ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р.Справа № 916/1680/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: В.В. Бєляновського, Л.В. Поліщук

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – ОСОБА_2;

від третьої особи – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.01.2016р.

по справі № 916/1680/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 278007,18 грн., з яких 127996,93 грн. інфляційних, 33830,46 грн. 3% річних та 116179,79 грн. пені,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 127 996,93 грн., 3% річних - 33 830,46 грн., пені – 116 179,79 грн.

Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013р. не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2015р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. позов ПАТ НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму інфляційних втрат у розмірі 127996,93 грн., 3% річних у розмірі 33830,46 грн., пеню у розмірі 58089,89 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5561 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015р. вказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Як зазначено касаційною інстанцією, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням умов договорів про організацію взаєморозрахунків №261/30 від 26.02.2014 та №821/30 від 15.10.2014, якими було змінено порядок та строк виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013 №13/3447-БО-23, та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2015р. справу №916/1680/15 прийнято до провадження суддею Волковим Р.В.

В письмових поясненнях по справі від 30.11.2015р. відповідач зазначає, що 03.02.2014р. на засіданні територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу протоколом 1.7 КПСВТГРР «"Роздільнатеплокомуненерго" було узгоджено різницю в тарифах на послуги теплопостачання за 2000-2013 роки. Згідно зазначеного протоколу були підготовлені договори на проведення взаємозаліків відповідно до вимог постанови КМУ від 29.01.2014р. №30 «Деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», які були підписані і позивачем і відповідачем.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, які відповідач повністю виконав, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу №13/3447-БО-23 від 30.04.2013р. природний газ та взяли на себе зобов’язання виконувати умови нових договорів, а саме договорів про організацію взаєморозрахунків.

А тому відповідач вважає, що вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" безпідставні і не можуть бути задоволені.

В письмових поясненнях по справі від 14.12.2015р. позивач зазначає, що розрахунок основної суми позовних вимог здійснений станом до 18.12.2014р., тобто до виконання відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків від 18.12.2014р., отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних є цілком законними та підлягають задоволенню.

Також позивач зазначає, що оплата (власними коштами) за газ за договором купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23 здійснена до 18.12.2014р., тобто, до виконання відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків; ця оплата здійснена відповідачем власними коштами, які ніяким чином не були передбачені договором про організацію взаєморозрахунків від 15.10.2014р., що підтверджується відомістю по операціям наявною у матеріалах справи, а також була здійснена із порушенням строків, передбачених п. 6.1. договору від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. (суддя Волков Р.В.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" 278007,18 грн., з яких 127996,93 грн. інфляційних, 33830,46 грн. 3% річних та 116179,79 грн. пені.

Судове рішення мотивоване тим, що 26.02.2014 р. та 15.10.2014 р. сторонами були підписані договори № 261/30 та № 821/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "про державний бюджет України на 2014 рік"). Вищевказані договори містять посилання та вказують на погашення заборгованості за договором № 13/3447-БО-23 від 30.04.2013 р. В п.17 та п.15 договорів про організацію взаєморозрахунків №261/30 від 26.02.2014 р. та № 821/30 від 15.10.2014 р., відповідно, сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. На виконання договорів про організацію взаєморозрахунків №261/30 від 26.02.2014 та №821/30 від 15.10.2014 р. відповідач перерахував в обумовлений в зазначених договорах строк суми заборгованості згідно платіжних доручень, копії яких додані до матеріалів справи.

А тому господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на стягнення з відповідача 278007,18 грн., з яких: 127996,93 грн. інфляційні, 33830,46 грн. 3% річні та 116179,79 грн. пеня з посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 13/3447-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013р.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 116179,79 грн. пені, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 127996,93 грн. та 3% річних у розмірі 33830,46 грн.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд при винесенні рішення допустив порушення норм матеріального права, зокрема ст. 549-552, 625,631 ЦК України та процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2,43,83,84 ГПК України.

Як зазначає скаржник, слід розділити правовідносини між позивачем та відповідачем на часові рамки – до моменту виконання умов договору №821/30 про організацію взаєморозрахунків тобто, до 18.12.2014р. та після виконання умов договору №821/30, оскільки у договорі про організацію взаєморозрахунків №821/30 зазначається про те, що сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Предметом договору про організацію взаєморозрахунків №821/30 є погашення заборгованості, а предметом позову – пеня, 3% річних та інфляційні нарахування за порушення відповідачем договірних зобов’язань (договір купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23 щодо строків оплати спожитого газу за 2013 рік.

На думку скаржника, умови договору купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23 є чинними та підлягають виконанню відповідачем у повному обсязі. Договором про організацію взаєморозрахунків №821/30 його сторони (тобто не лише позивач та відповідач, а й інші сторони) лише погодили джерело надходження коштів для погашення заборгованості, в тому числі і заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23.

Договір про організацію взаєморозрахунків №821/30 став дійсним лише в момент надання від Державної казначейської служби України (яка взагалі не є стороною зазначеного договору) відповідного фінансування, яке було надане лише 18.12.2014р., коли і відбулися взаєморозрахунки.

Таким чином скаржник вважає, що до 18.12.2014р. договір про організацію взаєморозрахунків №821/30 не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином вливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно договору від 30.04.2013р. №13-3447-БО-23 природний газ.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) і Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнатеплокомуненерго» (покупець) було укладено договір від 30.04.2013 року № 13/3447 БО-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору зазначено, що газ продається та використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числі місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору від 30.04.2013 року № 13/3447-БО-23 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надавало послуги Комунальному підприємству "Роздільнатеплокомуненерго" на загальну суму 2003744,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 30.04.2013р. б/н за січень на суму 464938,24 грн.;

- від 30.04.2013р. б/н за лютий на суму 339663,41 грн.;

- від 30.04.2013р. б/н за березень на суму 344236.57 грн.;

- від 30.04.2013р. б/н за квітень на суму 103029,03 грн.;

- від 31.10.2013р. б/н за жовтень на суму 175071,00 грн.;

- від 30.11.2013р. б/н за листопад на суму 205144,26 грн.;

- від 31.12.2013р. б/н за грудень на суму 371662,23 грн.

У відповідності до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, 26.02.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної держадміністрації, Фінансовим управлінням Роздільнянської районної державної адміністрації, Роздільнянською районною радою, Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” було укладено договір №261/30 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Договору про організацію взаєморозрахунків від 26.02.2014 року №261/30 відповідач перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” 866272,28 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2012 року згідно з договором від 03.09.2012р. №12/970-ТЕ-23 у сумі 163 769,43 грн., у тому числі податок на додану вартість - 27294,91 грн. та за спожитий природний газ 2013 року згідно з договором від 30.04.2013р. №13/3446-ТЕ-23 у сумі 570636,30 грн., у тому числі податок на додану вартість - 95106,05 грн. та за спожитий природний газ 2013 року згідно з договором від 30.04.2013 року №13/3447-БО-23 у сумі 131866,55 грн. у тому числі податок на додану вартість - 21977,76 грн.

У відповідності до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, 15.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” було укладено договір №821/30 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7 Договору про організацію взаєморозрахунків від 15.10.2014 року №821/30 відповідач перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” кошти у сумі 420 538,31 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 року згідно з договором від 30.04.2013 року №13/3447-БО-23 у сумі 420 538,31 грн. у тому числі податок на додану вартість - 70089,72 грн.

Кошти за договорами про організацію взаєморозрахунків перераховані Публічному акціонерному товариству “Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України”, про що свідчать платіжні доручення: №19 від 26.05.2014 року на суму 131866,55 грн.; №20 від 26.05.2014р. на суму 1163769,43 грн.; №4 від 12.12.2014р. на суму 420538,31 грн.

На момент звернення Публічного акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до господарського суду Одеської області з позовною заявою сума боргу за вартість переданого газу сплачена відповідачем в повному обсязі в строки, обумовлені сторонами в договорах про організацію взаєморозрахунків.

Проте позивач наполягає на порушенні умов Договору купівлі-продажу природного газу від 30.04.2013 року № 13/3447-БО-23 в частині несвоєчасності оплати за спожитий природний газ.

Згідно з вимогами частини 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з нормами статті 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в позовній заяві та апеляційній скарзі наполягає на тому, що грошові кошти за спожитий природний газ сплачено відповідачем з порушенням строків, передбачених договором купівлі-продажу газу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, для можливості застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України необхідно дві обов’язкові умови: наявність грошового зобов’язання у відповідача перед позивачем та прострочка його виконання.

В даному випадку, підписавши багатосторонній Договір від 26.02.2014 року №261/30 та Договір від 15.10.2014 року №821/30 про організацію взаєморозрахунків, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Комунальне підприємство "Роздільнатеплокомуненерго" змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений по Договору від 30.04.2013 року № 13/3447-БО-23.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до підпункту 2 пункту 12 Договору від 26.02.2014 року №261/30 та підпункту 2 пункту 10 Договору від 15.10.2014 року №821/30 сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору купівлі-продажу газу.

Отже, для можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобов’язання по відношенню до відповідача, необхідно, щоб оплата позивачу коштів за спожитий природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку, встановленого договором про організацію взаєморозрахунків. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах зазначена у постановах Верховного Суду України від 09.10.2014 року у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012 та від 16.09.2015 року у справі №917/2520/14, від 23.09.2015 року у справі №917/2519/14, від 07.10.2015 року у справі №924/406/14, від 07.10.2015 року у справі №924/1236/14, від 11.11.2015 року у справі № 927/1733/14, які, в силу приписів ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обов’язковими для всіх судів України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов’язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, уклавши багатосторонній договір від 26.02.2014 року №261/30 про організацію взаєморозрахунків та багатосторонній договір від 15.10.2014 року №821/30, сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений по договору, що визначений позивачем в якості підстави позову, зокрема, пунктом 17 Договору від 26.02.2014 року №261/30 та пунктом 15 Договору від 15.10.2014 року сторони засвідчили, що після виконання договору про організацію взаєморозрахунків вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Будь-яких заперечень в цій частині при укладанні договору позивач не висловив, тому його посилання на те, що він просить застосувати до відповідача міри відповідальності за минулий період, судова колегія не приймає до уваги.

Водночас, судова колегія вважає, що на виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду по даній справі, місцевий господарський суд надав належну правову оцінку розрахунку позовних вимог і відхилив його як безпідставний.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у позовних вимогах до Комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" про стягнення 278007,18 грн., з яких: 127996,93 грн. – інфляційні, 33830,46 – 3% річних та 116179,79 грн. – пені, через недоведеність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте місцевим господарським судом за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року у справі №916/1680/15 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, в зв’язку з чим підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування судового рішення, відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. у справі 916/1680/15 – без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя                     В.В. Бєляновський

Суддя                               Л.В. Поліщук