ПОСТАНОВА

                                          ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28 травня 2009 року     Справа 2-а-427/09

        Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Третяк О.Г.,розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської райдержадміністрації Луганської області про  стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги як учаснику війни,-  

ВСТАНОВИВ:

      Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської райдержадміністрації Луганської області  про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги як учаснику війни за 2006-2008 роки у сумі 3580 грн. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим,що вона є  учасником війни, що підтверджується посвідченням серії Д № НОМЕР_1  видане 25.04.2003 року.Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року реєстраційний № 3551-ХІІ (в редакції від 25 грудня 1998 року) їй щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.Але, всупереч вимогам ст. 2, ст. 14 вказаного Закону та п. З ст. 22 Конституції України, щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня за 2006, 2007, 2008 роки виплачувалася не в повному обсязі.У 2006 році відповідно до ЗУ « Про Державний бюджет на 2006 рік» їй було виплачено 50 гривень, у 2007 році відповідно до ЗУ « Про Державний бюджет на 2007 рік» їй було виплачено 55 гривень, як учаснику війни, відповідно до ЗУ « Про Державний бюджет на 2008 рік» їй було виплачено 65 гривень, як учаснику війни. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (набрав чинності з 01 січня 2004 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999року № 966-14, а також Законом України "Про державні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, що набрав чинності з 1 січня 2006 року , був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня -366 гривень. Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року , був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень. Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року , якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007  року  застосовується   прожитковий  мінімум  для  осіб,  які   втратили працездатність, визначений абзацем п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року № 107-1V, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня -498 гривень.Таким чином, відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошова допомога до 5 травня мала б складати:

1.   2006     рік 359*3=1077грн.

2.   2007     рік 410*3=1230 грн.

3.   2008     рік 481*3=1443 грн.

Тому, за три роки, недоплата складала: (1077-50)+(1230-55)+(1443-65)= 3580грн. 00 коп.Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про ветеранів» встановлено, що виплати разової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється територіальними органами (тобто місцевими управліннями) Міністерства праці та соціального захисту населення України, яке і зазначено в позовній заяві, а саме: Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області.Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-IV (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», зокрема, до ст. 14. Зазначена стаття була доповнена частиною п'ятою такого змісту: щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62,63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VІ 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(стосується внесення змін до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»).Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупинити їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Таким чином слід застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в редакції, які були прийнятими до внесення змін Законом № 107. Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) та від 1.12.2004 року № 20-рп/2004 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності ) положень частини 2, 3, 4 ст. 78 ЗУ « Про Державний Бюджет України на 2004 рік» ( справа №1 - 27/2004) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Законів України Про Державний Бюджет України на 2007 та 2004 роки, зокрема в частині встановлення розміру одноразової допомоги, оскільки у відповідності до ч. З ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів, зокрема і до Закону України «Про ветеранів».  Конституційний суд своїм рішенням підтвердив факт порушення чинного законодавства, зокрема Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в частині правильності визначення розміру щорічної одноразової допомоги учасникам війни, яка повинна становити та сплачуватися в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.Враховуючи те, що у 2006, 2007, 2008 роках сплата одноразової грошової допомоги здійснювалася відповідачем без врахування доходів та вимог зазначених в рішенні Конституційного Суду України, позивачка вважає, що сума недоплати, яка утворилася в 2006, 2007, 2008 роках внаслідок неправомірних дій відповідачів повинна бути відшкодована ним в повному обсязі.Відповідно до ч. 2 ст.22 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту. Згідно п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» позивачка звільнена від сплати державного мита.

Позивачка в судове засідання не з»явилася,надала суду заяву про розгляд справи без її участі .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заперечення проти позову, просив провести розгляд справи за його відсутності.В запереченні представник відповідача вказав,що розмір виплачуваних коштів встановлюється КМ України. Окрім того обсяг таких коштів не передбачено Законами «Про Державний бюджет України на відповідні роки».Просить відмовити в задоволенні позову  та застосувати строк позовної давності,встановлений ч.2 ст.99 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.Судом встановлено, що позивачка є  учасником війни, що підтверджується посвідченням серії Д № НОМЕР_1  видане 25.04.2003 року.Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року реєстраційний № 3551-ХІІ (в редакції від 25 грудня 1998 року) їй щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.Але щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня за 2006, 2007, 2008 роки виплачувалася не в повному обсязі.У 2006 році  їй було виплачено 50 гривень, у 2007 році  було виплачено 55 гривень, у 2008 році їй було виплачено 65 гривень, як учаснику війни. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (набрав чинності з 01 січня 2004 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999року № 966-14, а також Законом України "Про державні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  Статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, що набрав чинності з 1 січня 2006 року , був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня -366 гривень. Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року , був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень. Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року , якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня -406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007  року  застосовується   прожитковий  мінімум  для  осіб,  які   втратили працездатність, визначений абзацем п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року № 107-1V, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня -498 гривень.Таким чином, відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошова допомога до 5 травня мала б складати:

2006 рік 359*3=1077грн.

2007 рік 410*3=1230 грн.

1.    481*3=1443 грн.

Тому, за три роки, недоплата складала: (1077-50)+(1230-55)+(1443-65)= 3580грн. 00 коп.Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про ветеранів» встановлено, що виплати разової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється територіальними органами (тобто місцевими управліннями) Міністерства праці та соціального захисту населення України, а саме: Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області.Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-IV (надалі - Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», зокрема, до ст. 14. Зазначена стаття була доповнена частиною п'ятою такого змісту: щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62,63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VІ 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(стосується внесення змін до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»).Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупинити їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Таким чином слід застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в редакції, які були прийнятими до внесення змін Законом № 107. Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007  та від 1.12.2004 року № 20-рп/2004  визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Законів України Про Державний Бюджет України на 2007 та 2004 роки, зокрема в частині встановлення розміру одноразової допомоги, оскільки у відповідності до ч. З ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів, зокрема і до Закону України «Про ветеранів».  Конституційний суд своїм рішенням підтвердив факт порушення чинного законодавства, зокрема Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в частині правильності визначення розміру щорічної одноразової допомоги учасникам війни, яка повинна становити та сплачуватися в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.Відповідно до ч. 2 ст.22 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту. Згідно п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» позивачка звільнена від сплати державного мита.

 Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,який,якщо не встановлено інше,обчислюється з дня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,свобод чи інтересів.Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,якщо на цьому наполягає одна з сторін.

 Таким чином слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1  недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня як учаснику війни за 2008 рік  у сумі 1378 грн.( 481 * 3-65), а в задоволенні інших  вимог слід відмовити у зв”язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.2,14,17-1,22 ЗУ „Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту”, ст. ст. 2, 5, 6, 8, 9, 11, 17, 86,87, 89, 94, 98,99,100, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1      - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1  недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня як учаснику війни за 2008 рік  у сумі 1378 грн.

В задоволенні інших  вимог відмовити у зв”язку з пропуском строку позовної давності.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

         Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ     Третяк О.Г.