КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2009 № 34/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Москалюк Т.В., довіреність № 90 від 25.12.2008 року
від відповідача -Рожков О. Є., довіреність № 151/12/08 від 26.12.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Гарантія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009
у справі № 34/63 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом ЗАТ Страховий дім "Європейський світ"
до ВАТ "Гарантія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 41749,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/63 позов Закритого акціонерного товариства Страховий дім „Європейський світ” (далі по тексту – позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 41 749,96 грн. задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 060,81 грн. страхового відшкодування, 4 662,41 грн. пені, 582,82 грн. 3 % річних, а також 453,07 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.04.2009 року № 875/09 (вх. № 02-4.1/2600 від 07.05.2009 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/63 та прийняти нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що водій застрахованого транспортного засобу під час ДТП перебував у стані алкогольного сп’яніння, посилаючись як на доказ на довідку ГУ в місті Києві УДАІ № 205 вид 23.05.2008 року, в якій зазначено, що водій перебував у стані «тверезий».
При цьому відповідач зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 1.1 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України , Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України вид 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18 «встановлення у правопорушника стану сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів». Жодних відомостей щодо огляду водія застрахованого автомобіля Івашина С.В. працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.1.11 Договору перестрахування та ретроцесії Персетрахувальник зобов’язаний для отримання від Перестраховика частки страхового відшкодування надати останньому, зокрема, копію Оригінального договору страхування (страхового полісу) та відповідні документи, які було зібрано при розслідуванні обставин страхового випадку.
Згідно довідки № 205 від 23.05.2008 року, виданої начальником ВДАІ Голосіївського району ГУМВС України в м. Києві за фактом ДТП, яке відбулося 20.04.2008 року о 5 год.10хв. в м. Києві в Голосіївському парку на водія Івашина С В. за порушення вимог п.п. 12.1, 12.3 ПДР України складено протокол про адміністративне правопорушення, який разом з матеріалами ДТП, відповідно до ст. 276 КУпАП переданий до Голосіївського районного суду міста Києва.
Водночас з метою виконання умов Договору перестрахування і, зокрема п. 9.1.11 Договору перестрахування, позивач зобов’язаний був надати ВАТ «СТ «Гарантія» постанову Голосіївського районного суду м. Києва про притягнення Івашина С.В. до адміністративної відповідальності, а також схему ДТП, але вказані документи позивачем на адресу відповідача не направлялись. На думку відповідача право вимоги відшкодування з перестрахування у позивача виникає тльки зі спливом 15 банківських днів з моменту надання усіх необхідних документів, надання яких передбачене п. 9.1.11 Договору перестрахування, а тому на даний час у позивача відсутнє право вимоги відшкодування з перестрахування.
Відповідач вважає, що позивачем було порушено умови Договору в частині сплати перестрахової премії, але вказана обставина не була досліджена судом першої інстанції.
Позивач у відзиві на пеляційну скаргу просить суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На думку позивача, помилковими та недоведеними є твердження відповідача щодо того, що в момент настання ДТП водій застрахованого автомобіля перебував в нетверезому стані, оскільки такий факт спростовується документами, що є в матеріалах справи, зокрема аналізом крові Івашина С.В. «на спирти», де зазначено, що в доставленому зразку крові етиловий спирт не виявлено. При цьому, не було пропущено і строки забору крові, оскільки ДТП відбулось о 5 год. 10 хв. (довідка ДАІ), забір крові проводився о 5 год. 40 хв. (аналіз крові № 3798 від 20.04.2008 року ), тобто через 30 хв. після ДТП.
Позивач вважає твердження відповідача щодо ненадання повного пакету документів на виконання умов оригінального договору перестрахування таким, що не відповідає дійсності, оскільки у встановлені договором строки позивач надав передбачений договором перелік документів з метою здійснення відповідачем виплати частки страхового відшкодування.
Крім того, позивач не погоджується з думкою скаржника про те, що позивач не виконав зобов’язання щодо сплати перестрахової премії. Позивач зазначає, що предметом спору в суді першої інстанції виступало невиконання відповідачем умов договору перестрахування, при цьому скаржником не ставилось питання щодо сплати перестрахувальної премії, оскільки позивачем такі платежі сплачувались своєчасно та в розмірі, передбаченому договором перестрахування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року у справі № 34/63 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.06.2009 року об 11 год. 10 хв.
В судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту ВАТ «СК «Гарантія» № 1839/08 від 21.10.2008 року, копії листа МОЗ України № 3.39-16/1884 від 26.11.2008 року, копії листа МОЗ України № 196/801 від 08.12.2008 року, та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2007 року між ЗАТ СК «Синдекс» (Перестрахувальник) та ВАТ «СК «Гарантія» (Перестраховик) укладено Договір, відповідно до п. 1.2 Договору сторони укладають факультативні договори перестрахування (далі - Ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін. Кожний Ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого Ковер-ноту, укладеного сторонами. Якщо будь-яке з положень Ковер-ноту не співпадає з умовами цього Договору, то вирішальним має бути положення, викладене у Ковер-ноті, як остаточне узгодження сторін.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що кожна із сторін має право як приймати від іншої сторони, так і передавати їй у перестрахування ризики, керуючись інтересами обох сторін.
Відповідно до п. 2.2 Договору перестрахування може здійснюватись сторонами на пропорційній та непропорційній основі, що визначається у Ковер-ноті.
Відповідальність Перестрахувальника за оригінальним договором страхування розподіляться між сторонами в межах страхових сум таким чином - при укладені Ковер-ноту про пропорційне перестрахування визначається частка участі Перестраховика у ризику (ліміт відповідальності Перестраховика). Згідно визначеного ліміту відповідальності Перестраховика здійснюється розрахунок сум відшкодувань, які належать до сплати за Ковер-нотом (п.2.2.1).
Згідно з п.5.2 Договору відповідальність Перестраховика щодо сплати сум страхового відшкодування обмежується лише часткою його участі в перестрахуванні та/або сумою, які визначено у Ковер-ноті. Відповідальність Перестраховика не може бути збільшена у разі нездатності Перестрахувальника здійснити виплату страхового відшкодування за своєю частковою відповідальності.
Пунктом 9.1.8 Договору передбачено, що Перестрахувальник зобов'язаний сповістити Перестраховика про настання події, яка може бути визнана як страховик випадок, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати отримання повідомлення про настання такої події та надати Перестрахувальникові можливість ознайомитися з інформацією, яка надійшла у зв'язку з цією подією.
Відповідно до п. 9.1.10 Перестрахувальник зобов'язаний забезпечити Перестраховику можливість приймати участь в розслідуванні обставин подій, які можуть бути визнані страховими випадками, врегулюванні збитків та визначені розмірів збитків за Ковер-нотом, укладеними відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.9.3.1 Договору Перестраховик зобов'язаний сплатити частку страхового відшкодування, яка належить до сплати Перестраховиком згідно з умовами відповідного Ковер-ноту.
Відповідно до п. 9.3.2 Договору Перестраховик зобов'язаний відшкодувати Перестрахувальнику витрати на розслідування та врегулювання страхових випадків/подій, які можуть бути визнані як страхові випадки, включаючи витрати Перестрахувальника, що пов'язані з визначенням причин та розмірів збитку, у такій частці, в якій він несе відповідальність за відповідним Ковер-нотом.
Перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на поточний рахунок Перестрахувальника, Страхувальника або Застрахованої особи (згідно з листом Перестрахувальника) не пізніше 10 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати одержання Перестраховиком від Перестрахувальника документів, зазначених в пункті 9.1.11 цього Договору.
22.10.2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодились в зв'язку зі зміною назви ЗАТ СК «Синдекс» та ЗАТ СД «Європейський світ» від 22.10.2007 року продовжили дію Договору про співпрацю № 24-ПС/Ф від 01.10.2007 року з ЗАТ СД «Європейський світ», яке являється правонаступником ЗАТ СК «Синдекс».
23.01.2008 року між ЗАТ СК «Європейський світ» (Страховик) та ТОВ «Юридична компанія «Лігал Едвайс» (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008, відповідно до якого застрахований ТЗ - Мерседес Бенц, страховими випадками якого є: ДТП, стихія, ПДТО, викрадення (п.1.7 Договору).
24.01.2008 року між ЗАТ СД «Європейський світ» (Страховик) та ВАТ СТ «Гарантія» (Перестраховик) укладено Ковер-нот №028/08ТР (далі - Ковер-нот), предметом страхування якого є ТЗ Мерседес Бенц.
Згідно з п.6.1 Договору страховими випадками є пошкодження, знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.9 Ковер-ноту визначено період страхування з 24.01.2008 року до 23.01.2009 року .
Загальне утримання Перестрахувальника по Ковер-ноту становить 280 075,00 грн., а загальна відповідальність Перестраховика становить 80 000,00 грн.
18.02.2008 року між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, якою сторони погодились в зв'язку із зміною юридичної адреси ВАТ «СТ «Гарантія» викласти статтю Договору, в якій зазначені адреси, реквізити та підписи сторін в іншій редакції.
20.04.2008 року зі застрахованим ТЗ відбулась ДТП, внаслідок чого застрахованому автомобілю завдано технічних пошкоджень.
22.04.2008 року у присутності представників СК «Партнер», СК «АМС group», СК «Гарантія», ЗАТ «СД «Європейський світ», СК «Естрін», СК «Мегаполіс», ВАТ «СК «Країна», СК «Кій авіа гарант», СК «Глобус» та СК «Професійний захист» відбувся огляд ТЗ.
Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Мерседес-Бенц, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування величини втрати товарної вартості складає 586 874,36 грн., в т.ч. ПДВ - 97 812,39 грн., що підтверджується звітом № 81/04/08 про оцінку автомобіля від 22.04.2008 року.
Даний звіт складений ТОВ «Сател Груп», який діє відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №6592/08 від 28.07.2008 року та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів видані Фондом державного майна України.
01.07.2008 року Головою правління ЗАТ СД «Європейський світ» видано наказ, яким прийнято рішення про нарахування страхового відшкодування по страховій події - ДТП, яка сталась 20.04.2008 року з ТЗ Мерседес Бенц 587 274,36 грн. шляхом здійснення заліку несплачених частин страхових платежів в сумі 33 235,59 грн.
02.07.2007 року позивач виплатив ТОВ «Юридичний дім «Лигал Едвайс» страхове відшкодування в сумі 554 038,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
03.07.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою на сплату відшкодування з перестрахування.
Даний лист був отриманий відповідачем 09.07.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06356493.
22.08.2008 року відповідач направив на адресу позивача лист за № 1539/08 в якому зазначив, що в пакеті документів наданому позивачем для виплати страхового відшкодування відсутній протокол медичного огляду водія на предмет вживання алкогольних, наркотичних та психотропних речовин з швидкої допомоги.
04.09.2008 року позивач направив на адресу відповідача відповідь на лист, та пояснив, що бригади швидкої допомоги не проводять діагностику алкогольної інтоксикації на підтвердження чого надав карту виїзду швидкої медичної допомоги № 195, запит № 590/08 від 15.05.2008 року, лист за вих. № 232/08 від 13.06.2008 року та лист Київської міської клінічної швидкої медичної допомоги.
Однак, відповідач суму страхового відшкодування належному йому до сплати позивачу не сплатив.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача, згідно наданих уточнень, визнав їх правомірними та обґрунтованими, та стягнув з відповідача 40 060,81 грн. страхового відшкодування, 4 662,41 грн. пені та 582,82 грн. 3 % річних.
При цьому, судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги посилання відповідача на той факт, що водій ТЗ Мерседес Бенц Івашин С.В. знаходився за кермом у нетверезому стані в силу того, що дані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п.1.1 інструкція «Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995 року № 114/38/15-36-18 встановлення у правопорушника стану сп'яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок "Контроль тверезості" або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів.
Разом з тим, матеріали справи містять довідку ГУ в м. Києві УДАІ №205 від 23.05.2008, відповідно до якої водій перебував у стані - «тверезий».
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що огляд у закладах охорони здоров'я для встановлення стану сп'яніння особи проводиться будь-якої пори доби в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів лікарями-психіатрами - наркологами або у визначених органами охорони здоров'я лікувально-профілактичних установах чи пересувних спеціалізованих медичних лабораторіях лікарями-психіатрами, психіатрами-наркологами, невропатологами, спеціально підготовленими лікарями інших спеціальностей, фельдшерами фельдшерсько-акушерських пунктів, значно віддалених від лікувальних закладів, які пройшли спеціальну підготовку з використанням методик та приладів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України, за списком, затвердженим головним лікарем центральної міської (районної) лікарні.
Працівниками швидкої медичної допомоги, які прибули на місце ДТП було зафіксовано в картці виїзду швидкої медичної допомоги № 295, що «Алкоголь (зі слів) водій вживав».
Однак, даний факт спростовується листом вих. № 597 від 05.05.2008 року Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, де зазначено, що « у пацієнта Івашина С.В. 20.04.2008 року в 05 год. 40 хв. взято кров, яку доставлено в токсикологічну лабораторію з метою обстеження «на спирти» 20.04.2008 року о 08 год. 00 хв. В доставленому зразку крові Івашина С.В. етиловий алкоголь не виявлено.
Разом з тим, матеріали справи також містять лист № 872 від 11.06.2008 року в якому зазначено, що у відповідності до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», прийнятого Верховною Радою України № 63/95-ВР від 15.02.1995 року, наказу МОЗ України від 27.07.1998 року № 226 «Уніфіковані стандарти наркологічної допомоги населенню в лікувально-профілактичних закладах України», наказу по станції від 07.07.2005 №85 «Про надання медичної допомоги пацієнтам з травмами або захворюваннями в поєднанні з гострою інтоксикацією внаслідок зловживання алкоголю та інших психоактивних речовин» бригади швидкої медичної допомоги не проводять діагностику гострої алкогольної інтоксикації.
Лікар бригади швидкої допомоги має право запідозрити гостру інтоксикації внаслідок зловживання алкоголю на основі даних, отриманих від пацієнта, родичів чи оточуючих та даних, отриманих при об'єктивному огляді пацієнта відповідно до вимог «Міжнародної класифікації хвороб та споріднених проблем X огляду».
Підтвердження діагнозу гострої алкогольної інтоксикації згідно зазначених вище нормативно-правових документів проводиться виключно лікарем-наркологом.
Відтак, зазначені докази спростовують припущення працівників швидкої медичної допомоги про перебування Івашина С.В. в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідач заперечуючи проти позову, зазначав, що аналіз проводився лише з метою дослідження кількості етилового спирту у крові гр. Івашина С.В., вміст наркотичних токсичних або медичних препаратів у крові гр. Івашина С.В. не перевірявся.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідач, в порядку ст. 33 ГПК України не довів того факту, що гр. Івашин перебував у стані наркотичного, токсичного або іншого сп'яніння та не надав жодних доказів в підтвердження викладених обставин.
Місцевий господарський суд, з думкою якого погоджується і колегія суддів, також вважав безпідставними посилання відповідача на той факт, що позивач подав не всі документи на виконання умов оригінального договору.
Перелік документів для отримання від Перестраховика частки страхового відшкодування визначений пунктом 9.1.11 Договору, а саме:
- письмова заява Перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування, яку повинен сплачувати Перестраховик;
- копія письмової заяви Страхувальника про виплату страхового відшкодування;
- копія страхового акта;
- копія оригінального договору страхування (страхового полісу) та відповідні документи, які було зібрано при розслідуванні обставин страхового випадку.
Позивач надав усі зазначені документи відповідачу 09.07.2008 року, що підтверджується листом-вимогою на сплату відшкодування з перестрахування від 03.03.2008 року та не заперечувалося відповідачем.
Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 10. 9 Договору у разі порушення узгоджених термінів сплати платежів за цим договором (Ковер-Нотом), сторона, яка не виконала зобов'язання сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми платежу, який прострочено, за кожен день затримки платежу.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в сумі 40060,81 грн., пені у сумі 4 662,41 та 3 % річних у розмірі 582,82 грн. є правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку докази надані позивачем не спростував.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року у справі № 34/63 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” – без задоволення.
2. Матеріали справи № 34/63 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
30.06.09 (відправлено)