Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
24.06.2009 Справа № 2-а-1264/08/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, посвідчення № 4 дійсний до 31.12.10р.;
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 довіреність № 03-43/255 від 21.01.09;
відповідач ОСОБА_3 ОСОБА_4 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_1 довіреність № 204 від 24.01.08 ;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 12.01.09 по справі № 2-а-1264/08/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
3-ті особи: ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) ОСОБА_7 (АДРЕСА_3)
про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 12 січня 2009 року у справі № 2-а1264/08 (№ 2-а-1264/08/0170) позов Бена-Наіма Марка Мойсейовича до ОСОБА_2, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій, задоволений частково.
Визнано протиправними діїОСОБА_2 щодо відмови у легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «ПРОВЕ».
Зобов'язаноОСОБА_2легалізувати громадську організацію «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове».
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користьОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 січня 2009 року по справі № 2-а-1264/08 та прийняти нову постанову , якою в задоволенні зазначених вимогОСОБА_1. відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Головним управлінням юстиції не приймалось рішення про відмову у легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове». Законом України «Про об'єднання громадян»та Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140, не передбачено право реєструючого органу, за результатами розгляду заяви, відмовити в легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації. Апелянт зазначає, що відсутність встановленого законодавством про об'єднання громадян порядку відмови реєструючим органом в легалізації громадської організації, не скасовує такий принцип діяльності громадських організацій як законність, встановлений ст. 6 Закону України «Про об'єднання громадян», у зв'язку з чим 27 червня 2008 року реєструючим органом повідомлено засновників про неможливість легалізувати громадську організацію, така як заява на легалізацію шляхом письмового повідомлення про заснування Громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове» не відповідає ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян», згідно якої право представляти і захищати законні інтереси своїх членів (учасників) у державних органах надано зареєстрованим об'єднанням громадян. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано причини неявки у судовий процес третіх осіб і вважає, що позовну заяву повинні були подавати усі три засновника об'єднання громадян.
У судовому засіданні 24 червня 2009 року представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач, який також є представником третьої особи ОСОБА_5 на підставі нотаріальної довіреності ВКС № 154538 від 24.01.2008., у судовому засіданні 24 червня 2009 року, доводи апеляційної скарги не визнав.
Відповідач -Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та третя особаОСОБА_7 в судове засідання 24 червня 2009 року не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із критеріїв оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функцій повинні діяти з дотриманням встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідачів -ОСОБА_2 і до Уповноваженого Верховної ради з прав людини про визнання дій та бездіяльності відповідача і незаконними, зобов'язання відповідача і дотримуватися вимог Конвенції та Конституції України, легалізувати громадську організацію «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове»та зобов'язання відповідача 1 виплатити позивачу компенсацію моральної шкоди у сумі на розсуд суду. Крім того, позивач, просить зобов'язати відповідача 2 вжити заходів щодо відновлення порушених прав позивача у відповідності до повноважень та Конституційних зобов'язань відповідача 2.
26 червня 2008 р. громадяни ОСОБА_5., ОСОБА_7,ОСОБА_1. звернулися до ОСОБА_2 із заявою для легалізації шляхом повідомлення Громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове»(а. с. 5-6).
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем -ОСОБА_2 був складений «Правовий висновок», у якому зазначено, що заява на легалізацію шляхом повідомлення про заснування Громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове» не відповідає ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян», згідно якої право представляти і захищати законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах надано зареєстрованим об'єднанням громадян (а. с. 7-8).
Законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, Закону України «Про об'єднання громадян»та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ст. 1,6 Закону України «Про об'єднання громадян», об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод та створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності.
Законом України «Про об'єднання громадян»та Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140 не передбачено право реєструючого органу, за результатами розгляду заяви, відмовляти в легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно визначено зміст позовних вимог позивача, здійснений вірний висновок , що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, нормативними положеннями яких обґрунтовуються позовні вимоги позивача, здійснення прав на свободу об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом.
Судова колегія вважає, що відмовляючи у легалізації громадської організації ОСОБА_2 перевищив надані йому законом повноваження, тому суд першої інстанції правомірно визнав протиправними дії ОСОБА_2 щодо відмови у легалізації шляхом повідомлення про заснування громадської організації «Кримський республіканський правозахисний комітет «Прове» і зобов'язанні відповідача легалізувати зазначену громадську організацію.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позовних вимогах про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не довів обґрунтованість вимоги про стягнення моральної шкоди, не визначив в чому конкретно полягали моральні страждання позивача.
Також судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у позовних вимог до відповідача-2, оскільки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не наділений правом визнання відмови у легалізації громадських об'єднань незаконною, а також поновлення порушених прав органами державної влади.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 січня 2009 року у справі № 2-а-1264/08 (№ 2-а-1264/08/0170) задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195,196, п.1 ч.1 ст.198,200, п.1 ч.1 ст.205,206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргуОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 січня 2009 року у справі № 2-а-1264/08 (№ 2-а-1264/08/0170) залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 січня 2009 року у справі № 2-а-1264/08 (№ 2-а-1264/08/0170)залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова