Справа № 283/849/14-ц

Провадження №2/283/1/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Даниленко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, пені, плати за користування коштами в розмірі 3% річних та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в якому просить стягнути з відповідача на свою користь:

-страхове відшкодування в розмірі 82155 гривень 26 копійок;

-пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 3035 гривень 21 копійка за період з 18.03.2013 року по 26.03.2014 року;

-плату за користування чужими коштами в розмірі 3% річних, що становить 2494 гривні 69 копійок 18.03.2013 року по 26.03.2014 року;

-моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що позивачу на праві власності належить автомобіль «Toyota Tundra», який позивач застрахував у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС». Після страхування автомобіля він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду внаслідок чого був пошкоджений. На відновлення його позивач витратив 82155 гривень 26 копійок. Однак відповідач відмовляється відшкодовувати позивачу дані витрати шляхом виплати страхового відшкодування. Станом на день подання позовної заяви – 27.03.2014 року, тривалість прострочки сплати страхового становить 374 дні. У зв?язку з цим, відповідно до пункту 15.7. договору страхування, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі дії відповідача заподіюють позивачу моральні страждання, які він оцінює в 20000 гривень. У зв?язку з цим просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що в дорожньо-транспортну пригоду потрапив інший автомобіль ніж той, що був застрахований. А тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію позивачу на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 132). 21 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 (а.с. 8-13). За цим договором позивач застрахував належний йому автомобіль НОМЕР_1 без застосування франшизи. За цим договором до керування вищевказаним застрахованим автомобілем допускалася будь-яка кількість водіїв, а до страхового ризику, крім усіх інших, відносилась дорожньо-транспортна пригода, що сталася під час руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки страхувальнику. Договір діяв з 00 годин 22 лютого 2013 року до 23 години 59 хвилин 21 лютого 2014 року.

З вищевказаних доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем існували відносини страхування, які регулюються положеннями ст. ст. 979-999 ЦК України, ЗУ «Про страхування» та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач виконав умови договору, сплативши 21 лютого 2013 року страхову премію в розмірі 16785 гривень 30 копійок (а.с. 13).

02 березня 2013 року за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Малинського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення 02 березня 2013 року о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_4, керуючи вищевказаним автомобілем по автодорозі Забране-Різня, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на сніжний вал і дорожній знак «Поворот ліворуч» (а.с. 133). За дані дії ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 126), протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 128) та протоколу огляду транспортного засобу (а.с. 129), було чітко встановлено, що в дорожньо-транспортну пригоду потрапив автомобіль НОМЕР_1. Крім того в протоколі огляду транспортного засобу встановлено, що автомобіль, який потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, має номер шасі 219789 (а.с. 129). Даний номер шасі, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить автомобілю НОМЕР_1 (а.с. 132). У зв?язку з цим твердження представника відповідача, що в дорожньо-транспортну пригоду потрапив інший автомобіль НОМЕР_2, не відповідає дійсності.

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 страховий випадок – передбачена договором подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов?язок відповідача здійснити виплату страхового відшкодування позивачу або іншій визначеній договором особі. Страховим випадком за договором є настання збитків позивача, що спричинені пошкодженням, втратою застрахованого транспортного засобу внаслідок настання ризику, який застрахований за цим договором (а.с. 9).

Пунктом 9.4. цього договору серед усіх інших ризиків передбачений ризик «дорожньо-транспортна пригода» - подія, що сталась під час руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки позивачу (а.с. 9).

Оскільки автомобіль НОМЕР_1 пошкоджений саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і позивач вчасно повідомив відповідача про настання цієї пригоди (а.с. 15-16), то відповідач зобов?язаний виплатити позивачу страхове відшкодування.

При визначенні розміру страхового відшкодування суд бере до уваги калькуляцію вартості відновлювального ремонту, що складена відповідачем, оскільки підпункт 12.8.1.1. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 надає перевагу саме такому порядку визначення розміру страхового відшкодування (а.с. 11). Згідно калькуляції, складеної відповідачем (а.с. 42-47), вартість ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 64634 гривні 95 копійок. Дана калькуляція зроблена з використанням програмного забезпечення «AUDATEX», яке рекомендоване Міністерством юстиції України в додатку №8 «ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої наказом Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, що передбачено підпунктом 12.8.1.1. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841.

У зв?язку з цим суд стягує з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 64634 гривні 95 копійок.

Стосовно стягнення пені та 3% річних суд враховує, що сплата пені передбачена пунктом 15.7. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 (а.с. 12 зворот), а сплата 3% річних передбачена ст. 625 ЦК України. В пункті 15.7. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 вказано, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати в розмірі 0,01% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 12.9. договору добровільного страхування наземного транспортного засобу КП/21 № 002841 відповідач приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті після отримання від позивача документів, які передбачені пунктом 12.2. цього договору (а.с. 12). Позивач не надав суду доказів того, які він надав відповідачу документи та коли. У зв?язку з цим суд рахує протсрочку виплати страхового відшкодування з дати направлення позивачу листа про відмову у виплаті страхового відшкодування, а саме з 06.09.2013 року (а.с. 17), оскільки зі змісту цього листа вбачається, що відповідачу були надані всі необхідні документи для прийняття відповідного рішення.

З дати початку прострочення – з 06.09.2013 року по дату заявлену позивачем – по 26.03.2014 року минув 201 день.

Таким чином розмір пені становить:

64634 гривні 95 копійок : 100% х 0,01% х 201 день = 1299 гривень 16 копійок.

Розмір 3% річних становить:

64634 гривні 95 копійок : 100% х 3% : 365 днів х 201 день = 1067 гривень 80 копійок.

Враховуючи вищевказане, суд також стягує з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1299 гривень 16 копійок та 3% річних в розмірі 1067 гривень 80 копійок.

У стягненні моральної шкоди суд відмовляє за безпідставністю оскільки законодавство не передбачає можливості стягнення моральної шкоди у випадку несвоєчасної виплати відповідачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідно до якої позивач звільнений від плати судового збору. У зв?язку з цим суд, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягує судовий збір на користь держави пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 11, 60, 88, 179, 185, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 625, 979 ЦК України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 64634 гривні 95 копійок, пеню в розмірі 1299 гривень 16 копійок та 3% річних в розмірі 1067 гривень 80 копійок, а всього 67001 гривню 91 копійку.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 667 гривень 65 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_5