АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/716/16Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Фай В. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Бородійчук В. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.

суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І.

при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Драбівського районного управління юстиції про визнання дій незаконними та відшкодування завданої незаконними діями шкоди.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

09 вересня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Драбівського РУЮ про визнання дій незаконними та відшкодування завданої незаконними діями шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що він являється (юридично) власником трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Фактичним власником квартири з 2004 року являється сім'я його молодшого сина ОСОБА_7.

06 березня 2015 року вищевказана трикімнатна квартира була продана на електронних торгах на підставі документів, поданих виконавчою службою Драбівського РУЮ.

Позивач вказував, що 16 вересня 2008 року його старший син ОСОБА_8 заключив кредитний договір № 00-197/08 із ПАТ АТ «Укргазбанк». Для забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки № ДІ 00-197/08, майновим поручителем виступив ОСОБА_6 як власник квартири, що підтверджується також укладеним договором поруки.

Заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2008 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_6 штраф за порушення умов договору іпотеки в сумі 8 600 грн..

Позивач вважає, що даним заочним рішенням він не позбавлений права власності на квартиру.

На підставі заочного рішення суду було видано виконавчий лист від 01 червня 2010 року, де зазначено, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 22 квітня 2013 року. Заява від стягувача надійшла 12 вересня 2013 року. Державний виконавець Драбівського РУЮ Куць М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 24 вересня 2013 року після закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Вважає, що державним виконавцем, при здійсненні дій по підготовці документів щодо продажу квартири на електронних торгах та продажу квартири, допущений ряд порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження», в результаті чого йому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 800 000 грн., так як його квартира була незаконно реалізована на прилюдних торгах.

Позивач зазначив, що він не оскаржує окремо якусь дію чи бездіяльність державного виконавця ДВС Драбівського РУЮ Куця М.М., а просить відшкодувати збитки, завдані незаконними діями Куця М.М., а для цього необхідно визнати дії державного виконавця Куця М.М. незаконними.

Просив суд визнати дії державного виконавця ДВС Драбівського РУЮ Куць М.М. незаконними та стягнути на свою користь 800 000 грн., завданих незаконними діями державного виконавця Куць М.М..

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 25 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25 січня 2016 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення в частині вирішення спору про відшкодування завданої незаконними діями шкоди скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині залишенню без змін з слідуючих підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування завданої шкоди, внаслідок проведення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Драбівського районного управління юстиції виконавчих дій по виконавчому листу № 2-104 (а.с. 45), виданому 01 червня 2010 року на підставі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року та реалізації майна на електронних торгах з реалізації предмета іпотеки, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій незаконними.

Так, районним судом було правильно встановлено, що факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Кожне з проваджень цивільного судочинства має свої особливості, спрямовані на розгляд саме певної категорії справ, тому об'єднання в одне провадження спірних та безспірних вимог законодавець забороняє. Отож не можуть розглядатися в одному провадженні справи за заявою особи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним отриманням, та вимоги про виплату недоотриманих сум пенсії.

ВС України у п. 22 Правових позицій щодо застосування загальних положень цивільного процесуального законодавства зазначає: «Оскільки законодавством не передбачено подібних наслідків щодо вимог, які заявлені у позовному порядку, але мають розглядатись у окремому провадженні, суддя має відповідно до правил ст. 121 ЦПК запропонувати заявникові усунути недоліки заяви». Проте, такий висновок неправомірно розширює коло підстав, з яких може повертатись позовна заява. Такі підстави визначені ст. 121 цього Кодексу і є виключними. ЦПК не визнає необхідним реквізитом заяви визначення виду провадження, а також не визначає правила про повернення заяви чи залишення її без розгляду, якщо у позовному провадженні подаються вимоги, які мали б розглядатися в окремому провадженні, чи поєднуються ці вимоги. Тому, таке правило діє лише щодо заяв, поданих в окремому провадженні, адже ч. 6 ст. 235 містить відповідні правові наслідки.

Суд першої інстанції правильно визначився із предметом спірних правовідносин та дійшов висновку, що із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця ОСОБА_6 необхідно було б звернутися у відповідності до вимог законодавства, передбачених статтями розділу VІІ ЦПК України та вказав, що відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження звертаються до суду в порядку окремого провадження із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. Однак, в суді першої та суді апеляційної інстанції представник позивача - ОСОБА_7 наполіг на тій обставині, що вимоги заявлені у позовному провадженні і спір повинен бути розглянутий в позовному провадженні. Дану обставину ОСОБА_7 підтвердив під час розгляду справи в апеляційному суді, що дає підстави вважати колегії суддів доведеним той факт, що районний суд здійснив дії щодо запропонування заявникові усунути недоліки заяви, що передбачається роз'ясненнями ВС України у п. 22 Правових позицій щодо застосування загальних положень цивільного процесуального законодавства.

Крім того, на запит апеляційного суду відділом ДВС Драбівського РУЮ суду надано копію виконавчого провадження № 39938823 від 24 вересня 2013 року відносно боржника ОСОБА_6, яке було предметом вивчення колегії суддів під час судового розгляду та долучено до матеріалів справи.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у відділі ДВС Драбівського РУЮ знаходилось виконавче провадження про виселення всіх осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6

Про виконавчі дії державного виконавця, що проводилися по зазначеному виконавчому провадженні ОСОБА_6 було відомо, оскільки, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 02 квітня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Драбівського РУЮ в ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню, в присутності представників боржника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було описано та арештовано предмет застави (а.с. 41-42 виконавчого провадження), а саме трикімнатну квартиру в АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6.

Для оцінки арештованого майна було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «Ажіо», яким 31 липня 2014 року визначено ринкову вартість майна, яка становила 235 870 грн., про що сторони виконавчого провадження були повідомлені належним чином.

Будучи не згідним з визначеною ринковою вартістю майна, ОСОБА_6 надав в органи ДВС заяву (а.с. 59 виконавчого провадження) про проведення рецензування, в якій він просить провести рецензування оцінки майна. Однак, на виклик державного виконавця для проведення рецензування звіту про оцінку арештованого майна ОСОБА_6 не з'явився, що було розцінено державним виконавцем, як не бажання брати участь в рецензуванні звіту про оцінку майна.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження маються також заява представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 (а.с. 39 виконавчого провадження) про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, заява ОСОБА_6 (а.с. 48 виконавчого провадження) про завершення виконавчого провадження № ВП 39938823, що також вказує на обізнаність останнього про виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом № 2-104 по виконанню рішення суду Драбівського районного суду Черкаської області від 23 березня 2010 року.

Тобто, з огляду на вищевстановлені обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що ОСОБА_6 достовірно знав про дії державного виконавця по здійсненню ним виконавчого провадження № 39938823 і міг у встановлений законом строк та порядку звернутися до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця незаконними, однак таким правом не скористався, що й було правильно встановлено районним судом під час розгляду справи.

Тому, за вищевказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій державного виконавця незаконними, оскільки в цій частині судове рішення є правильним та відповідає встановленим нормам чинного законодавства.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування завданими діями шкоди, суд першої інстанції, мотивував своє рішення тими обставинами, що рішенням суду від 09 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Драбівського районного управління юстиції в Черкаській області, ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_7, ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання електронних торгів та їх результатів недійсними відмовлено.

Під час розгляду справи про відшкодування завданої незаконними діями шкоди, позивачем не було доведено обґрунтованості своїх позовних вимог та не надано суду вмотивованих доказів правомірності своїх позовних вимог.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

За приписами пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР, ст. 86 Закону N 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Аналогічно роз'яснено у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Отже, з наведеного виходить, що цивільно-правова відповідальність державного виконавця за його неправомірні дії чи бездіяльність, вчинені під час виконання і на виконання функцій держави у зв'язку з виконанням виконавчих документів покладена на державу.

У зв'язку із цим, належними відповідачами у даній справі, крім територіального органу ДВС Міністерства юстиції України, до складу якого входить державний виконавець, являється також і відповідний територіальний орган Державного казначейства України, що має статус юридичної особи.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 12 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 28 січня 2013 року, № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним або юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. При вирішенні зазначених спорів, суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, саме на суд, як на державний орган, покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, встановити склад осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції, не вирішивши питання про залучення у справу зазначеної юридичної особи, яка, відповідно до закону, уособлюється з державою, не мав правових підстав вирішувати спір по суті.

Апеляційний суд не має повноважень щодо розширення кола осіб, які беруть участь у справі (заміни неналежного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідачів чи третіх осіб). Тому, встановивши наявність зазначеного порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених у цьому рішенні.

У зв'язку з ухваленням цього рішення позивач не обмежений у праві звернутися з позовом про відшкодування шкоди до належних відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Драбівського районного управління юстиції в частині вирішення спору про відшкодування завданої незаконними діями шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :