КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.06.2009                                                                                           № 8/30

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -не з"явився

 від відповідача -Бондаренко П.А., довіреність № б/н від 23.06.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009

 у справі № 8/30 (суддя Катрич В.С.)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 110000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від  02.04.2009 року у справі № 8/30  позов Фізичної особи – підприємця  ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укоінвестбуд” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 110 000,00 грн. задоволено. Стягнуто  з відповідача на користь позивача  110 000,00 грн. – боргу, 1100,00 грн. – державного мита  та 118,00 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укоінвестбуд” звернулось  до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою   (вх. № 02-4.1/2603 від 07.05.2009 року), в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції  норма матеріального права.

В обґрунтування своїх  вимог відповідач зазначає, що враховуючи  ситуацію, яка склалася  на українському ринку будівництва, наслідком  чого є призупинення розвитку  всієї будівельної галузі  та будівництва житла, Верховною Радою України  25.12.2008 року  було прийнято Закон України  «Про запобігання  впливу  світової  фінансової кризи  на розвиток  будівельної галузі  та житлового  будівництва»  (№ 800-VІ), метою якого відповідно до абзацу 2  преамбули Закону  є подолання  кризових явищ у будівельній  галузі регулювання  правовідносин, що виникають  у зв’язку з будівництвом. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що позивачем  неповністю  було проінвестовано об’єкт  фінансування, а відповідно до п. 2.6 Договору   позивач після  внесення  грошових коштів  у розмірі  100% загальної площі об’єкта фінансування, визначеного Договором, отримує довідку  про фінансування  100%  загальної площі  об’єкта фінансування, останньому  відповідно  довідка не видавалася.

Тому, на думку відповідача, враховуючи  положення вищезазначеного  закону, вимоги позивача  є такими,  що не підлягають задоволенню, оскільки  повернення коштів  за розірваними договорами та за умови неповної  сплати коштів за об’єкт фінансування  можливе лише у випадку наступної реалізації об’єкта  житлового будівництва.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від  02.04.2009 року у справі № 8/30 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Позивач зазначає, що об’єктом  фінансування  згідно п. 1.1 укладеного  між позивачем та відповідачем Договору  № 11 У від 17.04.2008 року є нежитлове приміщення. Однак,  згідно п. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання  впливу  світової фінансової кризи  на розвиток  будівельної галузі  та житлового  будівництва» від 25.12.2008 року № 800-VI, на який посилається  скаржник в апеляційній скарзі, заборона повернення  коштів  встановлена  лише  щодо  тих випадків, коли повернення  коштів  зумовлено розірванням  договорів, за якими  оплачувалась  вартість  об’єкта  житлового будівництва.

На думку позивача, зазначені положення закону неможливо поширити  на спірні  правовідносини.

Крім того,  позивач зазначає,  що обов’язок  повернення  грошових коштів у ТОВ «Укоінвестбуд» виник до прийняття  вказаного  вище закону. Адже обумовлений  угодою  від 17.07.2008 року  про розірвання  договору  № 11У строк, протягом  якого апелянт  мав повернути  грошові кошти, сплив 18 вересня 2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду  від 26.05.2009  року у справі       № 8/30 вказану апеляційну скаргу було прийнято до  провадження та призначено до розгляду  в судовому засіданні  на 24.06.2009 року об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 24.06.2009 року представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, представник позивача  в судове засідання  не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач  звернувся до господарського  суду міста Києва  з позовом  про стягнення  з відповідача 110 000,00 грн.  сплачених позивачем  на виконання  умов спірного договору  № 11 У про інвестування  будівництва  в порядку пайової  участі  від 17.04.2008 року.

Судом першої інстанції встановлено,  що 17.04.2008 року   між Товариством з  обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 11У про інвестування будівництва в порядку пайової участі   ( далі по тексту - Договір),   відповідно  до  п.1.1   якого   позивач   зобов'язався   надати відповідачу грошові кошти в порядку пайової участі в будівництві будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40, у встановленому цим договором розмірі та порядку, а ТОВ «Укоінвестбуд» зобов'язалося використовувати надані позивачем грошові кошти для будівництва об'єкту будівництва і передає останньому після завершення будівництва частину об'єкту будівництва — нежитлове приміщення, визначене пунктом 1.2 цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач здійснює фінансування об'єкту фінансування за встановленою на момент фінансування вартістю 1 кв.м. загальної площі об'єкта фінансування.

На виконання п. 2.1 договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 115 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 07 від 21.04.2008 р.(а. с. 12).

17.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд» та фізичною особою ОСОБА_3 була укладена угода про розірвання договору № 11У про інвестування будівництва в порядку пайової участі від 17.04.2008 року (далі по тексту - Угода), згідно якої у відповідності до п.1.8 договору      № 11 У від 17.04.2008 року про інвестування будівництва в порядку пайової участі відповідач в двухмісячний термін з дати підписання цієї угоди зобов'язався повернути позивачу кошти, сплачені за об'єкт фінансування в сумі 115 200,00 грн. При цьому ТОВ «Укоінвестбуд» не утримує штраф у розмірі 7 відсотків від внесеної за суми об'єкт фінансування.

Відповідач умови угоди виконав частково, перерахував позивачу грошові кошти в сумі 5 200,00 грн., що підтверджується випискою банку з особового рахунку від 07.08.2008р. (а.с. 14).

Відповідач існуючий борг перед позивачем визнав, що підтверджується листом відповідача № 01-13/1626 від 14.10.2008р. (а.с. 16), втім доказів перерахування на рахунок позивача коштів в сумі 110 000,00 грн. суду першої інстанції  не надав, проти існування заборгованості не заперечував.

Враховуючи наведене позивач просив суд стягнути з відповідача суму 110 000,00 грн.  сплачених останнім на виконання  умов спірного договору  № 11 У про інвестування  будівництва  в порядку пайової  участі  від 17.04.2008 року.

На підставі викладеного, суд першої інстанції позовні вимоги Фізичної  особи – підприємця ОСОБА_3 задовольнив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до  ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів не приймає до уваги  твердження  апелянта про те, що позовні вимоги  позивача не підлягають задоволенню, оскільки  відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання  впливу  світової фінансової кризи на розвиток будівельної  галузі  та житлового будівництва»  до 01.01.20012 року  повернення коштів, внесених  фізичними  та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами (результатом  яких є передача  забудовниками у власність  об’єктів нерухомого майна ), за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, здійснюється після  наступної реалізації такого об’єкту (частини об’єкту) житлового  будівництва, оскільки положення  зазначеного  закону  встановлюють заборону повернення  коштів  лише до тих випадків, коли повернення  коштів  зумовлено розірванням  договорів, за якими  оплачувалась вартість  об’єкта житлового будівництва, а тому зазначені положення  закону  неможливо поширювати  на спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що  об’єктом фінансування  відповідно до договору  про інвестування  будівництва  в порядку  пайової  участі  № 11 У від 17.04.2008 року є нежитлові приміщення.

          При цьому, відповідно до угоди про розірвання  договору № 11 У про інвестування  будівництва в порядку пайової  участі  від 17.04.2008 року за згодою сторін було  розірвано зазначений договір. При цьому, після підписання  даної угоди  сторони підтвердили  відсутність  матеріальних  та інших  претензій  одна до одної та у відповідності  до п. 1. 8 договору  Товариство з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд» в двухмісячний термін з дати підписання  вказаної угоди  зобов’язалось повернути  позивачу кошти, сплачені за об’єкт  фінансування  в сумі  115 200,00 грн.

          Як встановлено судом першої інстанції  та підтверджується матеріалами справи, відповідач умови угоди виконав частково, перерахувавши  позивачу грошові кошти  в сумі 5 200,00 грн. та визнав існуючий борг перед позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі  матеріали  свідчать про  обґрунтованість  вимог позивача про стягнення з відповідача 110 000,00 грн. коштів перерахованих позивачем на рахунок відповідача на виконання договору № 11 У про інвестування будівництва в порядку пайової участі та які відповідач зобов'язався повернути позивачу згідно з угодою від 17.07.2008р. про розірвання договору № 11 У про інвестування будівництва в порядку пайової участі від 17.04.2008р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року у справі № 8/30 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд» без задоволення.

2.Матеріали справи № 8/30 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко В.О.

 30.06.09 (відправлено)