ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2009 року Справа № 11/133-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Головка В.Г., Логвиненка А. О.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
Представники сторін:
від позивача: Жемела В.С., представник, довіреність № б/н від 09.04.09;
від відповідача: Шатунова Н.О., представник, довіреність № б/н від 09.03.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна традиція», смт. Ювілейний Дніпропетровського району та області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. у справі № 11/133-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілд Ер (Україна) Лімітед», м. Київ (прос. Московський, 20-Б, м. Київ, 04655)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна традиція», смт. Ювілейний Дніпропетровського району та області (вул. Теплична, 17, смт. Ювілейне Дніпропетровського району та області, 52005)
про стягнення 44439 грн. 25 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. (суддя Мельниченко І.Ф.) присуджено до стягнення з ТОВ «М’ясна традиція», смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілд Ейр (Україна) Лімітед», м. Київ –39576 грн. 76 коп. основного боргу, 3044 грн. 69 коп. пені, 1437 грн. 22 коп. інфляційних, 380 грн. 58 коп. річних, 444 грн. 39 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване тим, що відповідач лише часткового виконав свої зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару, доказів виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару на час розгляду спору відповідач не надав. Стягнення сум 3% річних та інфляційних обґрунтовується посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, а сум пені –посиланням на п. 11.3.1 договору купівлі-продажу № 21-05-08 від 01.01.2008р., яким передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення термінів плати.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р.
При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального права, а саме ст. 20 ГПК України, оскільки відповідач був позбавлений права на захист своїх інтересів, що виявилось у незадоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, а також незадоволенні його клопотання про відвід судді.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначений на 24.06.2009р. на 10 год. 30 хв.
Ухвалою від 24.06.2009р. розгляд справи відкладений до 12 год. 40 хв. 08.07.2009р.
08.07.2009р. скаржником було подано до матеріалів справи Доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких він просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення і прийняти нове рішення із розстроченням його виконання на 12 місяців
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін, оскільки воно є законним, прийнятим на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
В судовому засіданні 08.07.09р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2008р. між позивачем і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 21-05-08 (у подальшому –договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та оплатити згідно умов договору пакувальні матеріали “Cryovac” та “Sealed Air”, а також запасні частини і комплектуючі (а. с. 10-15).
Відповідно до п. п. 6.1, 6.3, 6.4 договору вартість товару встановлюється у виставленому рахунку-фактурі, розрахунки згідно договору здійснюються з відстроченням платежу на термін 7 календарних днів з дати відповідної видаткової накладної, повна оплата відвантаженої партії товару повинна бути здійснена покупцем у безготівковому порядку, шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця до закінчення останнього дня відстрочки платежу, а саме не пізніше, ніж на 7 (сьомий) день від дати відповідної видаткової накладної.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 42 576,76 гривен, в тому числі ПДВ, що підтверджується довіреністю серії ЯОХ № 514128 від 01.10.2008р., видатковою накладною № SA-0001988 від 07.10.2008р., рахунком фактурою № SA-0002354 від 06.10.2008р. (а.с. 16-18).
Відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково, перерахувавши позивачеві 3000,00 грн. платіжним дорученням № 2489 від 22.10.2008р., що підтверджується банківською випискою (а. с. 19).
На дату винесення рішення відповідачем не надано у матеріали справи доказів сплати решти вартості поставленого товару у розмірі 39 576,76 грн. у строки, передбачені розділом 6 договору, тобто до 15.10.2008р.
Також у Доповненнях до апеляційної скарги скаржник не заперечує факт поставки та отримання товару, а також існування заборгованості у розмірі 35 576,76 грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості після винесення рішення).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 39 576,76 грн.
Щодо посилань скаржника на часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 07.05.2009р., № 114 від 26.05.2009р., судова колегія виходить з наступного.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Станом на дату винесення рішення (28.04.2009р.) відповідач не надав у матеріали справи докази погашення суми основного боргу у розмірі 39 576,76 грн., тому підстави для скасування рішення з підстав подальшого, після винесення рішення, часткового погашення заборгованості, відсутні.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження»передбачена можливість закінчення виконавчого провадження у зв’язку з добровільним виконанням рішення суду.
Таким чином, скаржник не позбавлений права надати державному виконавцю докази добровільного виконання ним своїх зобов’язань перед позивачем.
Згідно з п. 11.3.1 договору у випадку порушення термінів оплати товару згідно з розділом 6 договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактично неоплаченої суми за кожен день прострочення такої оплати, але не більше повної фактично неоплаченої суми. При цьому покупець не звільняється від обов’язків по сплаті вартості самого Товару.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 15.10.2008р. по 08.02.2009р. у сумі 3044,69 грн., 3% річних за період з 15.10.2008р. по 08.02.2009р. у сумі 380,58 грн., інфляційних за листопад і грудень 2008 року у сумі 1437,22 грн. відповідно до розрахунку, наданому позивачем у матеріали справи (а. с. 8).
Щодо клопотання скаржника про розстрочення виконання рішення з посиланням на ст. 121 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Таким чином, у порядку ст. 121 ГПК України може бути розстрочене виконання вже винесеного рішення і лише судом, який видав виконавчий документ.
Тобто посилання на ст. 121 ГПК України не може бути підставою для скасування рішення і вимоги скаржника щодо розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясна традиція», смт. Ювілейний Дніпропетровського району та області залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. у справі № 11/133-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
| Т. Г. Стрелець |
Суддя | В. Г. Головко |
Суддя | А. О. Логвиненко |