КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2009 № 42/210
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Рябова Г.В. – представник за дов. № 176/10 від 26.12.2008;
від відповідача -Мельник Е.О. – представник за дов. № 22/401 від 05.03.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009
у справі № 42/210 (суддя
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 41642,90 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) у квітні 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 16666,19 грн. пені, 20188,65 грн., інфляційних, 4788,06 грн. 3% річних, 417,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/210 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17681,48 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4788,06 грн. три проценти річних з простроченої суми, 16666,19 грн. пені, 391,36 грн. витрат по оплаті державного мита та 110,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 624, 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору № 11-06/08-766БО-41 від 20.06.2008р. з огляду на те, що відповідач прострочив оплату товару за спірним договором.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/210 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 30.06.2008р. припинилася дія договору в частині обов’язку оплатити штрафні санкції за порушення строків оплати спожитого газу і зроблений позивачем розрахунок пені з 30.09.2008р. по 19.11.2008р. не відповідає умовам укладеного договору.
Крім того, апелянт зазначив, що в порушення вимог ст. 625 Цивільного кодексу України йому були нараховані індекс інфляції і 3% річних, оскільки зобов’язання відповідача сплатити індекс інфляції і 3% річних прямо залежить від фактичної наявності відповідної вимоги кредитора - позивача, яка до цього часу на адресу відповідача пред’явлена не була.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009р. у справі № 42/210, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 07.07.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. по справі № 42/210 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що твердження апелянта про відсутність у нього обов’язку сплатити пеню, інфляційні збитки, 3% річних за весь час прострочення грошового зобов’язання є абсолютно необґрунтованим, безпідставним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/552 від 06.07.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42/210 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Мартюк А.І.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 20.06.2008р. було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 11-06/08-766БО-41 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов’язання постачальника (позивач) передати у власність покупцю (відповідач) в 2008 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.3 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з держаних та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.
Так, згідно з додатковими угодами до цього договору №№ 1 від 20.06.2008р. та 2 від 27.08.2008р., позивач зобов’язався передати в червні 2008 р. газ в обсязі до 2500 тис. куб.м. за ціною 1000 куб.м. 1488,66 грн., у вересні 2008 р. до 4500 тис. куб.м. за ціною 1000 куб.м. 1519,50 грн. з врахуванням вартості транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, а останній –прийняти та оплатити його вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, позивачем було поставлено відповідачу природного газу за вищевказаний період та надання послуг з його транспортування в обсязі 470,000 тис. куб. м. вартістю 704499,72 грн.
Відповідно до умов п. 6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач у повному обсязі оплатив послуги та вартість одержаного товару але з порушенням встановленого строку.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Згідно із п. 11.1 договору (з врахуванням п. 2 додаткової угоди № 1 до договору на постачання природного газу № 11-06/08-766БО-41 від 20.06.2008) даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30 вересня 2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
Крім того, відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення дії строку договору навіть в повному обсязі не звільняє сторони від відповідальності за його порушення від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що 30.06.2008р. припинилася дія договору, в тому числі в частині обов’язку оплатити штрафні санкції і зроблений позивачем розрахунок пені не відповідає умовам укладеного договору.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. В разі наявності заборгованості покупця за даним договором більше одного місяця та/або невиконання покупцем умов передбачених п. 3.5., 10.7. (зобов’язання покупця) даного договору, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір. При цьому покупець здійснює повний розрахунок за спожитий газ, відшкодовує всі понесені постачальником збитки та сплачує штрафні санкції відповідно до умов даного договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору – прострочення грошового зобов’язання.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Зазначена норма передбачає відповідальність за порушення грошового зобов’язання, реалізація якої обумовлена вимогою кредитора.
Таким чином, твердження відповідача, що зобов’язання з оплати інфляційних та річних виникають тільки після пред’явлення вимоги, відповідає змісту ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердження позивача, що подання позовної заяви до суду є фактом вимоги до боржника (відповідача) сплатити борг з урахуванням інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що примусове стягнення інфляційних та 3% річних прямо залежить від фактичної наявності відповідної досудової вимоги позивача. Відповідно, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, а Господарський суд міста Києва при прийнятті рішення у справі № 42/210 не порушив положень ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.
Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 30.09.2008р. по 19.11.2008р., погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 16666,19 грн.
Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних за період з 11.07.2008р. по 19.11.2008р. в сумі 4788,06 грн.
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягає лише частковому задоволенню (17681,48 грн.) з урахуванням періоду прострочення та розміру прострочених сум, оскільки строк платежу за вересень 2008 року настав 10 жовтня 2008 року, а не у вересні 2008 року, як було зазначено позивачем у своєму розрахунку.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “ДАРтеплоцентраль” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 42/210 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/210 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді