КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2009 № 26/83
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Ящук Ю.Л., довіркеність № б/н від 15.01.2009 року
від відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірма "Т.М.М." - ТОВ
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2009
у справі № 26/83 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сейм-93"
до Фірма "Т.М.М." - ТОВ
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 52874,63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року у справі № 26/83 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейм – 93” (далі по тексту – позивач, ТОВ „Сейм – 93”) до Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту – відповідач) про стягнення 52 874,63 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 509,18 грн. основного боргу , 1 227.01 грн. – 3 % річних, 9 699,00 збитків від інфляції, 484,35 грн. державного мита та 108,09 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 23.04.2009 року (вх. № 02-4.1/2621від 07.05.2009 року), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року у справі № 26/83.
Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” до 1 січня 2012 року Торгово – промислову палату України було зобов’язано розглядати звернення суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення) діяльності внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто на законодавчому рівні встановлено наявність обставин непереборної сили. Згідно п. 3.3 Договору підряду № 66/09-П на виконання електромонтажних робіт, укладеного між позивачем та відповідачем 20.09.2007 року сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов’язань за цим договором, якщо таке сталося, внаслідок непереборної сили, що виникли після укладання цього договору. При цьому до обставин непереборної сили відносять стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, воєнні дії, втручання з боку влади , акти органів державної влади , тощо.
На виконання даної умови відповідач після прийняття вищезазначеного закону звернувся з відповідним зверненням Торгово – промислової палати України для отримання відповідної довідки, хоча факт існування фінансової кризи як обставин непереборної сили є загальновідомим і на думку відповідача додаткового встановлення не потребує. А тому на думку відповідача, при винесенні рішення судом першої інстанції порушено ст. 525 Цивільного кодексу України оскільки одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, в тому числі і Договору підряду № 66/09-П від 20.09.2007 року.
Крім того апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не враховано положення ст. 258 Цивільного кодексу України та не застосовано позовну давність до вимог про стягнення з відповідача пені.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначає, що ним було виконано електромонтажних робіт по об’єкту : „Забудова мікрорайону Позняки західні, 3-й мікрорайон, Дарницький район м. Києва. Житловий будинок на діл. № 14” на загальну суму 54 441,60 грн.. На основі виконаних робіт були складені та підписані відповідно довідка про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в). Відповідач виконав свої зобов’язання по цьому Договору підряду частково, а саме сплатив 16 388,00 грн.
Відповідно до п. 2.4 вказаного Договору, розрахунки проводяться на підставі підписаних актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, з урахуванням суми сплаченого авансу та інших платежів, у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року у справі № 26/83 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.06.2009 року об 11 год. 20 хв.
В судове засідання 24.06.2009 року з’явився представник позивача, а повноважений представник відповідача без поважних причин не з’явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сейм – 93” та фірмою „Т.М.М” – Товариством з обмеженою відповідальністю був укладений Договір підряду № 66/09-П (далі по тексту – Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник (позивач) зобов’язався на власний ризик виконати електромонтажні роботи по об'єкту: „Забудова мікрорайону Позняки Західні, 3-й мікрорайон, Дарницький район міста Києва. Житловий будинок на діл. № 14”, а замовник (відповідач) зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.
На виконання умов вказаного договору позивач свої зобов’язання щодо виконання електромонтажних робіт по об’єкту: „Забудова мікрорайону Позняки Західні, 3-й мікрорайон, Дарницький район м. Києва. Житловий будинок на діл. № 14” виконав належним чином на загальну суму 54 441,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2007 року (форма КБ -3 та актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2007 року (форма № КБ - 2в)
Відповідно до п. 2.4 Договору № 66/09-П від 20.09.2007 року, розрахунки проводяться на підставі підписаних актів виконаних робіт форми КБ-2в, погоджених з технаглядом замовника, та довідок форми КБ - 3 з урахуванням суми сплаченого авансу (п.2.2 Договору) та інших платежів, у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Разом з тим, відповідач з позивачем за виконані роботи розрахувався лише частково.
16.01.2009 року з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 33 з вимогою погасити заборгованість в сумі 37 509,18 грн., але відповідач відповідь на зазначену претензію позивачу не направив і борг не сплатив.
На день подання позивачем позовної заяви до суду борг відповідача перед позивачем складає 37 509,18 грн.
Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 4 439, 44 грн., 3% річних в сумі 1 227, 01 грн. та збитки від інфляції в розмірі 9 699, 00 грн., а всього 52 874, 63 грн.
Місцевий господарський суд позовні вимоги позивача задовольнив частково, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу 37 509,18 грн., 3% річних в сумі 1 227, 01 грн. та збитки від інфляції в розмірі 9 699, 00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 4 439, 44 грн., нарахованої за несвоєчасну оплату виконаних робіт на підставі п. 6.3 Договору 66/09-П від 20.09.2007 року ,суд першої інстанції відмовив позивачу, оскільки останнім було пропущено строк позовної давності для нарахування пені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що між сторонами виникли договірні підрядні відносини щодо виконання позивачем електромонтажних робіт і, відповідно, прийняття виконаних робіт та їх оплати з боку відповідача, посилання останнього на Закон України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” № 800-VI від 25.12.2008 року, який доречі спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з будівництвом житла, колегія суддів вважає безпідставним.
Крім того, обов’язок відповідача по оплаті виконаних позивачем електромонтажних робіт виник ще у грудні 2007 року та закінчився, як зазначає сам апелянт в своїй скарзі, 10 січня 2008 року. Не приймається колегією суддів і посилання відповідача на п. 3.3 Договору, як на підставу звільнення останнього від відповідальності за порушення договірних зобов’язань, оскільки зазначеним пунктом передбачено обставини, за настанням яких саме підрядник має право переглянути термін закінчення повного та належного виконання робіт за Договором.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги заперечення стосовно позовної давності по нарахуванню пені, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє, оскільки місцевим господарським судом було відмовлено позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 4 439,44 грн., оскільки останній пропустив строк позовної давності для нарахування пені на підставі п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України і на застосуванні позовної давності в судовому засідання господарського суду наполягав відповідач.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку докази надані позивачем не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2009 року у справі № 26/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю – без задоволення.
2. Матеріали справи № 26/83 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
30.06.09 (відправлено)