповідач згідно з п. 6.1 договору повинен був остаточно розраховуватися на підставі акту прийому–передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, то позивачем було правомірно нараховано з січня 2009 року по лютий 2009 року 31044,79 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. по даній справі підлягає зміні в частині відмови позивачеві у стягнені з відповідача 4299,68 грн. збитків від інфляції з підстав неповного з’ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” – частковому задоволенню. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги – на іншу сторону.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/212 змінити.
Резолютивну частину рішення господарського суду викласти в наступній редакції:
Позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва задовольнити повністю.
Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код 21661022) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 31044,79 грн. (тридцять одна тисяча сорок чотири гривні 79 копійок) збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2487,82 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 82 копійки) три проценти річних з простроченої суми, 19963,21 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят три гривні 21 копійка) пені, 535,00 грн. (п’ятсот тридцять п’ять гривень 00 копійок) витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 51,00 грн. (п’ятдесят одна гривня 00 копійок) державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді