ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"14" липня 2009 р. | Справа № 23-6/346-07-8991 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Літвінова Л.В., ліквідатор ЗАТ „Одесводоканал”
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега”
на рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2009 року
у справі №23-6/346-07-8991
за позовом Закритого акціонерного товариства „Одесводоканал”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега”
про зобов’язання повернення майна, -
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство „Одесводоканал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега” про зобов’язання повернення майна.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Одесводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега” про зобов’язання повернення майна було задоволено. МП ТОВ „Омега” було зобов’язано повернути ЗАТ „Одесводоканал” майно, передане по акту приймання-передачі за договором комісії від 20.02.2006р. З МП ТОВ „Омега” на користь ЗАТ „Одесводоканал” було стягнуто 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 42, т.І).
25.04.2008р. ліквідатором ЗАТ „Одесводоканал” до господарського суду Одеської області була подана заява про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991 шляхом стягнення грошової суми у розмірі 153840,14 грн. згідно з актом приймання-передачі від 20.02.2006р.
Ухвалою від 15.05.2008р. (а.с. 58, т.І) на підставі ст.121 ГПК України суд першої інстанції змінив спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991 за позовом Закритого акціонерного товариства „Одесводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега” про зобов’язання повернення майна наступним чином: стягнув з Малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Омега” на користь Закритого акціонерного товариства „Одесводоканал” 153840,14 грн. вартості майна, переданого боржнику по акту приймання-передачі від 20.02.2006р.
12.06.2008р. відповідачем до Вищого господарського суду України подана касаційна скарга на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2008р. по справі №6/346-07-8991 касаційну скаргу МП ТОВ „Омега” задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. скасовано, справу №6/346-07-8991 направлено на новий розгляд (а.с. 118-119, т.І).
Водночас 03.07.2008р. відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.05.2008р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. (а.с. 142-145, т.І) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ МП „Омега” на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.05.2008р. було припинено за відсутністю предмета спору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2008р. (а.с. 1, т.ІІ) справу №6/346-07-8991 прийнято до провадження судді Степанової Л.В. та справі присвоєно №23-6/346-07-8991.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції 26.01.2008р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 44, т.ІІ), якою змінив предмет позову та просив стягнути з ТОВ МП „Омега” 153840,14 грн. вартості майна, переданого боржнику за актом приймання-передачі від 20.02.2006р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14 квітня 2009 року у справі №23-6/346-07-8991 (суддя Степанова Л.В.) у позові ЗАТ „Одесводоканал” відмовлено повністю з огляду на необґрунтованість уточнених позовних вимог позивача.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його змінити, стягнувши з ЗАТ „Одесводоканал” на користь ТОВ МП „Омега” 770 грн. державного мита, сплаченого відповідачем при подачі до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991.
Представник позивача (ЗАТ „Одесводоканал”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ МП „Омега”, просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення –скасувати та направити справу №23-6/346-07-8991 на новий розгляд.
Відповідач (ТОВ МП „Омега”) в судове засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 14.05.2009р. та від 02.06.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутністю представника ТОВ МП „Омега” у судовому засіданні.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, в апеляційній скарзі ТОВ МП „Омега” просить змінити рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2009 року у справі №23-6/346-07-8991, стягнувши з ЗАТ „Одесводоканал” на користь ТОВ МП „Омега” 770 грн. державного мита, сплаченого відповідачем при подачі до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991.
Між тим, апеляційний господарський суд вважає вимогу відповідача про стягнення з ЗАТ „Одесводоканал” на свою користь 770 грн. державного мита, сплаченого відповідачем при подачі до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991, необґрунтованою та неправомірною, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.
Відповідно до п.11 ч.2 ст.111-11 ГПК України у постанові касаційної інстанції має бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2008р. по справі №6/346-07-8991 касаційну скаргу МП ТОВ „Омега” задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. скасовано, справу №6/346-07-8991 направлено на новий розгляд. При цьому про новий розподіл судових витрат у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2008р. по справі №6/346-07-8991 не вказано.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (ст.ст. 105, 111-11 ГПК).
Така ж правова позиція викладена і у п.6.4 роз’яснень Вищого господарського суду України від 04.03.98р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами і доповненнями).
Таким чином, оскільки, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, господарський суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, то саме касаційна інстанція повинна розглядати вимоги про відшкодування судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції не вправі був вирішувати питання про стягнення з ЗАТ „Одесводоканал” на користь ТОВ МП „Омега” 770 грн. державного мита, сплаченого відповідачем при подачі до Вищого господарського суду України касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №6/346-07-8991, а отже апеляційна скарг ТОВ МП „Омега” не підлягає задоволенню.
Разом з тим, необхідно зазначити, що відповідно до вимог ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2006 року між Закритим акціонерним товариством „Одесводоканал” (Комітент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега” (Комісіонер, відповідач) був укладений договір комісії (а.с. 8-12, т.І), згідно з яким Комісіонер зобов’язаний за дорученням Комітента за плату продати на території України товар, вказаний у додатку (акті приймання-передачі товару) к даному договору, за ціною не нижче вказаної у відповідному додатку. Комісіонер з метою виконання даного договору укладає необхідні договори купівлі-продажу від свого ім’я, але за рахунок Комітента.
Відповідно до п.2.1 договору останній є договором про надання за плату комісійних послуг.
За умовами договору Комітент (позивач) має право вимагати від відповідача повного та обґрунтованого звіту за даним договором. Комісіонер (відповідач) зобов’язаний зберігати та нести відповідальність за зберігання товару. Комісіонер зобов’язаний після продажу товару надати Комітенту звіт та передати все отримане за даним договором (п.7.1.2, п.7.2.1 договору).
Згідно з п.12.1 договору останній діє до повного його виконання.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до договору комісії від 20.02.2006р. (а.с. 28-29, т.ІІ).
В матеріалах справи також наявні листи ЗАТ „Одесводоканал” від 15.05.2007р. №29 та від 06.08.2007р. №36, в яких позивач на виконання п.7.2.1 договору просить відповідача надати письмовий звіт щодо переданого на продаж майна, підтвердити його наявність та перерахувати кошти від продажу цього майна (а.с. 15-16, т.І).
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ЗАТ „Одесводоканал” від 16.01.2008р. №7 (а.с. 33, т.І), в якому позивач вказує, що в односторонньому порядку розриває договір від 20.02.2006р. №5 та просить відповідача в 30-денний термін повернути ЗАТ „Одесводоканал” матеріальні цінності на суму 153840,14 грн.
23.01.2009р. відповідачем надано звіт №23/01-09 про виконання договору комісії від 20.02.2006р. (а.с. 47, т.ІІ), в якому вказано, що станом на 23 січня 2009 року матеріальні цінності, зазначені в акті приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до договору комісії від 20.02.2006р., у зв’язку з їх малоліквідністю не реалізовані і знаходяться у повному обсязі у ТОВ МП „Омега”.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з ч.1 ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Відповідно до ст. 1025 ЦК України комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною. У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За вимогами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимоги ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що станом на 12.03.2009р. ТОВ МП „Омега” не продало майно, отримане за актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до договору комісії від 20.02.2006р., а також положення п.7.2.1 договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріально-правова вимога позивача про стягнення з ТОВ МП „Омега” 153840,14 грн. вартості майна, переданого боржнику по акту приймання-передачі від 20.02.2006р., є безпідставною, а отже є правомірним висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні уточнених позовних вимог ЗАТ „Одесводоканал”.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ МП „Омега”, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2009 року у справі №23-6/346-07-8991 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства „Омега” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Судді | О.О. Журавльов В.М. Тофан М.В. Михайлов |